БУДИЛОВИЧ Антон (Будзилловичъ, Будзіллович) (* 24. 05. 1846, с. Комотово Гродненського пов. (нині — Гродненська обл.), Білорусь — † 13. 12. 1908, С.-Петербург, Росія) — рос. філолог, славіст, популяризатор панславістичних ідей.
Н. у білорус. родині священика. Батько Б. А. був сином гр.-катол. свящ., однак 1839 перейшов у православ’я. Поч. освіту Б. А. здобув у Жировицькому духовному уч-щі. 1859 вступив до Лит. (Вілен.) духовної семінарії. 1863 екстерном склав гімназійні іспити. 1864—68 навч. на історико-філос. ф-ті С.-Петерб. ун-ту, де його вчителями були І. Срезневський, М. Сухомлинов, В. Ламанський. Улітку 1864 надіслав із Кам’янця-Литовського І. Срезневському листа з мат-лами про кам’янецьку вежу, який учений опубл. (1-ша публікація Б. А.). 1867 Б. А. відвідав Перший слов’ян. з’їзд у Москві. За підсумками з’їзду Б. А. вмістив низку статей у газ. „Голос“.
Б. А. здобув ступінь канд. історико-філос. наук і залишився при ун-ті як професор. стипендіат каф. слов’ян. філології для підгот. до професури. 1869 став чл. Слов’ян. к-ту в С.-Петербурзі (відділу Моск. к-ту), на його засіданнях виступав із доповідями, в яких, з’ясовуючи поняття „панславізм“, шукав підстави для міжслов’ян. єднання. У жовт. 1869 став викладачем, згодом — доц. каф. рос. мови і слов’ян. діалектів (говорів) у С.-Петерб. духовній академії. 1871 захистив дис. на маґістра слов’ян. наріч на тему „Изследованіе языка древнеславянскаго перевода XIII слов Григорія Богослова“, а сам текст цього рукоп. видав 1875.
1871—72 читав лекції в Історико-філол. ін-ті (у С.-Петербурзі). 1872 відряджений за кордон на два роки. Вивчав мову, побут та історію зх. і пд. слов’ян. Повернувшись в Росію, розпочав публікацію своїх праць, част. з яких підгот. ще за кордоном. У той час Слов’ян. кт (С.Петербург) готував до друку „Этнографическую карту славянских народностей“ М. Мирковича і постало питання про чисельний та „племінний“ склад слов’ян. Тому Б. А. 1875 через Слов’ян. к-т опубл. брошуру „Статистическія таблицы распред±ленія славян“, яка й слугувала своєрідним дод. до згаданої праці М. Мирковича. У груд. 1874 Б. А. прочитав на засіданні Слов’ян. т-ва доповідь —„О современном положеніи и взаимных отношеніях западных и южных славян“, де висловив переконання, що рос. мова стане мовою взаємного спілкування всіх слов’ян. 1875 Б. А. виголосив ще одну доповідь „О литературном единств± народов славянскаго племени“ (опубл. 1877), в якій дійшов висновку, що „русскій язык есть прямой насл±дник преданій и прав перваго всеславянскаго языка“. У подальшому ця ідея стала однією з домінантних у Б. А., особливо у пр. „Общеславянскій язык в ряду других общих языков древней и новой Европы“ (1892). Восени 1875 Б. А. переїхав до Ніжина, де став ординарним проф. Історико-філол. ін-ту кн. Безбородька і там перебував до 1881.
У Ніжині підгот. докторат „Первобытные славяне в их язык±, быт± и понятіях по данным лексикальным. Изследованіе в области лингвистической палеонтологіи славян“. (1878—79, т. 1; 1882, т. 2, вип. 1).
