БІБЛІОТЕКИ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ - Енциклопедія Наукового товариства ім. Шевченка
БІБЛІОТЕКИ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ

БІБЛІОТЕКИ ВАСИЛІЯНСЬКИХ МОНАСТИРІВ — книгозбірні, що належали чернечому ордену св. Василія Великого (ЧСВВ), що прийшов на Русь-Україну з візант. Сходу (ХІ ст.).

До Берестейської церковної унії 1596 василіян. монастирі не були пов’язані між собою, а підпорядковувалися місцевим єпископам або, як виняток, Константинопольському патріархові. На поч. XVII ст. ЧСВВ був ґрунтовно реформований (1617). Усі монастирі, що прийняли унію, були об’єднані в одну Конґрегацію і стали незалежними від єпископів. З часом виникли дві провінції — Литовська (Білоруська) й Руська (Українська) (1743). Унаслідок поділів Польщі, василіян. монастирі, які розташовувалися на території Галичини, опинилися в австрій. монархії, а решта — в Рос. імперії, де впродовж 1820—30-х рр., а ост. на поч. 1860-х були ліквідовані або переведені у православ’я. Їхні книгозбірні й архіви поступово поповнили новозасн. Віленську публ. б-ку (1877), Київ. музей старожитностей, єпархіальні управління і духовні навч. заклади тощо.

В Австрії (Австро-Угорщині) були чинними 40 василіян. монастирів. До Галицької провінції належали дуже давні, засн. ще у ХІІІ—XIV ст., монастирі у с.Спасі, Лаврові, Уневі, Городищі над Бугом та обидва львів.— св. Юрія та св.Онуфрія. Вони були важливими релігійно-церк., місійними та культурно-просвітніми осередками в різні періоди свого існування. Численні привілеї можновладних ос., серед них — князів і королів, доходи з земельних наділів, стабільне матеріальне забезпечення фундаторами давали можливість їм збирати власні б-ки, замовляти для них дорогі рукопис. книги і стародруки, а в унівській друкарні — навіть утримувати інтроліґатора. Пам’яток давньої книжности з часу ХІІ—ХІІІ ст. (і раніших століть) їхнього існування збереглося дуже мало, і тільки одиниці опинились у сховищах Б. в. м. Серед них — писані на перґаменті Євангеліє Апракос повне (Городиське або Бучацьке Євангеліє) серед. ХІІ ст., Апостол (Городиський або Кристинопільський) серед. ХІІ ст., Пандекти Антіоха Чорноризця 1307 з Унівського монастиря. Значний вплив і авторитет мали василіян. ставропігійні монастирі, засн. на поч. XVIІ ст. в Угорниках, Скиті-Манявському та Крехові. Львів. монастир св. Онуфрія здобув таке право завдяки патронату над ним Львівського Успенського (ставропігійного) братства. Від нього та впливових і заможних міщан отримували допомогу ставропігійні монастирі.

