БОЙЧУК Михайло (* 30. 10. 1882, с. Романівка Терноп. пов., Галичина — † 13. 07. 1937, м. Київ) — художник-монументаліст, графік, фундатор потужної школи в укр. мист-ві 1920-х рр. Чл. НТШ (з 1912).
Навч. малярству в студії Ю. Панькевича („Товариство для розвою руської штуки“) у Львові. Одержав матеріальну допомогу від НТШ та митр. Андрея Шептицького. На засіданні Т-ва 13. 10. 1899 Б. М. як учневі малярської школи у Відні „уділено допомоги 25 зл.“ Про це зазначалося у „Записках НТШ“ (1900, т. ХХХІІІ). Навч. у Віден. (від 1899), Краків. та Мюнхен. (1906—07) академіях мист-ва. 1908—11 удосконалював майстерність у Парижі (академія Рансона, майстерня П. Серюзьє).
Осн. зацікав. Б. М.— староукр. та укр. нар. мист-во. Прагнув відродити новітнє укр. мист-во від вершинних досягнень Київ. Руси. Створив мист. школу (М. Касперович, С. Налепинська, С. Сегно, С. Бодуен де Куртене, Х. Шрамм, Я. Леваковська, О. Шагінян). Учні Б. М. освоювали техніку настінних розписів „аль фреско“ (по мокрому) і „аль секко“ (по сухому) барвниками, розведеними воском. З ікон, фотографій, альбомів мист-ва Єгипту, Греції, Японії, Персії часів проторенесансу вони досліджували пластику ліній, конструкцію людського тіла та обличчя, зв’язок з орнаментами, строгу ритміку розчленування поверхні. „Бойчукісти“ брали участь у виставках Осіннього салону (1909), Салону незалежних (1910) у Парижі. Настанови Б. М. високо оцінювали франц. мист. критики (Г. Аполлінер, А. Сальмон). Після подорожі до Італії (Флоренція, Равенна, Венеція) повернувся на батьківщину, працював над монумент. розписами у Львові (1911—12); розписав каплицю Дяківської бурси, церкву монастиря о. василіян с. Словіти, написав ікону „Покрова Богородиці“, на якій зобразив митр. Андрея Шептицького, й автопортрет.
У 1912—14 працював консерватором ікон у Національному музеї у Львові.
Від 1912 — чл. НТШ. Реставрував розписи Музею НТШ на вул. Чарнецького (нині Винниченка), 24. Розмалював підлогу, стіни й стелю, вправив у вікна з подвір’я та у вхідні двері ґрати на взірець типових старовинних укр. церков і будинків. Подарував музеєві дві старовинні ікони, виставлені в залі істор. археології. У діловодстві НТШ є нотатка, ніби мистець і мешкав у будинку Т-ва на вул. Чарнецького, 26. Тим часом зберігся конверт від листа С. Налепинської із Петербурга від 27. 07. 1912 з ін. адресою: вул. Петра Скарги, 2-а.
