БАЛКАНІСТИКА — наук. дисципліна, предметом дослідження якої є мови, лра, історія та культура балкан. народів, до яких належить не лише населення країн Балкан. п-ва у вузько географ. значенні (нині це Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Греція, Македонія, Чорногорія, частково визнане на міжнар. рівні Косово), але й народи, що входять до Балкан як істор., мов. і культ. реґіону (серби, хорвати, словенці, румуни і турки, адже на територію півострова припадає прибл. 2/3 Сербії, 1/2 Хорватії, 1/3 Словенії, 6 % Румунії і 3 % Туреччини). Землі румунів враховано передовсім з етнокульт. та лінґвіст. міркувань. Субдисциплінами Б. виступають албаністика, болгаристика, кроатистика, македоністика, сербістика та елліністика, а дотичними дисциплінами, з якими Б. має частково спільне поле дослідження, є славістика, романістика (у контексті вивчення сх.роман. мов), візантиністика та османістика (ширше — тюркологія і загалом орієнталістика).
Становлення Б. як наук. дисципліни пов’язане зі зростанням геополіт. інтересу до балкан. народів у XIX ст. Одними з перших Б. досліджували Є.Б. Копітар та Ф. Міклошич. Зацікавлення життям Балкан значною мірою розвивалося у контексті заг. славіст. студій, але не обмежувалося лише слов’ян. народами Балкан. п-ва. Є.Б. Копітар зауважив певні спільні риси в болгар., албан. і румун. мовах, а Ф. Міклошич вивчав румун., албан., грец. та циган. мови. Вагомий внесок у вивчення історії балкан. народів, передусім болгар, зробив Ю. Венелін (Г. Гуца), виходець зі Закарпаття, який вивчав волохо-болгар. та дако-слов’ян. грамоти та підготував спец. праці: „Критическія исследованія об исторіи Болгар“ (1849), „Граматика на сегашния български език“ (вийшла друком щойно 1997). Результати його наук. діяльности оцінювалися неоднозначно, хоча мали значний ідейний вплив на діячів болгар. відродження. Балканіст. студії розвинули М. Дринов (дослідник середньовічної історії Болгарії), чес. історик Й. Їречек (вивчав історію Болгарії та Сербії), нім. лінґвіст Ґ. Вайґанд (досліджував румун. та аромун. мови, займався етнографією Македонії), дат. лінґвісти Х. Педерсен (досліджував албан. мову) та К. Сандфельд (один з основоположників лінґвіст. Б., описав і узагальнив загальнобалкан. мов. риси). Певний внесок у Б. зробили рос. філологи-славісти та історики О. Яцимирський (дослідник Молдавії і Румунії) і Г. Ільїнський (дослідник праслов’ян. морфології та видавець давньоболгар. джерела), мовознавець А. Селіщев (знавець порівн. граматики слов’ян. мов, дослідник слов’ян. говорів Албанії і Македонії), а також австрій. мовознавець Н. Йокль („батько албаністики“, автор понад 60 праць, присвячених албан. мові), румун. філолог Т. Капідан (дослідник румун., аромун., меглено-румун., істро-румун. мов) та ін.
Б. як наук. дисципліна формувалася під впливом передусім мовознавства та менше — істор. та етнограф. наук. Тому інколи Б. трактують лише як „лінґвістичну балканістику“ або „балканське мовознавство“. На такий підхід вплинули праці згаданих К. Сандфельда і А. Селіщева, які виокремили специфічні риси, притаманні балкан. мовам. Велику роль у цьому відіграла також концепція „Sprachbund“ лінґвіста М. Трубецького. Заведено вважати, що лінґвіст. балканізмами є постпозитивний артикль, втрата інфінітива, спільні явища у фонетиці і лексиці тощо (деякі мовознавці досі скептично ставляться до такого підходу — під сумнів береться як концепція „балканського мовного союзу“, так і сама наук. дисципліна Б., але це стосується лише мовознавства, а не істор. чи культурно-етнограф. студій із вивчення Балкан. реґіону).
Балканіст. тематика досить широка за спектром досліджень. Лінґвіст. Б., крім сучас. мов, охоплює також і палеобалканістику, яка вивчає мов. релікти — іллірійську, фракійську, мігдонську, пеонську, дарданську, бригійську та ін. мови. Важливими проблемами лінґвіст. Б. є теорія мов. контактів та інтерференції, граматична типологія сучас. балкан. мов, лінґвіст. географія, ареальна діалектологія, балкан. тюркологія, зокрема проблема тюрксько-слов’ян. контактів (т. зв. Turco-Slavica), тощо. Проводяться дослідження в галузі вивчення албан., болгар., грец., макед., румун., серб., хорв. лр, досліджуються проблеми літ. зв’язків. Студії з історії Балкан групують переважно за істор. епохами: рання античність, макед. гегемонія, рим. панування, поширення християнства, візант. присутність, слов’ян. держави (Болгар. та Серб. царства), турецьке панування, національно-культ. відродження і, нарешті, здобуття незалежности балкан. народами, Балкани у XX — на поч. XXI ст. Нац. відродження окр. народів реґіону було своєрідним переломним етапом у житті Балкан, який розділяв їх історію на давню та нову, в рад. історіографії т. зв. балкан. медієвістика штучно продовжувалася мало не до XVIII ст. Етнограф. студії, поза вивченням нар. побуту титульних націй сучас. держав на Балканах, спрямовуються також на дослідження малих народів, субетносів, етн. груп змішаного походження. Досі актуальне подальше вивчення етногенезу румунів та албанців. До завдань Б. включають також проблеми балкан. народів, які переселилися поза межі реґіону, зокрема в Україну (греки, албанці, болгари і гагаузи). Важливе місце займає вивчення культ., політ. та екон. відносин балкан. народів з ін. країнами.