Формування Б. в. м. безпосередньо пов’язане з виникненням та діяльністю самих монастирів. Б. в. м. спочатку складались лише з богослужбових кн., необхідних для церк. відправ, згодом поповнювалися релігійно-богослов. л-рою. Але в засаді не було монастирів, які б мали хоч невелику кількість кн. з ін. тематики. Розширення книжк. репертуару у Б. в. м. упродовж XVII ст. відбувалося шляхом книгообміну, переписування книг у монастирських скрипторіях, отримання автор. примір., придбання у формі дарунків також за оплату вид. тодішніх друкарень. Унаслідок централізації василіян. монастирів, що проводилась у Галичині впродовж 1740—70-х рр. з метою доведення їх складу до мінімуму — 8 ос. і створення умов для стабільного функціонування, окр. монастирі збільшилися чисельно і поліпшили свій фінансово-екон. стан після приєднання до них невеличких малозабезпечених монастирів. Зокрема, засн. 1763 Кристинопільський монастир одразу був приєднаний Городиським і Волсвинським. Натомість Львів. Святоонуфріївський монастир, який мав лише 4ченців, врятувала від закриття 1762 фундація Святоуспенського братства, що забезпечила йому подальше існування. Спроможними самостійно себе утримувати залишались і надалі Львів. Святоюріївський катедр. монастир, відновлений наприкін. XVII ст. заходами і фундацією єп. Й.Шумлянського; Крехівський, Лаврівський, Підгорецький та деякі ін. монастирі, започ. у XVII ст. Їхня місійна, душпастирська та освітньо-виховна діяльність, а також заснування пізніше Бучацького, Теребовлянського, Дрогобицького монастирів поєднувалися з формуванням універсальних б-к, які забезпечували їх широкопрофільною л-рою. До монастирів тоді потрапляють, окрім богослужбових та релігійно-богослов. кн. василіян. друкарень, численні зх.європ. вид. для філос. і теолог. студій та курсів риторики. Т. ч., створювалися зб. іншомов. друк. та рукопис. кн., заг. число яких удвічі перевищувало кількість наявних у б-ках кирилич. вид. Під час йосифінських реформ (1783—90) василіян. студійні навчання були перепрофільовані на курси підгот. василіян для навчання в духовній семінарії і на теолог. ф-тах ун-тів. Ті з них, що за офіційними оцінками не відповідали цим критеріям, було ліквідовано. До числа ліквідованих потрапили 25 василіян. монастирів. Ці монастирі продавалися для поповнення держ. реліг. фонду, а їхні книгозбірні надходили з 1788 по 1790 до новозасн. б­ки Львів. ун-ту та навч. закладів ін. міст. Загалом таких збірок виявилося 24, не враховуючи правосл. Скиту Манявського. Найбільші надходження становили зб. зі Замостя (144 кн., 181 т.), Теребовлі (108кн., 185 т.) і Віцина (109 кн., 129т.). Окрім того, у великій кількості надходили тоді книжки разом із рукоп. з чинних монастирів у Бучачі (280 кн., 403т.), Лаврові (365 кн., 490 т.), Краснопущі (300 кн., 391 т.) і в невідомій кількості — з Підгірців, Золочева, Улашківців та монастиря василіянок у Словіті. У Галичині залишилися 15 чинних василіян. монастирів. Свої книгозбірні вони почали упоряд. та підгот. на них уніфіковані за формою каталоги у ХІХ ст. Б-ка львів. Святоонуфріївського монастиря приймала на збереження рукопис. зб. богослужбових книг, які переважно залишалися при церквах ліквідованих монастирів. Коротка інформація про склад деяких Б.в. м. Галичини така:

Б-ка монастиря св. Онуфрія у Львові функціонує від заснування монастиря. Найдавніші писемні згадки про цю книгозбірню належать до XVI ст. 1604 датується список книжок, переданих новопризначеному ігуменові Львів. ставропігією. Від 1663, коли монастир прийняв унію й офіційно вступив до Василіянського чину, Ставропігія перестала опікуватися ним, залишивши собі книгозбірню монастиря. Як свідчать інвентарі монастиря за 1663 і 1665, у його б-ці було лише 4 кн., у монастир. церкві — крім 3 Євангелій, 17 різних богослужбових кн. 1774 б-ка налічувала 115 кн. Після тимчасового перебування в монастирі зліквідованої віцинської книгозбірні від неї залишився рукопис. список Біблії Ф. Скорини 1575. 1802 Святоонуфріївський монастир прийняв чернечу громаду розформованого віцинського монастиря св.Івана, що мала невелику кількість книжок, а впродовж 1815—18 відбувалося переміщення Святоюріївського монастиря разом із великою б-кою. Тут вона зберігалась окремо ще в 1820-х рр. У 1930­х рр. Я. Головацький оглянув і описав в Онуфріївському монастирі Біблію Старого Завіту, Євангеліє Діяння св. Апостолів, Служебники, Евхологіон, Прологи, Синаксар, Житія святих, Книги св.Кирила, св. Івана, Поученія Єфрема Сирина, Правила церковні таін. Опис надрук. 1837 в „Русалці Дністровій“.