На запрошення Рос. археол. т-ва провів реставраційні роботи у с. Лемеші Черніг. губ. (1912—14). Відбувши заслання, 1917 оселився в Києві. Один зі засн. Укр. держ. академії мист-в (1917, від 1922 — Інт пластич. мист-ва, від 1924 — Київ. худож. ін-т), де працював з перервою до 1936. Чл. УНТ (після 1917). Виконав проекти грошових знаків, театр. декорації для постановок „Молодого театру“ в Києві (1918). Під час реставрації Софійського собору запропонував ориґ. метод закріплення стародавніх фресок. Рестав-рував експонати музею Б. та В. Ханенків, Єлецький монастир у Чернігові. Відіграв важливу роль у заснуванні й розбудові вищої мист. освіти в Україні. Виховував учнів на досконалих творах різних часів і народів. Учив аналізувати композицію, структуру творів. Ставши чл. АРМУ (1925), у мист-ві свого часу виступив як художник-новатор, піонер укр. монумент. мист-ва. У нових умовах заклав його основи й підгот. іще одну плеяду учнів (Т. Бойчук, А. Іванова, С. Колос, І. Липківський, О. Павленко, І. Падалка, В. Седляр), котрі працювали в кераміці, тканині, книжк. графіці. Осн. монумент. тв. „бойчукістів“: розписи Луцьких касарень у Києві (1919), Санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибеївському лимані в Одесі (1928), у Червонозаводському театрі в Харкові (1933—35). Б. М. створив бл. 20 портретів кооперативних діячів для Київ. кооп. ін-ту (1925), виконав ескіз багатофіґурного гобелена „Обжинки“ (1935). Творчі пошуки Б. М. були близькі до діяльності Д. Рівери, з яким укр. митець познайомився 1926. Основа миства Б. М.— творення синкретичного нац. стилю, який характеризується класич. спрощеністю живопису, його ясністю, високою пластичною культурою та вивершеною майстерністю. Виробив концепцію монумент. стилю, в якому органічно переплетено орнамент. площинність, що вирізняє фрески Візантії, зі строгою і врівноваженою ритмічною та кольоровою гармонією нар. іконопису й укр. нар. картини. Тв. Б. М. властиві простота рисунка, граційна ритмічність композицій, раціональне розташування мас і ліній. У його розумінні монументалізм поставав граничною сконденсованістю худож. засобів, уникненням зайвого, випадкового. Б. М. вважав, що принципи давньоукр. живопису слід інтерпретувати в умовах нових завдань, підпорядковувати їх виявленню глибокого внутр. змісту тв. У листоп. 1926 — трав. 1927 разом із В. Седляром був у творчому відрядженні до Зх. Європи (Німеччина, Франція, Італія). Зазнав переслідувань з боку прорежимних колег. У 1930—32 вів каф. композиції у Ленінград. академії мист-в. 25. 11. 1936 Б. М. заарештовано і звинувачено в укр. буржуаз. націоналізмі та кер. національно-фашист. терорист. орг-цією. Розстріляний. Разом із Б. М. здебільшого були репресовані і його учні (розстріляні В. Седляр, І. Падалка, І. Липківський, його дружина С. Налепинська-Бойчук), а всі їхні монумент. тв. знищено. (1952 у НМ у Львові 14 тв. як „ідейно шкідливі“.) Учні Б. М., котрі вціліли (А. Іванова, С. Колос, О. Павленко, М. Трубецька, О. Кравченко), в особистих контактах і в часі викладання в навч. закладах за змогою популяризували ідеї свого вчителя. 1991 у Львові, Києві, Тернополі та в ін. містах проходила виставка „Бойчук і бойчукісти, бойчукізм“. Індивід. тв .: „Милосердя“, „Молитва“, „Сон“ (усі — 1909—10), „Тайна вечеря“ (1911), „Пророк Ілля“ (1911—12), „Молочниця“ (1920), плакат „Шевченкове свято“ (1920), „Збори жіночого активу“ (1929), портрети М. Грушевського (1912—13), Б. Лепкого та С. Жеромського (поч. ХХ ст.).
Одна з робіт Б. М.— „Розп’яття“ (копія з ікони М. Шостаковича) (картон, темпера; 70?56) — потрапила до збірки НМ у Львові із розформованого у 1939 Музею НТШ. Її передали до сумнозвісного спецфонду 1952, втім, щасливо повернулася до збірки у процесі подальшого розслідування, уникнувши знищення. У фондах Музею НТШ було принаймні 13 творів художника, виконаних на дошці, картоні, полотні, переважно темперою п. н.: „Біля криниці“ (1941; картон, темпера), „Сон“ (б. д.; картон, темпера), „Свята з книжкою“ (б. д.; картон, темпера), „Дівчина з книжкою“ (б. д.; картон, темпера), „Милосердя“ (б. д.; дошка, темпера), „Дівчина, яка молиться“ (б. д.; картон, темпера), „Милосердя“ (б. д.; картон, темпера), „Ірод та іродіада“ (б. д.; дошка, темпера), „Милосердя“ (б. д.; полотно, темпера), „Письменниця“ (б. д.; картон, темпера), „Сон, начерк“ (б. д.; дошка, темпера), „Богородиця з Дитям“ (б. д.; картон, темпера). Після вилучення до спецфонду про них нічого не відомо.