Балканіст. студії В. Яґичпроводяться як на Балканах, так і в ін. державах Європи, Азії та Пн. Америки. З метою координації досліджень у цій галузі виникли міжнар. форуми співпраці між ученими, найголовнішою з яких є Міжнар. асоціація держав пд.-сх.європ. досліджень (AIESEE). Ця орг-ція засн. 1963 за підтримки ЮНЕСКО для налагодження контактів між науковцями, зацікавленими проблематикою Б. AIESEE організовує реґулярні міжнар. конґреси (з 4-, а Б. Цоневзгодом 5-річними інтервалами). І конґрес відбувся у Софії 1966, й у ньому взяло участь майже 1000 вчених реґіону й усього світу. Подальші з’їзди: II — в Афінах (1970), III — у Бухаресті (1974), IV — в Анкарі (1979), V — у Белграді (1984), VI — знову в Софії (1989), VII — у Салоніках (1994), VIII — в Бухаресті (1999), IX — у Тірані (2004), X — у Парижі (2009).
З кін. XIX ст. у різних країнах працює чимало центрів досліЙ. Цвіїчдження Б. Віддавна активно розвивалися балканіст. студії в Австрії та Німеччині. 1897 у філософсько-істор. від. АН у Відні була створ. Комісія для історико-археол. і філологічно-етнограф. вивчення Балканського п-ва, яка 1907 поділилася на від. старожитностей (очолив В. Яґич) та лінґвіст. від. (очолив Ф. фон Кеннер). Діяльність комісії була переважно гуманіт. спрямування, але під час обох світ. воєн проводилися також природничо-географ. дослідження Балкан. 1943 наз. комісії змінено на „Південно-Східну комісію“, а 1950 — на „Балканську комісію“. Комісія видає „Праці“. Ще одним важливим осередком вивчення Балкан (за часів Австро-Угор. монархії) був Боснійський ін-т балкан. досліджень у Сараєві, засн. 1904 й очолюваний до його закриття 1918 К. Пачем (який у 1936—40 керував також від. старожитностей Балкан. комісії Австрій. АН). У Німеччині в міжвоєнний період центр балканіст. студій зосередився в Берліні, Лейпцизі і Мюнхені (в нім. термінології Балкани часто замінялися поняттям Пд.-Сх. Європи, що відображено у наз. відповідних науково-дослід. установ та їх період. вид.). З 1930 Пд.-Сх. ін-т діяв у Мюнхені, з 2007 — у Реґенсбурзі. Цей ін-т видавав низку період. вид.: з 1933 — „S?dosteurop?ische Arbeiten. Schriftenreihe zur Geschichte und Gegenwart S?dosteuropas“ (вийшов 141 вип.); у 1936—39 — часоп. „S?dostdeutsche Forschungen“, перейменований згодом на „S?dost-Forschungen. Internationale Zeitschrift f?r Geschichte, Kultur und Landeskunde S?dosteuropas“ (з 2007 виходить у Реґенсбурзі); з 1952 — журн. „S?dost-Europa. Zeitschrift f?r Gegenwartsforschung“; з1978 — вид. „M?nchener Zeitschrift f?r Balkankunde“ (з 1999 виходить у Лейпцизі п. н. „Jahrb?cher f?r Geschichte und Kultur S?dosteuropas“). Також у Мюнхені Пд.-сх. європ. асоціація видавала з 1961 бюлетень „S?dosteuropa-Mitteilungen“ (до 1974 — п. н. „Mitteilungen der S?dosteuropa-Gesellschaft“). У тому ж місті з 1962 діє Албан. ін-т, який видає „Albanische Forschungen“ (з 1964). У Лейпцизі Б. розвивалася в Ін-ті румун. мови під кер. Ґ. Вайґанда, який видав у 1894—1921 29 т. річних звітів — „Jahresberichte“, а в 1925—28 (як продовження) вийшли ще 4 т. п. н. „Balkan-Archiv“.
Активно вивчають Балкани також у Франції. У Парижі при Нац. ін-ті сх. мов і цивілізацій діє Центр балкан. досліджень, що видає з 1960 „Cahiers Balkaniques“. Франц. асоціація балкан. досліджень із 1997 видає дворічник „Balkanologie“. У США Б. вивчають у Блумінгтонському, Стенфордському, Колумбійському і Каліфорнійському ун-тах. У Сан-Франциско в 1964—66 виходили „Balkan and Eastern European American Genealogical and Historical Society“, а в Сент-Луїсі (шт. Міссурі) у 1967—73 — „Balkania. An international quarterly magazine on Balkan affairs“. Вчені Центрально- та Пд.-Сх. Європи виявляють значне зацікав. дослідженнями Балкан. У Софії при Болгар. АН діє Ін-т балкан. досліджень, який із 1964 видає франц., нім. і рос. мовами „?tudes balkaniques“ (спочатку — щорічник, згодом — щоквартальник). Цей же ін-т випускає з 1960-х рр. болгар. мовою тем. томи „Studia balkanica“. Ін-т болгар. мови з 1959 видає у Софії часоп. „Балканско езикознание“. У Сербії з 1969 діє Ін-т Б., який із 1970 видає щорічник „Balcanica“, а також публ. понад сотню спец. випусків, присвячених найрізноманітнішим питанням Б. Попередником цього науково-дослід. закладу був однойменний ін-т, засн. в Белграді ще 1934 з ініціативи короля Олександра I Карагеоргійовича і закритий окупаційною владою в 1941 (у 1934—38 видавав „Revue internationale des еtudes balkaniques“). Б. займався й Орієнтальний ін-т у Сараєві, який видавав у 1950—57 „Prilozi za orijentalnu filologiju i istoriju jugoslovenskih naroda pod turskom vladavinom“. У Македонії з 1980 діє Ін-т старослов’ян. культури у Прилепі, який видав на сьогодні 35 вип. часоп. „Balcanoslavica“ . У Греції засн. 1953 Інт балкан. досліджень у Фесалоніках як відгалуження Т-ва макед. досліджень, а від 1974 є цілком самостійною установою з великою б-кою. Цей ін-т видає грец. мовою „#"86"<46V Gb::g46J"“ та мовами міжнар. спілкування: англ., а деякі статті нім. та франц.— „Balkan Studies“ (з 1960). У Бухаресті Ін-т пд.-сх. європ. досліджень при Румун. АН публ. з 1963 „Revue des etudes sud-est europeennes. Danube—Balkans—Mer Noire“. У Празі Карлів ун-т видав у 1966—90 8 вип. „Les etudes balkaniques tch?coslovaques“, а Масариків ун-т у Брні видав у 1987—2006 6 вип. „Studia Balcanica Bohemo-Slovaca“.