Б-ка монастиря св. Юрія у Львові виникла наприкін. ХІІІ або на поч. XIV ст. Монастир, відновлений у статусі катедрального 1685, мав уже на поч. XVIII ст. багату книгозбірню. До найцінніших тогочас. надбань монастиря належали рукопис. Біблійні книги Старого Завіту, Діоптра Филипа Пустельника, Збірник проповідей, Євангеліє учительне, Єванге-ліє тлумачне Феофілакта Болгарського, Повчання оглашенним Кирила Єрусалимського. За інвентарем 1737, б-ка монастиря налічувала 309 кн. у 369 т. За тематикою— теолог., істор., філос., філол. книги багатьох відомих у Зх. Європі вид-в та численні вид. острозької, львів., київ., вілен. і моск. друкарень. Тут були і рукоп., 12 лат.— теолог. і філос. трактати, курси поетики, та 8 кирилич. 1773 б-ка налічувала бл. 500 кн. Її склад і кількісне співвідношення іншомов. та кирилич. книг відображає каталог, у який іншомов. книги внесено за рубриками: Святе Письмо (9), Коментарі (17), Збірники (43), Польс. проповіді (32), Аскетична л-ра (66), Канонічні книги (24), Спекулятивна теологія (34), Моральна теологія (27), Фі лос. л-ра (35), Риторика (41), Поетика (25), Істор. книги (40), Книги різного характеру (18). Другий розд. „Руські книги“ подавав їх переліком у кількості 52, як і 15церк. (богослужбових) кн., зазначав лат. манускрипти — по одному з теології і філософії, заг. кількість грец. кн. (15), а також 10 заборонених для читання. Було вказано рік і місце вид., формат книги. За цим зразком укладали і наст. бібліот. документацію. Після знесення Спаського монастиря Святоюріївська б­ка поповнилась 18, правдоподібно, богослужбовими кн. Впродовж 70 наст. років, за каталогом 1838, вона збільшилася лише у част. рукоп. до 78, з яких лат. було 52 у 96т. і на той час належали Святоонуфріївському монастирю. Існує кілька інвентарів і каталогів його б-ки, найповніший із яких — саме згаданий каталог т.зв. великої і малої б-к. У ньому на 70арк. подано майже 5000 кн. (у т. ч. і рукоп.), серед яких багато стародруків, починаючи з XVI ст. (1569), а найновіші книги датовані 1837; відображено переміщення окр. кн. до малої б-ки, головно кирилич. (166) і рукоп., яких налічувалося не менше 15. У записах книг зазначався автор, наз., кількість примір., рік і місце вид.

Б-ка монастиря у Лаврові (Старо-Самбірщина). Док. свідченнями про книгозбірню монастиря є його інвентарі. З них найдавніший, що зберігся, інвентар 1790, з яким част. його книгозбірні було передано б-ці Львів. ун-ту. В інвентарі серед рукопис. кирилич. пам’яток зазначено Устав великий, списаний у Спасі 1601, Євангеліє 1666, Повчання Теодора Студита 1563, серед релігійно-богословських книг — два примір. Острозької Біблії (1581), Бесіди Івана Золотоустого київського (1623) та львів. (1665) вид., „Ключ разум±н±я“ І. Галятовського, однак більшість у ній становили іншомов. книги, серед яких лат.: Біблія 1497, друк. готичним шрифтом, Статути Королівства Польс., вид. 1506 у Кракові, базельське вид. тв. І.Золотоустого 1539. Упродовж 1761—65 тут викладали моральну теологію, а в 1783—84 — риторику. Впродовж цих студій у монастирі зібрано чималу зб. лат. і польс. трактатів і диспутів, опрацьованих згодом для окр. карткового інвентарю у 1917—18. 1804 у лаврівській книгозбірні зберігалися 715 кн., переважно іншомов.; у 1860­х рр.— рукопис. кирилич. книги XV—XVII ст.: три біблійні Книги Нового Завіту, дві агіограф. пам’ятки, 17 літургійних та 8 четійних кн.; у 1900 — 14 рукоп. у 21т. Лаврівські перґаментні листки ХІІ—ХІІІ ст., які знайшов у монастирі 1902 Олександр Колесса, сьогодні їх втрачено. Натомість збереглися у святоонуфП. Філясріївській книгозбірні Євангеліє тетр ост. третини XV ст., Пом’яник серед. XVIст., фраґмент, Студит 1678, ін. потрапили до НМ у Львові. Каталог книг лаврівської б­ки за 1816—1917 у 7 т. відтворили лаврівські ченці у 1920-х рр. Він містив 1187 позицій записів.