Окрім цих робіт, дослідники згадують також обкладинку до вид. „Міжнародна бібліотека“ (1913) і чотири проекти банкнот укр. держави (Д. Посацька).
Пр.: З нагоди коломийської вистави українського домашнього промислу // ЛНВ, 1912, т. LX, кн. ХІ, листоп., с. 344—47; Несколько замечаний по поводу реставрации живописи в России // Аполлон. Русская художественная летопись, 1912, октябрь, № 15—16, с. 220—22; Хроніка НТШ. Львів, 1913, ч. 53, с. 21; 1922, ч. 65—66, с. 39; ч. 67—68; 1925, с. 61; Заява // Сяйво, 1914, берез., ч. 3, с. 104 (у співавт.); Лист до редакції: [Протест проти проекту пам’ятника Шевченкові роботи Шіортіно] // Рада, 1914, 22 марта (4 квіт.), № 67, с. 4 (у співавт.); Докладная записка профессора М. Л. Бойчука о ремонте фресок в крещальне Софийского собора // Русское искусство: Сб. статей, сост. Г. К. Лукомским и изд. Е. А. Гутновым. Берлин, 1923, с. 90—91; Листи до редакції: [Про поїздку на відкриття виставки укр. гравюри та рисунку в Москві] // Пролетарська правда, 1929, 19 лют., № 41 (2255), с. 4 (у співавт.); О Бойчуке и бойчукизме: Письмо в редакцию [Відповідь на ст. В. Чаговця „Живопись на фанере“] // Вечерний Киев, 1929, 23 апреля, № 93 (667), с. 4; Лист до редакції: [З приводу статей А. Петрицького й Г. Шкурупія у № 9 та 10 „Нової генерації“] // Пролетарська правда, 1930, 8 січ., № 6 (2521), с. 4; [Виступ на першому пленумі Оргбюро Спілки радянських художників і скульпторів УСРР] // До перебудови образотворчого фронту: Стенограми доповіді й виступів на першому пленумі Оргбюра Спілки радянських художників і скульпторів УСРР 27. XI.— 2. XII.— 33 р. / За ред. Є. Холостенка і М. Шапошнікова. К., 1934, с. 112—19; Листи до митрополита Андрея Шептицького, 1905—1911 // Образотворче мистецтво, 1990, № 6.
Арх. дж.: ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 372, арк. ІІ зв.
Літ.: З Товариства // Записки НТШ. Львів, 1900, т. ХХХІІІ, кн. І, с. 1—2; Труш І. Вистава українських артистів // Артистичний вістник. Львів, 1905, зош. V, май, с. 59; Александрович М. Сукцес українця на парижській осінній виставі // Діло (Львів), 1909, 22 н. ст. (9 ст. ст.) падолиста, ч. 258, с. 3; Д[інцес] Л. Осіння виставка Української Академії Мистецтв // Шляхи мистецтва, 1922, ч. 1, с. 75—77; Врона І. Сучасні течії в українському малярстві // Критика, 1928, берез., № 2, с. 89—91, 94, 98; Бабенко М. Что такое „бойчукизм“? // Вечерний Киев (К.), 1929, 29 мая, с. 3; Горбенко П. Українська школа монументалістів (бойчукістів) // Критика, 1929, груд., № 12 (23), с. 94—102; Сліпко-Москальців О. М. Бойчук. Х., 1930, 52, [2] с., ХІІ табл., 3, [3] с.; Довженко Г. Монументальне малярство на Україні // Металеві дні. Одеса, 1931, № 3—4 (9—10), с. 83; Холостенко Є. Монументальне малярство Радянської України. Х., 1932, 127, [3] с.; Соловій Ю. Візантизм у сучасному українському малярстві // Українські вісті. Новий Ульм, 1949, 16 січ., ч. 5 (262), с. 3; Бачинський Є. Мої зустрічі та сильвети українських малярів та різьбярів на чужині: Спомин старого еміґранта за роки 1908—1910 // Нові дні. Торонто, 1952, верес., с. 16—20; Говдя П., Пащенко О. З позицій реалізму // Мистецтво, 1963, № 1, січ.