Осн. ідеєю дис. було виділення рос. мови „з її нарєчіями“ в особливу сх. групу. Б. А. дійшов також висновку, що світогляд первісних слов’ян був значно ширшим, аніж можна було зрозуміти з доступних істор. даних (нелінґвіст.). Ця праця викликала жваву наук. полеміку і звинувачення автора в недостатній підгот. для обговорення такого амбітного дослідження. Однак вона була до вподоби імпер. владі і 05. 02. 1879 Б. А. здобув ступінь д-ра слов’ян. філології.
01. 07. 1881 Б. А. призначено ординарним проф. каф. рос. і церковнослов’ян. мов та історії рос. л-ри Варшав. унту.
Осн. наук. зацікав.— славістика, етнографія та географія слов’янства.
Досліджував діяльність М. Ломоносова. 1868 написав пр. „О литературной д±ятельности Ломоносова“, за яку був нагороджений золотою медаллю, 1871 — розвідку „Ломоносов как писатель“, в якій порівнював теорії та праці М. Ломоносова з хорв. натурфілософом і поетом Р. Бошковичем („Дубровчанином“).
1883 підгот. „Начертаніе церковно-славянской грамматики“ (для студентів філологів) та „Учебник церковно-славянской грамматики для средних учебных заведений“. Ост. підручник виявився надто складним для серед. шкіл і малопридатним до пед. цілей. 1885 за ред. Б. А. Варшав. ун-т видав „Мефодіевскій юбилейный сборник“. У ньому вчений опубл. ст. „Н±сколько мыслей о греко-славянском характер± деятельности св. Кирилла и Мефодія“, в якій розвивав думку про те, що св. Кирило заклав основи слов’ян. писемности в одному з монастирів на Олімпі (в Малій Азії).
Б. А. цікавився питаннями етнографії і географії слов’янства. У серп. 1884 надрук. у ЖМНП детальний розгляд Я. Головацького „Географіческій словарь западно-славянских и юго-славянских земель“. 1886 Б. А. видав „Обзор областей западнаго и южнаго славянства, со включеніем червонорусских, в орфографическом и гидрографическом отношеніях“.
1892 Б. А. видав 2-томну пр. „Общеславянскій язык в ряду других общих языков древней и новой Европы“, в якій доводив, що спільною для слов’ян може стати лише рос. мова. Коли постало питання про перетворення Варшав. унту на двомов., то Б. А. зайняв безкомпромісну позицію про єдину мову викладання — рос. У Варшаві Б. А. розпочав вид. „Славянскаго обозренія“.
27. 09. 1892 Б. А. призначено ректором Юріївського (Дерптського) ун-ту (нині — Тарту, Естонія). Докладав великих зусиль, щоби не лише змінити в ун-ті мову викладання на рос., але й щоб максимально русифікувати склад професорів і навіть студентів. Підсумком його ректорства стало те, що в ун-ті залишився тільки один німецькомов. ф-т. 1901 Б. А. призначено чл. ради міністрів нар. освіти, він переїхав до С.-Петербурга. 1904 був представником мін-ва нар. освіти в орфограф. комісії АН, виступав за мінім. реформу правопису. Вважав, що на Поволжі „обрусіння“ може бути лише добровільним, а тому там варто діяти „з любов’ю“, а „на окраїнах“, де є ризик сепаратизму, слід вживати примусових заходів.