Б-ка монастиря у Городищі (Сокальщина). Один із найдавніших монастирів, засн. у ХІІІ ст., який у XVI ст. відновили міщани м. Белза. 1663 був приєднаний до Кристинопільського монастиря, проте його книгозбірня зберігалась окремо. Її склад можна частково відтворити з майже ідентичних інвентарів 1731 та 1753. У них уміщено переліком бл. 40 богослужбових кн., переважно вид. XVII ст.: Апостоли, Євангелія, Октоїхи, Требники, Трефолой (1639), Збірники повчань авви Дорофея, св. Василія Великого, св. Сави та Й. Скрутеньп.н. „Каліст“. У цій книгозбірні ще тоді зберігалося 25 кирилич. пам’яток, а серед виділених в інвентарях — дві її найцінніші, перґаментні пам’ятки, які потім потрапили до Крехівського та Кристинопільського монастирів, фраґменти Псалтиря XIV ст., які знайшов Ярослав Гординський (сьогодні втрачено). 5 кирилич. рукопис. кн. XVIст. надійшли свого часу до Святоонуфріївського монастиря у Львові, де й збереглися: Апостол, Учительне Євангеліє, Мінеї — святкова і служебна, Устав церковний єрусалимський. У б-ці приєднаного водночас із Городиським Волсвинського монастиря, засн. 1629, крім богослужбових кн. XVIIст., які були і в городиській зб., числилися Маргарит Івана Золотоустого (1695), Бесіди св. Макарія, лат. Біблія, з ін. вид.— „Ключ разум±н±я“ І. Галятовського, „Вінець Христов“ та „Огородок Марії Богородиці“ (1676) А.Радивиловського, „Троє набожеств на Боже тіло“ унівського друку, „Казуси“ гощанської друкарні.

Б-ка Спасо-Преображенського монастиря у с. Спасі (Старо-Самбірщина). Монастир засн. у ХІІІ ст., був катедральним (резиденцією самбір. єпископа) до 1733 й одним із найвпливовіших у Галичині. Втративши цей статус, а невдовзі і земельні володіння, монастир почав занепадати і був остаточно ліквідований австрій. урядом 1786. Його книгозбірня, яка складалася на той час з 73 кн. за наз. у 105т., потрапила після цього до Б-ки Львів. ун-ту. Склад книгозбірні загалом відображає інвентар 1760-х рр. як майже релігійно-богословську л-ру польс. і лат. мовами. Найдавніші тут — „De rerum inventoribus“ Полідора Верґілія (1555), проповідницькі тв. А.Кшесімського (1693), А.Стефановича (1678) і К. Болеслав’юша (1692) краків. вид., неповний польсько-латино-грец. словник Г. Кнапського (1668). У зб. наявні книги почаївської друкарні за 1730—50, окр. лат. теолог. трактати, опубл. у Відні (1728) і Венеції (1760), твори св. Авґустина (1763, Віндобона), Р. Беларміно, в польс. перекл.— Тома Кемпійський, Филип Лузитанський. Серед 20 церк. кн. б-ки був і Требник Петра Могили. Із трьох рукопис. кн. зберігся до наших днів у зб. Нар. дому Апостол кін. XVI — поч. XVII ст.

Б-ка монастиря в Уневі (Львівщина). Засн. на межі ХІІІ—XIV ст., до серед. XVII ст. була найбільшою чернечою книгозбірнею в Галицькій єпархії. Найдавні-ше док. джерело про неї — візитація монастиря 1747, в якій засвідчено зберіг. 114 кирилич. рукопис. та друк. літургійних і четійних кн., серед яких 30 рукопис. Вона поповнювалася книгами лат., грец., польс. і „руською“ мовами Гедеона та Ісаї Балабанів. Зі смертю ост. архиман. Онуфрія Братковського 1790 монастир було закрито, а цінні книги з його б-ки потрапили до Б-ки перемишльських єпископів та до зб. митр. Михайла Левицького, що склала згодом основу Церк. музею у Львові (нині — НМ у Львові ім. Андрея Шептицького). Окр. рукопис. кирилич. пам’ятки XVІ — поч. XVII ст. опинились у колекції Антона Петрушевича (Бесіди Івана Золотоустого на Євангеліє від Івана, Бесіди Івана Золотоустого на Єванге-ліє від Матвія, Студит (1577), у львів. Святоонуфріївському монастирі (Пандекти Никона Чорногорця, Устав церковний єрусалимський), у Нар. домі (Мінея служебна на груд.—листоп.), в Оссолінеумі (фраґмент Кормчої).