У Польщі діє кілька осередків Б., які з’явилися щойно в ост. десятиліття XX ст. Цю дисципліну вивчають у польс. вишах у рамках філол. (Торунь і Варшава) або культурозн. (Краків) студій. В Ін-ті історії Ун-ту Адама Міцкевича в Познані діє заклад Б., який із 1984 видає „Balcanica Posnaniensia: Acta et studia“, а в Ін-ті слов’янознавства ПАН (Вроцлав) з 1986 виходять „J?zykowe studia ba?kanistyczne“.
У Росії Б. вивчає Ін-т слов’янознавства РАН (у 1968—98 — Ін-т слов’янознавства і Б.). З 1974 він видає „Балканские исследования“, з 1975 — „Славянское и балканское языкознание“, а з 1990 проводить „Балканские чтения“ у Від. типології і порівн. мовознавства Ін-ту слов’янознавства РАН. З 2008 діє Центр лінґвокультурних досліджень „Balcanica“. Мовозн. студії з вивчення Балкан проводяться на філол. ф-ті Санкт-ПеЛ. Мілетичтербурзького держ. унту (видає власні „Балканские исследования“ як матли міжвишівських конференцій).
В Україні балканіст. студії проводяться при Центрі болгаристики та балкан. досліджень ім. М. Дринова, створ. у Харкові 2005 за підтримки Асоціації болгар України. Центр організовує Міжнар. дриновські читання і видає „Дриновський збірник“. 2005 почав виходити міжнар. щорічник „Українсько-македонський Т. Маретичнауковий збірник“, який видає НАН України спільно з Макед. АН і мист-в (а на 2011 вийшло 5 вип.). При ЛНУ з 1970 виходить зб. наук. праць „Проблеми слов’янознавства“ (до 1973 — „Українське слов’янознавство“), в якому значна частина досліджень присвячена балкан. тематиці, зокрема сербо-хорв. мові (А. Смольська, Л. Васильєва), болгар. мові (М. Ярмолюк), серб. лрі (А. Татаренко), історії Болгарії (Є. Наумов, В. Чорній, Т. ПоФ. Ілешичлещук), істор. зв’язкам укр. земель із Балканами (В. Кривонос, В. Любащенко, З. Матисякевич, Ю. Ясіновський).
Проблеми Б. віддавна досліджували науковці НТШ, особливо інозем. чл. Т-ва, котрі представляли балкан. народи. Серед закордонних д. чл. НТШ зацікавлення Б. виявляв хорв. учений В. Яґич, який переважно вивчав мови та л-ру пд. слов’ян, кириличну та глаголичну палеографію. Хорв. мовознавець і лексикограф, д. чл. НТШ Т. Маретич вивчав граматику і стилістику сербо-хорв. літ. мови, а словен. філолог М. Мурко був знавцем усної епічної традиції сербів, хорватів та боснійців і написав „Geschichte der ?lteren s?dslawischen Litteraturen“ (1908). Надзвичайно велике зацікавлення балкан. тематикою виявили серб. д. чл. НТШ. Це насамперед О. Белич (досліджував балкан. говори), Й. Цвіїч та Й. Ерделянович (вивчали етнографію Балкан), М. Решетар (спеціалізувався в діалектології та акцентології пд.слов’ян. мов), Л. Стоянович (досліджував серб. мову, давні писемні джерела, книгописання і книгодрукування, а також літ. спадщину В. Караджича). Широкий тематично, але вузький географічно спектр наук. досліджень мав серб. політик С. Новакович, який досліджував історію лри, граматику, книгодрукування, бібліографію, минувшину Сербії, а також сербсько-турец. відносини.
Вивчали балканіст. тематику і болгар. д. чл. НТШ. Л. Мілетич досліджував старо- та новоболгар. мови, болгар. діалек-ти, волохо-болгар. док-ти, етнограф. групи болгар і болгарсько-румун. взаємини; Б. Цонев вивчав слов’ян. акцентологію (порівнював наголоси в болгар. та ін. слов’ян. мовах Балкан) та діалектологію, досліджував давні болгар. літ. пам’ятки, мов. зв’язки між болгарами та Руссю, написав велику працю „История на българския език“; І. Шишманов досліджував болгар. відродження, пісенну творчість, прислів’я, походження протоболгар, укр. впливи на болгар. л-ру; М. Арнаудов вивчав болгар. фольклор, звичаї, обряди, а також біографії діячів болгар. нац. відродження; С. Романський досліджував поселення болгар і румунів в окр. районах Балкан, цікавився кирило-мефодіІ. Франко ївською тематикою (видав спільно з М. Попруженком бібліографію за 1934—40). Деякі болгар. вчені-природознавці цікавилися гуманіт. дослідженнями в межах балканіст. тематики. Так, лікар С. Ватев досліджував антропологію та фольклористику Балкан (зібрав понад 400 нар. пісень); географ А. Іширков — болгар. ономастику, етнографію слов’ян у Македонії та Добруджі, албансько-македон. пограниччя, долю Зх. Фракії в контексті І. Брик укладення Нейського мирного договору, національно-визвольний рух мешканців Ловеча; К. Дрончилов також провадив дослідження у галузі антропології та етнографії, вивчав життя макед. болгар.