За ред. Б. А. мін-во освіти видало том „Труды особаго сов±щанія по вопросам образованія восточных инородцев“. 1905 брав акт. участь у вид. газ. „Окраины Россіи“. Під час революційних подій 1905—07 Б. А. вступив до монархічної партії „Русское собрание“. 1907 з ініціативи Б. А., М. Сергєєвського і А. Золотарьова з Окраїнного відділу „Русского собрания“ виокремилося „Русское окраинное общество“, осн. завданнями якого була протидія сепаратизму й антирос. настроям. Брошура Б. А. „Может ли Россія отдать инородцам свои окраины?“ вийшла як 4-й вип. „Библіотеки окраин Россіи“ (вид. М. Д. Сергєєвський). Виступав за відділення „Холмської Русі“ від Привіслинського краю, про що написав брошуру „Холмская Русь и Поляки“ (1907). Був одним з ініціаторів заснування 1902 та головою пропагандистського „Галицко-русского благотворительного общества“ в С.-Петербурзі, заходи якого високо оцінювали зх.укр. москвофіли. Противник популярного серед професорів і студентів руху за впровадження політики в освіту, Б. А. виступав проти втручання мас у держ. справи (видав про це брошуру „Наука и политика“). 01. 01. 1908 Б. А. став редактором-видавцем газ. „Московскія в±домости“. У газ. публ. консерватори, зокрема чл. „Союза русскаго народа“ і „Русскаго монархического собрания“, а також друк. статті про становище на Балканах. Б. А. розвивав ідею об’єднання балканського слов’янства, навіть у союзі з Туреччиною, аби лишень створити опір наступові германізації. У газ. також широко висвітлювалося галицьке питання. Зх.укр. москвофіли передруковували ст. Б. А. у своїх вид. у Львові.
Із працями Б. А. були ознайомлені чл. НТШ і їх здебільшого, неґативно оцінювали через панславізм і русифікаторство та фобію до всього слов’ян., не пророс. І. Франко називав Б. А. в числі „обскурантів, ренегатів та зрадників“ і вважав його винуватцем арешту в Дерпті Б. Кістяківського та польс. соціал-демократів (лист до М. Драгоманова, 25. 10. 1892). З ін. Франкового листа (Відень, 25. 10. 1892) відомо, що Б. А. був одним із небагатьох росіян, хто придбав „Чудернацькі думки“ М. Драгоманова. І. Огієнко в „Історії української літературної мови“ звинувачував Б. А. у „політичному осліпленні“ і в суб’єктивному бажанні перетворити одні мови в говірки ін. мови (оскільки Б. А. доводив навіть, що українці не мають власної мови, а лише „наріччя“, бо мова, мовляв, може бути лише у народу чисельністю не менше 20 млн.). Висловлювалися (деколи дотепно) про Б. А. Д. Багалій, М. Грушевський.
Праці Б. А. викликали жваві обговорення і осуди у дем. колах учених, а серед них чимало крит. відгуків мовознавців, у т. ч. й д. чл. НТШ. Найбільш прискіпливі зауваження містяться у рец. Я. Бодуена де Куртене, особливо на дис. Б. А. Осн. зауваження стосуються праці „сумнівних начал“, компілювання чужих думок, часто хибних і недоведених, висування нелог. арґументів, недотримання звукових законів, а також самої побудови дослідження, більшість тексту якого по дається у формі словника. Це дослідження критикував також О. Брікнер, а Ї. Полівка навіть у некролозі про Б. А. не втримався від досить неґативної оцінки згаданої праці. Я. Бодуен де Куртене написав іще кілька рец. на пр. Б. А. „Исследование языка древнеславянского перевода XIII слов Григория Богослова“.
Відгукнувся рец. у „Записках НТШ“ (1904, т. LХІ) В. Гнатюк на пр. Б. А. „К вопросу о племенных отношеніях в Угорской Руси“, яка є оглядом праць ін. учених — Л. Нідерле (Narodopisn? mapa uhersk?ch Slovak? na zakl?de s?it?ni lidu z roku 1900) та С. Цамбеля (Slov?ci a ich re?). Учений аналізував, як праці цих учених, так і відгук на них Б. А. В. Гнатюк захищав Л. Нідерле від закидів за використання необ’єктивного урядового перепису населення 1900, доводив, що це єдине джерело такого типу. С. Єфремов у „Записках НТШ“ (1905, т. LХVІ) написав рец. на пр. Б. А. „Генезис россійскаго украйномана“ (про Т. А. Зіньківського).
Б. А. писав рец. на праці чл. НТШ: кілька відгуків на пр. В. Яґича „Маріинское четвероевангеліе с прим±чаніями и пр±дложеніями“ (1883) та „Источники для исторіи славянской филологии“ (1885), на „Історію славянских литератур“ О. Пипіна та В. Спасовича і на згадану працю Л. Нідерле.