Б-ка монастиря у Крехові (Львівщина) уже на поч. свого існування (за даними інвентарю серед. XVII ст., яким він звітував перед Львів. Ставропігійним братством), мала досить численну зб. За кількістю — 46 друк. кн. у 77 примір. В інвентарі вони записані скорочено, за тодішніми типовими наз., без зазначеного року, а інколи й місця вид. Це богослужбові кн. з львів., вілен., київ., стрятинської друкарень 1608—39, найдавніша — Острозька Біблія 1581. Серед книг були також Прологи, Патерик [С. Косова, 1631], Збірники (Бесіди апостольські та євангельські), Євангеліє учительне (ймовірно, К. Ставровецького, 1619), два Номоканони, Книга о священстві Івана Золотоустого (Київ), Книга о постничестві Василія Великого (Острог, 1594), Послання Єремії, патріарха Константинопольського (Острог, 1583), „Цвітник духовний“ І.Мосха (1628), „Лексикон“ П. Беринди (Київ, 1627), „Слов’янська граматика“ Л. Зизанія (Львів, 1696), „Адельфотес“ (Львів, 1591), Повчання авви Дорофея (Київ, 1628), а також подані як „Острозник“, „Казання“, „Потребниє казання“, „Приклади“, „Анастасій гори Синайської“, „Антіох“, „Макарій“ (у 2-х примір.), „Листвичник“, „Житія святих“, „Касіян“, „Сергій“, „Никон“. Польс. вид.— „Бароніуш“ — твори польс. агіографа М. Баронія „Аннали“, дві польс. „Постилли“ єзуїта Якуба Вуєка— „Postilla katolika większa“ (1580) та „Postilla katolika mniejsza“ (1590), хроніка Польщі М. Бєльського (Краків, 1597), Збірник польс. псалмів, св. Венедикта „з розмаїтого зебранеє“. З поданих в інвентарі рукопис. кн. збереглися відомий Крехівський Апостол, перекл. укр. мовою у 70-х рр. XVI ст. з польс. кальвіністського вид., майстерно оформлений Устав церковний єрусалимський першої пол. XVIIст. (львів. список із моск. вид. 1611), рос. Пролог, Псалтир тлумачний (1612), Маргарит І. Золотоустого (1617). 1739 б­ка налічувала 139 кн. у 167 примір., з них лат. мовою — 47 наз. (57 кн.), польс.— 31 наз. (38 кн.). До кирилич. зб. входили 61 стародрук і 71 рукоп. Світську л-ру представляли 15 тв.: рим. істориків— Курція Руфа про життя Александра Македонського і Тита Лівія з історії Риму, хроніка Польщі також М. Кромера (1611), поезія Верґілія, 3 т. листів Цицерона, лат. і польс. зразки ораторської прози, вітчизняні проповідницько-полемічні твори. Довідкову л-ру поповнили 4цінні словники італ. лексикографа А.Калепіно, серед них — 11-томне базельське вид. 1590, вид. у Кракові 1652 польсько-латино-грец. словник Г. Кнапського (т. зв. Краківський кнапіуш), „Граматика“ М.Смотрицького, рукопис. лат. трактат Т. Прокоповича „Про мистецтво риторики“ (1706). На 1777 бібліот. фонд монастиря збільшився до 442 кн. На той час серед рукопис. кирилич. книг були вже Ірмолой нотований (1695), кілька Учительних євангелій, Тлумачне євангеліє та Апокаліпсис (1608) з численними полеміч. статтями. У крехівській б-ці зберігалася багата на апокрифічні тв. Крехівська Палея, популяр. середньовічний роман „Повість про Варлаама та Йоасафа“, трагікомедія „Володимир“ Т.Прокоповича (поч. XVIII ст.). Упродовж 1778—82 у монастирі провадився курс риторики для василіян. Від ліквідації під час йосифінських реформ його врятували, за свідченнями очевидців, проповіді ченців і душпастирська діяльність. Найбільша зб. кирилич. пам’яток серед усіх василіянських майже повністю ввійшла до складу б­ки Святоонуфріївського монастиря.