Значну увагу науковців привертали спірні питання, які часто викликали протилежні трактування залежно від національности дослідників, а їхня наук. діяльність нерідко була пов’язана з політ. та культурно-істор. амбіціями власних відроВ. Гнатюкджених або новоствор. держав. Одним із каменів спотикання було макед. питання — більшість болгар. учених вважала македонців частиною болгар. нації (Л. Мілетич, М. Арнаудов та ін.). Натомість серби дотримувалися протилежних думок. Так, А. Белич проголошував зх.болгар. діалекти серб. Проти такої його позиції виступав Б. Цонев. Й. Цвіїч, чиї праці з географії високо оцінювалися, не здобув однозначного визнання у сфері етнограф. досліджень Балкан. п-ва. Його етнопсихол. типологію часто критикували (особливо після Другої світ. війни), звинувачували дослідника й у тому, що він утрачав об’єктивність і намагався підлаштувати результати наук. досліджень для обґрунтування територіальних амбіцій Сербії. Одним із основоположників великосерб. доктрини був також С. Новакович.
Крім макед. проблеми, ще одним спірним питанням було визначення нац. характеру Добруджі. Офіційна Софія для доведення „болгарськости“ цих двох балкан. країв організувала дві наук. експедиції, до складу яких увійшли також і видатні чл. НТШ. Перша наук. подорож відбулася 1916 на новоприєднані до Болгарії землі — Македонію і Поморав’я (однією з цілей експедиції було встановлення зх.болгар. етн. кордону, що мало підтвердити географ. арґументи у планованих мирних переговорах). У ній взяли участь А. Іширков — вивчав недосліджені раніше аспекти географії цих земель, зокрема околиці річок Дрин і Морава та міст Кладова, Неготина, Пожареваца; Б. Цонев — досліджував мову населення Моравська, Тімощини (Тімошка), Македонії, Косово (Приштини і Призрена); С. Романський — провадив дослідження куцоволохів Македонії і румунів Тімощини, а також болгар. колоній на території, що перед тим належала Сербії; М. Арнаудов — вивчав фольклор Македонії, з’ясовував межі болгар. поселень в околицях Призрена, Тетова, Дебара і Охріда; Г. Бончев — доІ. Свєнціцький сліджував природні багатства Македонії і Поморав’я. До складу експедиції згодом приєднався і Л. Мілетич, який вивчав „албанське питання“. Друга наук. експедиція була організована в Добруджу (1917). Її учасниками стали д. чл. НТШ М. Арнаудов (вивчав фольклор, упродовж 27. 04.—01. 07. 1917 об’їхав майже всю Добруджу; результатати його подо- рожі були найдокладнішими порівняно з рештою учасників експедиції), С. Романський М. Возняк(відав питаннями демо- графії, етнографії та історії, свою подорож задокументував знімками), А. Іширков (досліджував фізичну географію). За результатами другої наук. експедиції підготовлено зб. „Добруджа“ (ред., видавець і перекладач нім. і франц. мовами М. Арнаудов).
Балканіст. студії інозем. чл. НТШ не обмежувалися лише вихідцями з балкан. країн. Так, румун. мову досліджував австрій. мовознавець Т. Ґартнер. Грец. запозичення З. Кузеляу сербо-хорв. мові розглядав нім. мовознавець М. Фасмер. Франц. славіст А. Мазон вивчав фольклор балкан. слов’ян, а також болгар. говори і фольклор Албанії і Пд.-Зх. Македонії. Норвез. славіст О. Брок досліджував серб. говори. Болгар., серб. та хорв. л-ри стали об’єктом уваги О. Пипіна. Нім. славіст Е. Бернекер публ. у своїй хрестоматії зразки давніх мов балкан. реґіону (староболгар., середньоболгар., сербо- і болгарсько-церковнослов’ян.) та сучас. (болгар., сербо-хорв., словен.). Заселення Балкан пд. слов’янами досліджував чес. історик Л. Нідерле. Сусп. лад та право балкан. слов’ян вивчали поляк О. Бальцер і чех К. Кадлец (ост. також займався аграрним правом Боснії і Герцеговини). Заг. питання середньовічної історії балкан. слов’ян висвітлював у своїх працях чес. історик Я. Бідло.
Серед укр. учених НТШ чи не найбільше уваги Б. приділяв І. Свєнціцький, який досліджував історію болгар. л-ри та болгар. і серб. мов. Ін. діячі Т-ва присвячували окр. розвідки (чи їх фраґменти) питанням, пов’язаним із балкан. тематикою: І. Франко досліджував болгар. варіант притчі про єдинорога, В. Гнатюк — українсько-серб. зв’язки, І. Брик — переклади серб. пісень у „Русалці Дністровій“, І. Крип’якевич — питання про сербів в укр. війську під час Визвольної війни укр. народу серед. XVII ст., З. Кузеля — популярність угор. короля Матвія Корвіна в усній словесності сербів, хорватів та словенців, Ф. Колесса здійснив огляд наук. праць про ритмічну будову серб. нар. пісень тощо.