Пр.: Каменецкая вежа (с рисунком). Из письма к проф. И. И. Срезневскому, от 2 августа 1864 года // Срезневскій И. И. Св±д±нія и зам±тки о малоизв±стных и неизв±стных памятниках. СПб., 1867, с. 5—10; М. В. Ломоносов как натуралист и филолог. С приложеніями, содержащими матеріалы для объясненія его сочиненій по теоріи языка и словесноти. СПб., 1869; Славянскія матицы и ученыя дружества // ЖМНП (СПб.), 1869, ч. 141, февраль, отд. 2, с. 459—75; Не был ли православным человеком Іероним Пражскій († 30 мая 1416) // Христианское чтеніе, 1870, ч. 1, № 4, с. 684—708; Ломоносов как писатель. Сборник матеріалов для разсмотр±нія авторской д±ятельности Ломоносова // Сборник ОРЯС. СПб., 1871, т. 8, № 1, I—VII + 1—316 с.; Н±сколько зам±чаній о польском вопрос±, с точки зр±нія всеславянства // Бес±да, 1871, VI, с. 146—64; Чехія и Чехи // Чехія и Моравія (пер. с чешс.). СПб., 1871, с. I—VI + 1—180; Мечта ли панславизм // Беседа, 1872, кн. 1, отд. 1, с. 195—215 (и оттиск, с. 1—21); Путевыя зам±тки о долин± средняго и нижняго Дуная (Извлеченіе из отчета по ученой командировк± за границу) // ЖМНП, 1874, ч. 176, декабрь, отд. 4, с. 132—74; Н±сколько данных и соображеній из области общественной и экономической статистики Чехіи, Моравіи и Силезіи за посл±дние годы // Славянскій сборник. СПб., 1875, т. 1, с. 205—317; О современном положеніи и взаимных отношеніях славян западных и южных (Р±чь, произнесенная в СПб. Отд±л± Славян. Благ. Комитета 3 ноября 1874) // Там само, с. 585—604; Очерки из сербской исторіи // Там само, т. 2, с. 290—345; Статистическія таблицы распред±ленія славян: а) по государствам и народностям и б) по в±роиспов±даніям, азбукам и литературным языкам (нар±чіям), с объяснительною запискою. СПб., 1875, с. 1—23 (Приложеніе к „Этнографической карте славянских народностей“ М. Ф. Мирковича); Анализ составных частей славянскаго слова с морфологической точки зр±ния. К., 1877; Н± сколько зам±чаній об изученіи Славянскаго міра // Славянскій сборник. СПб., 1877, т. 2, с. I—VII, 1—54; О литературном единств± народов славянскаго племени // Там само, отд. 3, с. 1—11; Первобытные славяне в их язык±, быт± и понятіях по данным лексикальным. Изследованія в области лингвистической палеонтологіи славян. К., 1878, ч. 1; 1882, ч. 2, вып. 1; Заговор графов Петра Зринскаго и Франца Франкопана. Эпизод из хорватской исторіи (Р±чь, произнесенная на торжественном акт± Института кн. Безбородко, 30 авг. 1878) // Известия Ист.-филол. ин-та им. кн. Безбородко, 1879, ч. 4, вып. 1, с. 1—12; Очерки из церковной исторіи западных славян. Н±сколько критических зам±чаній на латинскую легенду о Пражском епископ± Войт±х± (Sanctus Adalbertus † 997) // Холмско-Варшавскій Епархіальный В±стник, 1879, 1880; Варшавскій листок из церковно-славянскаго евангелія русскаго письма XI—XII в±ка // Русскій филологическій в±стник, 1882, № 2, с. 177—89; Отрывок из Червонорусской Мартирологіи (По поводу Львовскаго политическаго процесса об Ад. И. Добрянском, Ольг± Ад. Грабар и др.) // Санкт-Петербургскія в±домости, 1882, № 231—32, 234; Начертаніе церковно-славянской грамматики, прим±нительно к общей теоріи русскаго и других родственных языков. Варшава, 1883; Учебник церковно-славянской грамматики для средних учебных