Б-ка монастиря у Підгірцях (Золочівщина). Стан б-ки, започ. 1659, простежується за інвентарями кін. XVII — першої пол. ХІХ ст. Першими надходженнями б­ки були ті самі, що й у Крехівському монастирі, численні богослужбові кн. XVI—XVII ст. Зб. кирилич. рукоп. містила Пандекти Никона Чорногорця та визначні пам’ятки укр. книжности XVII ст.— Підгорецький зб. творів Івана Вишенського зі списком втраченого стародруку 1623; „Книга душі нарицаєма Злото“ Петра Могили; манявський зб., що містить Житіє засновника Скиту Манявського Йови Княгиницького та укладені ним правила чернечого співжиття; три рукоп. вихідця з України, тодішнього архиман. моск. монастирів Гавриїла Домецького; сам Синопсис Підгорецького монастиря 1699. На поч. XVII ст. тут було зібрано численні полем. тв. укр. і польс. авторів, а також копії творів. У 1742 бібліот. фонди збільшилися до 60церк. та 83 кирилич. стародруків і рукоп., польс. і лат.— до 151кн., переважно теолог., філос. і загальноосв. л-ри. У 1770—71, 1778—80 тут діяли філос. студії. У ХІХ ст. б-ка складалася здебільшого з іншомов. стародруків XVI—XVIII ст., найдавніший із яких „Парафрази“ Еразма Роттердамського вид. 1524. Заг. кількість фонду за ост. інвентарем становила бл. 500 позицій, із яких 374— іншомов. кн., 102 — кирилич. стародруки та 16 кирилич. рукопис. кн. Ост. майже повністю ввійшли до складу б-ки львів. Святоонуфріївського монастиря.

Б-ка монастиря у Бучачі (Тернопільщина). Її формування почалося від засн. монастиря 1812 за фундацією С. Потоцького, відбувалося водночас із запровадженням у ньому богословських і проповідницьких студій для майбутніх душпастирів у володіннях Потоцьких. Б-ка забез-печувала їх різноплановою л-рою. 1754 у монастирі почав діяти колеґіум для світ-ської молоді, перетвор. 1787 на гол. 4-класну школу, де також використовували його бібліот. зб. 1790 част. іншомов. кн. б-ки та зб. богослужбових (Анфологіон, Ірмолої, Тріоді тощо) книг разом із б-кою знесеного перед тим Теребовлянського монастиря надійшла до Львів. ун-ту. У 1819 луцький канонік гр. Павло Потоцький уклав алф. каталог тодішньої бучацької б-ки, що складалася лише з іншомов. вид. Імовірно, що вона перед тим надійшла від родини Потоцьких. Б-ка, поділена на розд. „теологія“, „філософія“, „юридична література“, „історична література“, „проповіді“, „французькі книги“ та „різні“, налічувала тоді майже 5000 т., серед яких найчисленнішою (бл. 1000 т.) була група релігійно-богословських кн. відомих зх.європ. і польс. теологів, окремо подавалися книги великого формату вид. 1550 — XVIII ст.

Б-ка монастиря у Добромилі (Самбірщина), засн. 1600. Монастир мав невелику, проте цінну книгозбірню. 1805 упорядкований за мов. ознакою фонд становив 866 примір. За описом А. Бєльовського, ще на 1850-ті рр. у б-ці містилося 19кирилич. рукопис. пам’яток XVI — поч. XVII ст., що згодом поповнили рукопис. відділ львів. Святоонуфріївського монастиря. Серед них — Богородичник, Збірник повчального змісту, Мінеї служебна і місячна, два Прологи, Требник чернечий, Устав церковний єрусалимський 1619, Шестоднев-служебник, а також Поминальник Добромильського монастиря 1665—1762. При переході монастиря 1882 під кер. єзуїтів, які проводили реформу Василіянського ордену впродовж 1888—1904, було укладено каталог, в якому подавалося 1716 наявних у б-ці кн.

Із чинних чотирьох десятків великих і малих василіян. монастирів кін. ХVІІІ ст. згадано б-ки лише окремих. Загалом їх рукопис. і книжк. багатства були відомі в ХIХ ст. наук. загалу завдяки окр. публікаціям Я. Головацького, О. Калужняцького, І. Шараневича й А. Петрушевича та ін.