Багато науковців Т-ва рецензували (переважно у „Записках НТШ“) публікації, пов’язані з Балканами. М. Грушевський зробив огляд праці хорв. історика С. Сркуля про рус. літописання та румун. філолога Й. Богдана про румун. князів; М. Возняк рецензував статтю літературознавця В. Істрина про „Александрію сербську“ в рос. л-рі; В. Гнатюк — розвідку С. Чебана про румун. богородичні леґенди та збірку болгар. нар. пісень Г. Янкова; М. Кордуба — історію румун. народу Н. Йорга, у якій висвітлено проблеми Б. загалом. Слід відзначити працю І. Свєнціцького про дослідження П. Заболотського стосовно рос. впливу на л-ру серб. відродження, статтю О. Яцимирського про значення румун. філології для слов’янознавства і статтю Т. Шміта про середньовічні болгар. пам’ятки миства тощо. Численними у виданнях Тва були огляди публікацій, що стосувалися етнограф. тематики Балкан, зокрема зроблені З. Кузелею, який рецензував праці Л. Боднарескуля (румун. різдвяні та новорічні обряди), О. Яцимирським (лінґвіст. і палеограф. спостереження за слов’ян. написами румун. походження), А. Вайсбахом (сербо-хорвати у Сербії та Славонії), В. Парашкевовим (поховальні звичаї у болгар), С. Романським (іншомов. слова лат. походження у болгар. мові; повчання волоського воєводи Йоанна Нягое своєму синові), Е. Фішером (румун. антропологія; фракійська основа в рум. мові) тощо. І. Франко, крім того, що здійснював численні перекл. творів усної нар. творчости з серб., хорв., болгар., албан. та румун. мов, рецензував праці П. Кулаковського про поч. рос. шкільництва у сербів XVIII ст., М. Петрова про серб. вихованців Київ. академії, О. Яцимирського про митр. Макарія. Крім того, він робив огляди вид. Югославської АН („Zbornik za narodni ?ivot i obi?aje ju?nih Slavena“), Болгар. літ. тва (1806—1905), рецензував вид. каталогу рукоп. Хілендар. монастиря на Афоні (підгот. до друку чес. д. чл. НТШ Ф. Пастрнеком), писав у „Літературно-науковий вістник“ невеликі повідомлення оглядового характеру про публікацію перекл. Т. Шевченка серб. мовою, про близькість укр. і серб. мов та пісень (на прикладі листа М. Левитського і власних спостережень) тощо. На окр. увагу заслуговують праці почес. чл. НТШ С. Смаль-Стоцького та Т. Ґартнера. Тим часом В. Гнатюк публ. у ЛНВ (у розд. „Хроніка і бібліографія“) огляди діяльности таких балкан. наук. установ, як Хорв. академія у Загребі, Румун. академія у Бухаресті, Серб. матиця та Серб. літ. тво, Софійський унт (Вища школа). У „Записках НТШ“ опубл. рец. балканіст. тематики науковців, які не були почес. чи д. чл. НТШ (В. Гребеняк, К. Широцький, Я. Яцкевич та ін.), а також огляди публікацій, пов’язаних із Балканами, проте поданих без зазначення авторства.
Проблеми Б. у відновленому НТШ в Україні досліджували В. Чорній, Т. Полещук та ін. Численні студії з Б. публікують чл. НТШ у зб. „Проблеми слов’янознавства“ (протягом 1970—2011 вийшло 60 вип.), що видає сьогодні Ін-т слов’янознавства при ЛНУ.
До балканіст. студій не слід відносити розвідки про українців Бачки чи Банату, оскільки ці істор. обл. хоча й розміщені на території країн, які традиційно вважаються балкан., але географічно до Балкан не належать.
Літ.: Jagiс? V. Historija kni?evnosti naroda hrvatskoga i srbskoga. Zagrеb, 1868; його ж. Prilozi k historiji kni?evnosti naroda hrvatskoga i srbskoga. Zagreb, 1868; Новаковић С. Историја српске књижевности. Београд, 1871; його ж. Срби и Турци XIV и XV века. Београд, 1893; його ж. Српска граматика. Београд, 1894; Пыпин А., Спасович В. История славянских литератур. СПб., 1879—81, т. I—II; Милетич Л. Дако-ромъните и тяхната славянска писменост // Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. София, 1893, кн. IX, с. 211—390; 1896, кн. XIII, с. 3—152; його ж. Старото българско население в северо-източна България. София, 1902; його ж. Източните български говори // Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. София, 1905, кн. XXI, с. 1—102; Шишманов И. Принос към българската народна етимология // Там само, 1893, кн. ІХ, с. 443—648; його ж. Песента за „мъртвия брат“ в поезията на балканските народи // Там само, 1896, кн. ХV, с. 474—570; Ischirkoff A. S?dbulgarien. Leipzig, 1896; його ж. ?tude sur l’ethnographie des Slaves de Mac?donіe. Sophia, 1907 [пер. болг.: його ж. Принос към етнографията на македонскит± славяни. София, 1907]; Франко И. Притчата за единорога и нейният български вариант // Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. София, 1896, кн. ХІІІ, с. 570—620; його ж. [Рец. на:] Chilandarec Sava. Rukopisy a starotisky Chilandarsk? // V?stn?k Kr?l[evski] ?esk? spole?