заведений. Варшава, 1883; Отчет о занятіях в заграничной командировк± с ученою ц±лью в іюл± и август± 1883 г. (обзор важн±йших явленій германистики за посл±дніе годы) // Варшавскія университетскіе изв±стія, 1884, № 5, с. 1—24 (и оттиск); [Рец. на:] Географіческій словарь западно-славянских и юго-славянских земель и прилегающих стран, составленный Яковом Головацким. С приложеніем географической карты. Вильна, 1884 // ЖМНП, 1884, ч. 234, август, № 2, с. 298—312; Н±сколько мыслей о греко-славянском характер± деятельности св. Кирилла и Мефодія // Мефодіевскій юбилейный сборник. Варшава, 1885, с. 1—117; Обзор областей западнаго и южнаго славянства со включеніем червонорусских, в орфографическом и гидрографическом отношеніях. СПб., 1886; Историко-политическія зам±тки по вопросам Болгарскому и Эльзас-Лотарингскому. Варшава, 1887; К вопросу о происхожденіи слова „Русь“. Доклад на VIII археологическом съ±зд± в Москв± 1890 г. // ЖМНП, 1890, № 5, с. 25—29; Вопрос об общеславянском язык± в западническом освещеніи // Славянское обозр±ніе, 1892, кн. 5—6, с. 45—64; Общеславянскій язык в ряду других общих языков древней и новой Европы. Варшава, 1892; Червоннорусская эмиграція // Славянское обозр±ніе, 1892, сентябрь, кн. 9, с. 15—34; Образованіе литературных языков и их значеніе в исторіи // Ученыя записки Юрьевскаго университета, 1893, № 2, с. 71—88; О необходимости укрепления духовных связей России с Червонной Русью // Галицко-русский вестник, 1894, № 1, август, с. 10—18; О значеніи русскаго похода 1849 г. для австро-угорских народов // Русская бес±да, 1895 (декабрь), с. 137—56; Культурная отд±льность народов Греко-славянского мира // Русское обозр±ніе, 1896, ноябрь, с. 162—81; О задачах славяно-русской археологии по отношенію к областям и народностям нын±шней Венгріи // Труды десятого археологическаго съ±зда в Риг±, 1896, т. 1, с. 264—69; Тысячел±тіе Мадьяр. СПб., 1896, 24 с.; К вопросу о литературном язык± Юго-Западной Руси // Сборник Учено-литературнаго общества при Императорском юрьевском университет±, 1899, т. 2, с. 46—74 и отд. оттиск (Юрьев, 1900); К характеристик± Палацкого (ум. 14/26 апреля 1876 г.) // Там само, с. 21—65; О значеніи в славянской исторіи битвы под Танненбергом-Грюнвальдом // Там само, 1899, с. 1—20; О причинах гибели балтійскаго славянства // Там само, т. 1, с. 144—58; Об основных воззреніях А. И. Добрянского. СПб., 1901; Современный мадьяризм в перспективах угро-славянской исторіи // Известия Санкт-Петербурскаго Славянскаго Благотворительного общества, 1902, № 1, с. 1—13; Генезис россійскаго украйномана (по поводу львовскаго изданія малорусских „Писаній“ Трофима Абрамовича Зиньковскаго) // Русскій в±стник, 1903, т. VII, с. 628—40; К вопросу о племенных и культурных отношеніях Червонной Руси // Галицко-русское благотворительное общество в Санкт-Петербурге. СПб., 1903, № 1, с. 12—28; К вопросу о племенных отношеніях в Угорской Руси. СПб., 1904, 15 с.; По вопросу об упрощении русского правописания // В±стник Европы, 1904, т. 5, с. 419—22; Вопрос об окраинах России в связи с теорией самоопределения народностей и требованиями государственного единства. СПб., 1906; Может ли Россия отдать инородцам свои окраины? СПб., 1907; О единстве русскаго народа. СПб., 1907.