На цю проблему звернув увагу майбут. протоігумен Платонід Філяс, який упоряд. упродовж 1894—97 василіянський архів та б-ку, виділивши з неї дві зб. рукоп.— кирилич. (включно з укр.) та іншомов. Перед тим вони містились у книгозбірні разом із друк. вид. Після Кристинопільського собору 1909, на якому було затверджено постанову про збирання в одному центр. монастирі всіх давніх василіян. пам’яток, до Святоонуфріївського монастиря стали надходити і повністю сформовані зб., серед них — Добромильського, Підгорецького, Крехівського монастирів. Їх упоряд. Адріян Крижанівський, Йосафат Скрутень та ін. василіяни. У 1920-х рр. заг. фонд б-ки становив до 40 тис. кн. і бл. 600 рукоп.— до 200 кирилич. і 400 іншомов. Роман Лукань упродовж 1934—35 перетворив бібліот. фонди Святоонуфріївського монастиря на Центр. василіян. б-ку у Львові. У 1940 до Святоонуфріївського монастиря доставляли возами книги з Крехова та Жовкви. Після ліквідації монастиря під час збирання його фондів у 1945—46 книгозбірня налічувала бл. 90 тис. друк. вид. Збереглися тут обидві рукопис. зб. Їх разом з архів. мат-лами у 1949—50 описали працівники від. рукоп. Лф БАН УРСР. Книжк. фонди і преса були роз’єднані, опинившись пере важно у спецфонді. Б-ка Підгорецького монастиря потрапила наприкін. 1940-х рр. уЦДІАУ у Львові. Фонди ін. б-к не збереглись.

Зі створенням НТШ управа Т-ва поширила звернення до василіян. монастирів сприяти дослідн. роботі чл. НТШ. До Філологічної секції НТШ відразу записалися монастирі василіян у Жовкві, Крехові та Львові. М. Грушевський звернув увагу василіян на потребу також вивчати і пропагувати власні скарби, з якими час від часу ознайомлювалися Я. Гординський, О.Колесса, І. Свєнціцький, І. Франко, В.Щурат. Відчутно бракувало друк. каталогів, які б орієнтували у рукопис. фондах василіянських монастирів. Укласти такий каталог кирилич. рукоп. Святоонуфріївського монастиряпропонував І.Франко ще 1907. Однак лише 1912 на прохання „Василіянського заряду“ І. Свєнціцький уклав рукопис. каталог, що містив стислі описи 137 рукопис. кн. ХIV—ХVIII ст. Я. Гординський тим часом підгот. і опубл. їх докладні описи, розкриваючи зміст, упродовж 1925—30-х рр. у „Записках ЧСВВ“, однак лише част.— 69 кн. Продовження каталогу (неповного) досі зберіг. в автор. рукоп. Багато зробив для популяризації фондів Б. в. м. Т. Коструба та Р.-С. Лукань. Див. Василіяни в дослідженнях Наукового товариства ім. Шевченка (Чин святого Василія Великого, ЧСВВ).

Арх. дж.: ЛННБ України, від. рукоп., ф. 3, спр. 1319/1-32 (Гординський Я. Опис рукописів бібліотеки монастиря св. Онуфрія ЧСВВ у Львові); ф. 5, оп. 1, спр. 2392 (Bielowski A. O rękopisach, znajdujących się w rozmaitych bibliotekach galicyjskich); ЦДІА України у Львові, ф. 684, оп. 1, спр.3199 (Свєнціцький І. Каталог манускриптів в архіві за станом на 1912 р.).