-nosti n?uk, t??da filosoficko-historicko-jazykozpytn?. Praha, 1896 // Записки НТШ. Львів, 1897, т. XVIII, кн. IV, c. 45—48; його ж. [Рец. на:] Zbornik za narodni ?ivot i obi?aje ju?nih Slavena. Na svijet izdaje Jugoslov[ia?ska] Akademija zna-nosti i umjetnosti, uredio prof[esor] Ivan Mil?eti?. Zagreb, 1896, svezak I // Там само, 1898, т. XXI, кн. I, с. 41—43; його ж. [Рец. на:] Кулаковскій П. Начало русской школы у Сербов в XVIII в. Очерк по исторіи русскаго вліянія на югославянскія литературы // Известия ОРЯС АН, 1903, кн. II, с. 246—311; кн. III, с. 190—291 // Там само, 1904, т. LIX, кн. III, с. 20—21; його ж. [Рец. на:] Петров Н. Воспитанники Кіевской Академіи из Сербов с начала синодальнаго періода и до царствованія Екатерины II (1721—1762 гг.) // Известия ОРЯС АН, 1904, кн. 4, с. 1—16 // Там само, 1905, т. LXIV, кн. II, с. 33—34; його ж. [Рец. на:] Български книгоспис за сто години 1806—1905 / Материали събра и нареди А. Теодоров Балан // Издава българското книжовно дружество в София от „фонд напр±дък“. София, 1909, 1667 с. // Там само, 1912, т. CVIII, кн. II, c. 200—02; Грушевський М. [Рец. на:] Srkulj S. Die Entstehung der ?ltesten russischen sogenannten Nestorchronik mit besonderer R?cksicht auf Svjatoslav’s Zug nach der Balkanhalbinsel. Literar-historische Studie. Po?ega, 1896, 57 S. // Там само, 1897, т. XVII, кн. III, c. 2—3; його ж. [Рец. на:] Bogdan J. Despre cneji? rom?n? // Annele Academie Romane, seria II, t. XXVI, memoriile sect. istorice. 1902—1904, р. 12—44; Bogdan J. Ueber die rum?nische Knesen // Archiv f?r Sl[avische] Philologie, [1904], [Bd.] XXV, S. 522—43; [1904], [Bd.] XXVI, S. 100—14 // Там само, 1905, т. LXV, кн. III, с. 12—13; Стојановић Љ. Мирослављево јванђеље. Беч [Відень], 1897; його ж. Каталог рукописа и старих штампаних књига. Збирка Српске краљевске академије. Београд, 1901; Kadlec K. Rodinn? nedil ?ili z?druha v pr?vu slovansk?m. Praga, 1898; його ж. Agr?rn? pr?vo v Bosn? a Hercegovin?. Praha, 1903; Balzer O. O zadrudze s?owia?skiej // Kwartalnik Historyczny, 1899, rосz. 13, s. 183—256; Г[натюк] В. [Рец. на:] Polivka G. Nachtr?ge zur Polyphemsage. Freiburg [o. J.], S. 305—36 (Відбиток: Archiv f?r Religionswissenschaft); Поливка І. Мальосникът и неговият ученик. Сравнителна фолклорна студия. София, 1898, 56 с. (Відбиток: Сборник за народни умотворения, наука и книжнина. Кн. XV) // Записки НТШ. Львів, 1900, т. XXXIII, кн. I, с. 33—34; його ж. Конкурс „Сербської Матиці“ // ЛНВ, 1901, т. 16, кн. 10, с. 11; його ж. Матиця Сербська // Там само, кн. 12, с. 29—30; його ж. Српска книжевна Задруга // Там само, 1902, т. 20, кн. 11, с. 16—17; його ж. Румунська Академія в Букарешті // Там само, кн. 12, с. 32—33; його ж. Фреквенція в Болгарській „Вищій школі“ // Там само, кн. 12, с. 44—45; його ж. Хорватська академія в Загребі // Там само, с. 44—45; його ж. Зносини українців з сербами // Науковий збірник, присвячений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894—1904). Львів, 1906, с. 373—408; його ж. [Рец. на:] Български народни п±сни от Елена В. Янкова / Записал и издал полковник Г. Янков. Пловдив, 1908, XVI + 266 c. // Записки НТШ. Львів, 1909, т. XCI, кн. V, с. 225—26; його ж. [Рец. на:] Чебан С. Н. Румынскія легенды о Богородиц± // Этнограф[ическое] обозрение, 1911, кн. III—IV, с. 1—57 // Там само, 1912, т. CIX, кн. III, c. 207—09; М[арисяк] Ф. [Рец. на:] Васильев А. Славяне в Греціи // Византийский временник, 1898, c. 404—36, 626—70 // Там само, 1900, т. XXXVII, кн. V, с. 2—7; Res?etar M. Die serbokroatische Betonung s?dwestlicher Mundarten. Wien, 1900; його ж. Zur Frage der Gruppierung der serbokroatischen Dialekte // Archiv f?r slavische Philologie, 1909, Bd. ХХХ, S. 592—625; його ж. Die serbokroatischen Kolonien S?ditaliens. Wien, 1911; його ж. Elementargrammatik der kroatischen (serbischen) Sprache. Zagreb, 1916; Пачовський М. Сербський опис Єрусалиму з XVIII в. // Записки НТШ. Львів, 1901, т. XLI, кн. III, с. 6—8; Я[цкевич] Я. [Рец. на:] Ka?u?niacki E. Zur ?lteren Paraskevalitteratur der Griechen, Slaven und Rum?nen // Sitzungsberichte der k[aiserlichen] Akademie der Wissenschaften in Wien. Phil[ologishe]-hist[orische] Cl[asse], B[d.] CXLI // Там само, 1901, т. XL, кн. II, с. 6—9; Berneker E. Slavische Chrestomathie mit Glossaren. Strassburg, 1902; Broch O. Die Dialekte des s?dlichsten Serbiens. Wien, 1903; Gartner T. Darstellung der rum?nischen Sprache. Halle, 1904; Белић А. Дијалекти источне и јужне Србије. Београд, 1905 (Српски диjалектолошки зборник. Кн. I); його ж. Правопис српскохрватског књижевног jезика. Београд, 1950; його ж. Историjа српскохрватског jезика. Београд, 1960—1969, т. I—II; Кузеля З. [Рец. на:] Bodnarescul L. Einige Weihnachts- und Neujahrsbr?uche der Rum?nen // Jahrbuch des Bukowiner