Літ.: Степович А. Вопрос об общеславянском языке в решеніи А. С. Будиловича. К., 1895; Гнатюк В. [Рец. на:] Будилович А. С. К вопросу о племенных отношениях в Угорской Руси. СПб., 1904 // Записки НТШ. Львів, 1904, т. LXI, кн. V, с. 25—29; Є[фремов] С. [Рец. на:] Будилович А. Генезис россійскаго украйномана // Русский вестник, 1903, т. VIII, с. 628—40 // Там само, 1905, т. LХVІ, кн. ІV, с. 35; А. С. Будилович [Некролог] // Московскія в±домости, 1908, 14, 16, 18, 21 декабря; Будилович как политический мыслитель // Там само, 20 декабря; Кулаковскій П. А. А. С. Будилович (Некролог) // ЖМНП, 1908 (Август), ч. 22, с. 100—25; Грот К. Памяти Aнтона Cеменовича Будиловича (Очерк и воспоминанія) // Исторический вестник, 1909, т. СХV, с. 1097—121; Износков И. О командировке А. С. Будиловича в инородческіе учебные округа // Московскія в±домости, 1909, № 15 (20. 01); Карскій Е. Ф. Памяти А. С. Будиловича // Русскій филологическій сборник. Варшава, 1909, т. 61, вып. 1, с. 149—61; Соболевскій А. И. А. С. Будилович (1846—1908) (Некролог) // Известія Императорской Академии Наук. VI серія, т. 3. СПб., 1909, № 1, с. 19—22; Красножен М. Е. Проф. А. С. Будилович (некролог) // Сборник учебно-литературного общества при Императорском Юрьевском университете. Юрьев, 1910, т. XVI, с. 1—40; Polivka J. Anton Semenovi? Budilovi? // ?esk? Akademie. Almanach, 1910, s. 109—17; Антон Семенович Будилович: Библиографический указатель. Нежин, 1993; Смирнов С. В. Антон Семенович Будилович // Смирнов С. В. Отечественные филологи-слависты середины 18 — начала 20 вв. М., 2001, с. 225—39; Баленко Н. М. Освітня діяльність та історико-педагогічна спадщина А. С. Будиловича (1846—1919) // Наукові записки. Серія: Психолого-педагогічні науки / Ніжинський державний педагогічний університет ім. М. Гоголя. Ніжин, 2005, № 1, с. 197—201; Курстак Ю. И. Забытое имя в истории: А. С. Будилович (1846—1908 гг.) // Веснік Гродзенскага дзяржаўнага універсітэта імя Янкі Купалы, Серыя 1. Гісторыя, філасофія, паліталогія, сацыялогія, 2007, № 2, с. 23—28; його ж. „Украинский вопрос“ в России ХІХ — начала ХХ вв. в осмыслении А. С. Будиловича (1846—1908 гг.) // Там само, 2007, № 3, с. 33—37; його ж. Идея славянского единства в творчестве А. С. Будиловича // Веснік Гродзенскага дзяржаўнага універсітэта імя Янкі Купалы, серыя 1. Гісторыя, філасофія, паліталогія, сацыялогія, 2008, № 1 (63); його ж. Польский вопрос в творчестве А. С. Будиловича // ЕС и восточнославянский мир (конец ХХ — начало XXI в.). Материалы междунар. науч. конф. Гродно, 2008, с. 199—205; його ж. Теоретико-методологические взгляды А. С. Будиловича // Состояние и развитие методологических исследований в исторической науке Республики Беларусь и Российской Федерации: сб. науч. статей / Отв. ред. А. Н. Нечухрин. Гродно, 2008, с. 52—57.
Орест Заяць