Літ.: Головацкій Я. Коротка в±домость о рукописах Славянских і Руских, находящихся в книжници Монастиря Св Василія Вел. у Львов± // Русалка Дн±стровая. У Будим±, 1837, с.122—29; [КосакЕ]. Короткий погляд на монастири и на монашество... // Шематизм провінції Чина св. ... Василія Великого в Галиції. Львів, 1867; КолессаО. Південно-волинське Городище і городиські рукописні пам’ятки XII—XVI вв. Прага, 1923, т.І—ІІІ, 45 с., 3іл.; Записки ЧСВВ. Жовква, 1925, т. І, вип. 2—3, с. 233—72; 1927, т. І, вип. 4, с. 419—78; 1928, т.ІІІ, вип. 1—2, с. 40—64; 1930, т. IV, вип. 3—4, с.345—76; Скрутень Й. Бібліотека львівських Василіян // Записки ЧСВВ. Жовква, 1925, т. І, вип. 2—3, с. 161—76; 1928, т.ІІІ, вип.1—2, с. 65—75; Chwalewik E. Zbiory polskie: archiwa, biblioteki, gabinety, galerie, muzea i inne zbiory pamiątek przeszłości w ojczyznie i na obczyznie. Warszawa; Kraków, 1926—27, t. 1—2, 499 + 560 s.; Гординський Я. Рукописи бібліотеки монастиря св.Онуфрія ЧСВВ у Львові. Жовква, 1927, вип. 1, 114 с. (Бібліотека „Записок ЧСВВ“, ч. 5); його ж. Рукописи бібліотеки монастиря св.Онуфрія ЧСВВ у Львові. [Продовження]. Жовква, 1927, вип. 1, 114 с.(Бібліотека „Записок ЧСВВ“, ч. 5); Ваврик М. До постання першої серії „Записок Чина св. Василія Вел[икого]“ (1924—1948) // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Romae, 1974, vol. IX, fasc. 1—4, р.1—18; Мицько І. Ідеологічна боротьба на Україні в XVII ст. і формування та склад бібліотек // Бібліографічна інформація і сучасність. К., 1981, с. 102—11; його ж. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець ХІІІ — кінець ХХ ст.). Львів, 1998; його ж. Візитація Унівського монастиря 1747 р. // Лавра. Львів, 1999, № ІІІ, с. 27—31; його ж. Матеріали до історії Унівської бібліотеки // Там само, с. 32—36; його ж. Старосамбірщина. Історичні етюди // Старосамбірщина. Старий Самбір, 2002; Pid»ypczak-Majerowicz M. Bazylianie w Koronie i na Litwie. Szkoly i książki w dziłalności zakonu. Warszawa; Wrocław, 1986; її ж. Biblioteki klasztorne provincji koronnej zakonu bazylianów w XVIII wieku // Z badań nad polskimi księgozbiorami historycznymi: Studia i materialy / Red. nauk. J. Wojakowski. Warszawa, 1995, t. 16, s.21—47; Paszkiewicz U. Rękopiśmienne inwentarze i katalogi bibliotek z ziem wschodnich Rzeczepospolitej (spis za lata 1553—1939). Warszawa, 1996; їїж. Rękopiśmienne inwentarze i katalogi bibliotekz ziem wschodnich Rzeczepospolitej (spis za lata 1510—1939). Warszawa, 1998; її ж. Rękopiśmienne inwentarze i katalogi bibliotek z ziem wschodnich Rzeczepospolitej do 1939 roku. Suplement 1. Warszawa, 2000; Suplement 2. Warszawa, 2006; ГуцаленкоТ. Бібліотека та центральний василіанський архів у Львові // Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційної бази даних: мат-ли Міжнар. науково-практ. конф. 20—21 верес. 1996 р. / НАН України. Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; упоряд. М.Трегуб. Львів, 1999, с. 128—49; її ж. Два інвентарі Святоспаського монастиря // Старосамбірщина. Старий Самбір, 2004, вип. ІІІ, с.320—57; їїж. Щоденник А. Петренка (24 квітня 1946 — 16серпня 1947) про концентрацію і розподіл фондів Центрального василіанського архіву і бібліотеки у Львові // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Львів, 2006, вип. 14, с. 358—408; Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: Каталог. Т. 1: ХІ—ХVI ст. / Уклад.: М. М. Кольбух таін.; Передмова М. М. Кольбух; уклад. науково-довідк. апарату: М. М. Кольбух, Я. П. Сеник. Львів, 2007; Кольбух М. Книгозбірня Підгорецького монастиря: історія формування // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України ім.В.Стефаника: збірник наукових праць. Львів, 2009, вип. 3 (19), с. 394—421; його ж. Монастирські збірки рукописних книг у фондах ЛННБ України ім. В. Стефаника // Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: історія і сучасність: доп. та повідомл. Міжнар. наук. конф.; Львів, 28—30 жовт. 2010 р. Львів, 2010, с.360—67; Купчинський О. Роман-Степан Лукань (* 17 вересня 1907 — † 28 листопада 1943)// Купчинський О. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури. Вибрані статті та повідомлення. Львів, 2011, [т.]3, с. 390—96.

Тетяна Гуцаленко

Стаття створена: 2015