Landes-Museums. Czernowitz, 1904, Jahrg. XI, S. 33—57 // Записки НТШ. Львів, 1905, т. LXVI, кн. IV, c. 39—48; його ж. Угорський король Матвій Корвін в славянській устній словесности. Розбір мотивів, звязаних з його іменем // Там само, т. LXVII, кн. V, с. 1—55; 1906, т. LXIX, кн. I, с. 31—69; його ж. [Рец. на:] La Serbie `a l’exposition universelle de 1905 a Li?ge, publi? par le minist`еre de l’agriculture, du commerce et de l’industrie. Belgrade, 1905, VII + 246 p. // Там само, т. LXVIII, кн. VI, c. 34; його ж. [Рец. на:] Яцимирскій А. И. Из лингвистических и палеографических наблюденій над славянскими надписями румынскаго происхожденія // Известия ОРЯС АН, 1905, кн. III, с. 24—68 // Там само, 1906, т. LXXI, кн. III, c. 203; його ж. [Рец. на:] Weissbach A. Die Serbokroaten Kroatien und Slawonien // Mitteilungen der antropologischen Gesellschaft in Wien, 1905, [Bd.] XXXV, S. 99—117 // Там само, 1907, т. LXXVII, кн. III, с. 237—39; його ж. [Рец. на:] Парашкевов П. Погребальнит± обичаи у българит± // Известия на семинара по слав[янска] филология, 1907, кн. ІІ, с. 371—410 // Там само, т. LXXXIX, кн. ІІІ, с. 228—29; його ж. [Рец. на:] Romansky S. Lehnw?rter lateinischen Ursprungs im Bulgarischen // F?nfzehnter Jahresbericht des Instituts f?r rum?nische Sprache zu Leipzig, hrgb. v[on] Weigand, 1909, S. 89—134 // Там само, 1910, т. XCVII, кн. V, c. 217—20; його ж. [Рец. на:] Romansky S. Mahnreden des walachischen Wojwoden N?goe Basarab an seinen Sohn Theodosios // Jahresberichte des Instituts f?r rum?nische Sprache, 1908, [Bd.] XIII, S. 113—94 // Там само, 1912, т. CVII, кн. I, с. 184; його ж. [Рец. на:] Fischer E. Sind die Rum?nen antropologisch betrachtet, Romanen? // Zeitschrift f?r Ethnologie. Berlin, 1909, [Bd.] XLI, S. 847—49; Fischer E. Die thrakische Grundlage im Rum?nischen // [Zeitschrift f?r Ethnologie], 1910, [Bd.] XLII, S. 311—15 // Там само, т. CXI, кн. V, c. 178—79; Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень // Там само, 1906, т. LXIX, кн. I, с. 7—30; Цонев Б. Добр±йшово четвероевангеле. Ср±днобългарски паметник от ХІІІ в±к. София, 1906; його ж. Опис і на р±кописит и старопечатнит± книги на Народната библиотека в София. София, 1910; його ж. История на българския език. София, 1919—1937, т. 1—3; його ж. Славянски р±кописи и старопечатни книги в Народната Библиотека в Пловдив. София, 1920; Кордуба М. [Рец. на:] Jorga N. Geschichte des rum?nischen Volkes im Rahmen seiner Staatsbildungen. Gotha, 1905, Bd. I—II, 402 + XV S.; Bd. XIV, 541 S. ([Відбиток:] Geschichte der europ?ischen Staaten / Hrsg. von A. H. L. Heeren, F. A. Uckert, W. v[on] Giesebrecht u[nd] K. Lamprecht. Werk XXXIV) // Записки НТШ. Львів, 1907, т. LXXVI, кн. II, c. 202—13; Ердељановић Ј. Српска Народна Јела и Пића. Београд, 1908; його ж. Стара Црна Гора. Етничка прошлост и формирање црногорских племена. Београд, 1926 (Српски етнографски зборник. Српска краљевска академија, т. XXXIX); його ж. О почецима вере и другим етнолошким проблемима. Београд, 1938 (= Српска краљевска академија. Посебна издања. Књ. CXXIV, Философски и филолошки списи); Свєнціцкий І. [Рец. на:] Яцимирскій А. И. Значеніе румынской филологіи для славянских изученій // ЖМНП, 1908, [кн.] IX, с. 121—42 // Записки НТШ. Львів, 1908, т. LXXXV, кн. V, с. 200—01; його ж. [Рец. на:] Заболотскій П. А. Очерки русскаго вліянія в славянских литературах новаго времени. Варшава, 1908, т. I, кн. 1: Русская струя в литератур± сербскаго возрожденія. 2 + 430 с. // Там само, 1909, т. LXXXIX, кн. III, с. 209—14; його ж. [Рец. на:] Цонев Б. Опис на р?кописит± и старопечатнит± книги на Народната Библиотека в София. София, 1910, XXII + 555 c. + 18 снимков // Там само, 1911, т. CV, кн. V, с. 225; його ж. [Рец. на:] Schmit T. Die Malereien des bulgarischen Klosters Poganovo. Einige Worht ?ber mittelalterliche bulgarische Kunstdenkm?ler // Byzant[inische] Zeitschrift, 1908, S. 121—30 // Там само, 1912, т. CVII, кн. I, c. 170; його ж. У Сербів і Болгар: (Вражіння і думки) // Діло (Львів), 1912, 1—2 лют.; 5—6 лют.; його ж. Етапи формування болгарської, сербської, української літературної мови // Вопросы славянского языкознания, 1955, кн. 4, с. 123—29; його ж. Нариси з історії болгарської літератури. Львів, 1957, 150 с.; його ж. Формування болгарської літературної мови (863—1762) // Езиковедски изследвания в чест на академик Стефан Младенов: Studia linguistica in honorem acad. Stephani Mladenovol. София, 1957, с. 209—13; [б. а. Рец. на:] Doritsch A. Gebrauch der altbulgarischen Adverbia // 16 Jahresbericht d[er] Instituts f[?r] rum?nische Sprache. Leipzig, 1910, S. 81—192 // Записки НТШ. Львів, 1910, т. XCVI, кн. IV, c. 193—94; Широцький