—лют., с. 25; Скаба А. Комуністичне виховання трудящих — найважливіші завдання партійних організацій // Комуніст України, 1963, № 5, с. 28; Лобановский Б. Сложный путь // Декоративное искусство, 1966, № 12 (109), с. 2—4; Історія українського мистецтва: У 6 т. К., 1967, т. 5; ?r?d?a do dzіej?w sztuki polskiej. Wroc?aw; Warszawa; Krаk?w, 1969, t. XIV: Materia?y do dziej?w Akademii sztuk pi?knych w Krakowie, 1895—1939, s. 239; Художники народов СССР: Биобиблиографический словарь: В 6 т. М., 1972, т. 2, с. 16; Лебедева В. Школа фресковой живописи на Украине в первое десятилетие Советской власти // Вопросы советского изобразительного искусства и архитектуры. М., 1973, с. 356—88; Тарнавська-Міцевич Т. Митець-монументаліст // Наша культура. Варшава, 1973, № 11 (187), с. 7; Толстой В. П. Монументальное искусство СССР. М., 1978, с. 51—52, 367; Асеєва Н. Ю. Українсько-французькі художні зв’язки 20—30-х років ХХ ст. К., 1984, с. 33, 52—54, 57, 94, 97—98, 111; [Павленко О.] „Промовте — життя моє — і стримайте сльози...“ / Запис Л. Череватенка // Наука і культура. Україна. К., 1987, вип. 21, с. 360—84; Білокінь С. З-під неправди // Україна, 1988, 28 лют., № 9 (1621), с. 11—12; його ж. Колективізм — пафос творчості Михайла Бойчука // Образотворче мистецтво, 1988, січ.—лют., № 1, с. 22—25; його ж. Михайло Бойчук у листуванні // Соц. культура, 1989, № 7 (799), с. 4—5; його ж. Останні тижні Михайла Бойчука // Розбудова держави, 1992, груд., ч. 7, с. 52—62; Юрчишин-Міщенко О. Життя, віддане мистецтву: Листування М. Бойчука // Київ, 1990, № 10, с. 155—59; Ріпко О. Бойчук і бойчукісти, бойчукізм: Каталог виставки. Львів, 1991; Мушинка М. Нове про художника М. Бойчука // Дзвін (Львів), 1992, № 11/12; Юрчишин О. Михайло Бойчук і Михайло Грушевський: Нові відомості про львівський період творчості визначного майстра // Сучасність, 1994, № 7/8; Сорока М. Бойчук М. Л. // КС, 1995, № 3; Каталог втрачених експонатів Національного музею у Львові / Авт.-упоряд. В. Арофікін, Д. Посацька. К.; Львів, 1996, 102 с.; Горбачов Д. Листи-спогади Ганни Печарковської про Бойчука і бойчукістів // Там само, 1999, № 6; Шаров І. Бойчук Михайло Львович // 100 видатних імен України. К., 1999; Певний Б. Дійство у п’ятому вимірі // Сучасність, 2000, № 1; Соколюк Л. Графіка бойчукістів. Х.; Н.Й., 2002, 224 с.; Кравченко Я. Школа Михайла Бойчука: Охрім Кравченко: Художник і час. Львів; К., 2005, 312 с.; Кривенко М. „Літопис монастиря священномученика Йосафата Студійського уставу у Львові“ як джерело до вивчення історії книгозбірні „Студіону“ (1909—1940) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Львів, 2008, вип. 1 (16), с. 464—65.
Сергій Білокінь