К. Памятки Македонії. [Рец. на:] Кондаков Н. П. Македонія — Археологическое путешествіе. СПб., 1909, ? с. + 12 табл. + 1 цветн[ая] автотипия + 194 рис. // Там само, с. 151—61; [б. а. Рец. на:] Philippide A. Rum?nische Etymologien // Zeitschrift f?r romаnische Philologie, 1907, [Bd.] XXXI, S. 282 і далі // Там само, т. XCVІІI, кн. VI, c. 207; [б. а. Рец. на:] Fischer E. Die Haar- und Kleidertracht vorgeschichtlicher Karpathen- und Balkanbewohner // Archiv f?r Anthropologie. Braunschweig, 1909, N. F. VII, [Bd.] XXXV, S. 1—15 // Там само, 1911, т. CIV, кн. IV, c. 205; [б. а. Рец. на:] Wiazemsky Prince. La coloration des cheveux, des yeux et de la peu chez les Serbes de la Serbie // L’Antropologie, 1909, [vol.] XX, p. 353—71 // Там само, 1912, т. CVII, кн. I, с. 169; [б. а. Рец. на:] Cotlarciuc N. Kurze ?bersicht ?ber die rum?nische Bibliologie // Zeitschrift des ?sterr[eichische] Vereines f?r Bibliothekswesen, 1911, [Heft] II, S. 1—4 // Там само, т. CVIII, кн. II, c. 207; Возняк М. [Рец. на:] Истрин В. М. Исторія Сербской Александріи в русской литератур±. Вып. I // Летопись Историко-филологического общества при имп[eраторском] Нов[ороссийском] унив[ерситете], [1911], [т.] XVI, II + 164 c.; Истрин В. М. Пятая книга хроники Іоанна Малалы // [Летопись Историко-филологического общества при императорском Новороссийском университете], [1911], [т. XVI], с. 1—51 // Там само, т. CVIII, кн. II, c. 191—92; [б. а. Рец. на:] Weiss J. Die Dobrudza im Altertum. Historische Landschaftskunde // Zur Kunde der Balkanhalbinsel. Reisen und Beobachtungen hrsg. durch C. Patsch. Sarajewo, 1911, [Bd.] XII, 94 S. + 11 Tabl. + Karte // Там само, т. CIX, кн. III, с. 187; [б. а. Рец. на:] Ruland W. Geschichte der Bulgaren. Berlin, 1911, 79 S. // Там само; [б. а. Рец. на:] Weslowski E. Die Vampirsage im rum?nischen Volksglauben // Zeitschrift f?r ?sterreichische Volkskunde. Wien, 1911, XVII, S. 67—78 // Там само, с. 214; [б. а. Рец. на:] Draganescu G. Rum?nische Hochzeitsgebr?uche // Zeitschrift f?r vergleichende Rechtswissenschaft. Stuttgart, 1910, Bd. XXIII, S. 68—105 // Там само, c. 225; [б. а. Рец. на:] L?we K. Die Adjektivsuffixe im Dakorum?nischen // 17 und 18 Jahresbericht des Instituts f?r rum?nische Sprache. Leipzig, 1911, S. 1—110 // Там само, т. CX, кн. IV, c. 244; [б. а. Рец. на:] Romansky St. Vorba? und voroava? // Jahresberichte des Instituts f?r rum?nische Sprache, 1908, [Bd.] XIII, S. 106—10 // Там само, c. 246; Гребеняк В. [Рец. на:] Schmidt H. Vorl?ufiger Bericht ?ber die Ausgrabungen 1909/10 in Cucuteni bei Jassy (Rum?nien) // Zeitschrift f?r Ethnologie, 1911, Bd. XLIII, S. 582—601 // Там само, т. CXII, кн. VI, c. 192—95; Добруджа. География, история, етнография, стопанско и държавно-политическо значение. София, 1918; Cvijiс? J. La P?ninsule balkanique, g?ographie humaine. Paris, 1918 [перевид. серб.: Цвијиh- Ј. Балканско полуострво и јужнословенске земље. Београд, 1922, књ. 1; Загреб, 1922, књ. 2]; його ж. Неколико проматрања о етнологији Македонских Словена. Београд, 1926; його ж. Балканско полуострво и јужнословенске земље: Основи антропогеографије. Београд, 1931; його ж. Психичке особине Јужних словена. Београд, 1931; Крипякевич І. Серби в українськім війську 1650—1660 рр. // Записки НТШ. Львів, 1920, т. CXXIX, с. 81—93; Mazon A. Contes slaves de la Mac?donіe sud-occidentale. Etude linguistique; textes et traduction; notes de Folklore. Paris, 1923; його ж. Documents, contes et chansons slaves de l’Albanie du sud. Paris, 1936; Брик І. Переклади сербських народніх пісень у „Русалці Дністровій“ // Записки НТШ. Львів, 1930, т. XCIX, с. 213—31; Романски С. Българите във Влашко и Молдова. София, 1930; його ж. Романски С. Старобългарски език в образци. София, 1945; Bidlo J. The Slavs in Medieval History // Slavonic and East European Review. London, 1930—1931, vol. 9, p. 34—54; Арнаудов М. Българските сватбени обреди. Етноложки и фолклорни студии. Част I. Преглед на обичаите у народа. София, 1931; його ж. Очерки по българския фолклор. София, 1934; Maretiс? T. Grammatika hrvatskoga ili srpskoga knjizevnog jezika. Zagreb, 1931; Vasmer M. Die Slaven in Griechenland. Berlin, 1941 [перевид. Leipzig, 1970]; його ж. Die griechischen Lehnw?rter im Serbo-Kroatischen. Berlin, 1944; Романски С., Попруженко М. Кирило-методиевска библиография за 1934—1940 г. София, 1942; Драй-Хмара М. [Рец. на:] Сербські народні приповідки / Српске народне приповетке, књ. 1 // Српски етнографски зборник XLI. Српске народне умотворине, књ. 1 / Уредио Веселин Чаjкановић. Београд; Земун, 1927, XVI + 638 c. // Записки НТШ. Філол. секція. Н.-Й.; Париж; Сидней; Торонто, 1979, т. CXCVII, с. 317—18.
Орест Заяць