БІЛОЗЕРСЬКИЙ Василь (* 1825, х. Мотронівка, нині — у складі с. Оленівки Борзнянськ. р-ну Черніг. обл.— † 03. 03. (20. 02.) 1899, там само) — укр. громад. та літ. діяч, фольклорист, етнограф, педагог, журналіст, видавець.
Поч. освіту здобув у Борзнянському повітовому уч-щі, навч. також у 1-й та 2й Київ. г-зіях, 1841—46 — у Київ. ун-ті. У верес. 1846 — січ. 1847 працював учителем історії та географії в Петровському кадетському корпусі в Полтаві, а наприкін. лют. 1847 разом зі сестрою О. Білозерською та її чоловіком П. Кулішем виїхав за кордон. 23 (11) квіт. того ж року Б. В. заарештовано і після слідства та допитів 07. 06. 1847 заслано до Петрозаводська, де він пробув до лип. 1853. З другої пол. 1850-х рр. Б. В. жив у Петербурзі. Після 1862 певний час працював у Варшаві на посаді дир. канцелярії установчого к-ту зі селян. справ, згодом став чл. Варшав. судової палати. 1880—90-ті рр. Б. В. знову переїхав на проживання до Петербурга, а влітку 1898 перебрався до сестри Олександри в Мотронівку.
Осн. наук. зацікав. Б. В.— історія України, історія церкви, літературознавство, фольклористика, публіцистика, громад. діяльність. Поглиблено вивчав історію України, зокрема епоху Козаччини, історію церкви, філософію. Значний вплив на становлення особистости Б. В. мали знайомство і дружба з П. Кулішем, Т. Шевченком, М. Костомаровим, О. Марковичем, Д. Пильчиковим та ін. передовими укр. інтелігентами серед. ХІХ ст. До першої пол. 1840-х рр. належить і більша част. фолькл. записів Б. В., зроблених переважно на Чернігівщині та Київщині.
Б. В. відіграв важливу роль в організації Кирило-Мефодіївського товариства (братства) — брав участь у написанні Статуту тва, зокрема „Пояснення“ до нього. Б. В. звернув увагу на підневільне становище слов’ян. народів, особливо укр., „розробив проект створення в Україні ремісничих шкіл для юнаків козацького стану“ (Н. Барабаш), в якому справу заснування таких шкіл вважав обов’язком уряду. На його думку, це робиться для того, щоби „приготовить учеников к тому, чтобы они возвратились опять в тот круг, из которого вышли, но с более ясными познаниями о своих обязанностях, о своих пользах и потребностях в земледельческой жизни“ (Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1). Мету нар. руху Б. В. вбачав у прагненні зберегти „свою самостоятельность и свободное развитие“ (Там само). Б. В. постійно підкреслював особливу роль у співдружності слов’ян. народів саме укр. народу, який мав стати народом-месією для всіх слов’ян. націй, бо це він заслужив „своими горькими страданиями за правду вечное уважение“ (Там само). Оскільки політ. незалежність України на той час, як вважало багато кирило-мефодіївців, у т. ч. і Б. В., була неможливою („Ясно, впрочем, что отдельное ее существование невозможно; она будет находиться между нескольких огней, будет теснима и может претерпеть горестнейшую участь, чем потерпели поляки“ (Там само), то залишався лише шлях до поєднання „славянских племен в одну семью под охранением закона, любви и свободы каждого“ (Там само).
У Петербурзі кол. кирило-мефодіївці, зокрема Т. Шевченко, П. Куліш та М. Костомаров, довго й наполегливо домагалися дозволу на видання період. друк. органу. Наприкін. лют. 1860 Б. В. одержав дозвіл на видання журн. „Основа“, який планував „издавать [...] не год, а многие годы“. Про особливість праці Б. В. як ред. йдеться в його листах М. Максимовичеві, які опубл. у „Записках НТШ“ В. Данилов. Запрошуючи М. Максимовича до участи в журн., Б. В. викладав і своє бачення спрямованости вид., яке називав „общим делом на пользу родины“: „в „Основе“ отнюдь не будет преобладать ни одна какая-либо личность или партия, ни одно какое-либо исключи тельное воззрение: истина, беспристрастие и уважение к каждому достойному лицу, ко всякому добросовестному труду,— точное выполнение предложенных и принятых условий — этим я буду руководствоваться как редактор“ (Записки НТШ, 1930, т. С). Однак значною мірою через непорозуміння між співробіт. редакції та невдале ведення справи Б. В. наприкін. 1862 журн. припинив виходити. Багато що міг би прояснити архів журн., але його, як зазначав М. Білозерський, 1866 спалив М. Костомаров, побоюючись обшуку.
З творчої спадщини Б. В. опубл. лише част. його листування та окр. праці, що стосуються участи в Кирило-Мефодіївському т-ві, зокрема справа Б. В., яку вели жандарми ІІІ Відділу. Чимало нез’ясованого і навколо його праці в „Основі“, майже не відомі життя та творча діяльність Б. В. із другої пол. 1860-х рр. і до кін. життя. На своїх дослідників ще чекають його біографія та рукопис. матли, з яких найбільш цінними видаються передусім фолькл. записи Б. В., зроблені переважно в 1840-х рр.
Пр.: Воспоминания о Кулише Пантелеймоне (1897) // НБ України. Ін-т рукоп., ф. 1, спр. 28646 (у співавт.); О малороссийских песнях. Народное творчество и отрывки стихотворений Пушкина, Жуковского и др. // Там само, спр. 28645; Письма А. М. Кулиш // Там само, спр. 30001—12; Письма П. А. Кулишу // Там само, спр. 29565—73; О Золотых Воротах. Народная украинская сказка // Там само, ф. 204, спр. 65; Заметки о малорусской истории, литературе и музыке (1843—1846) // ІМФЕ НАН України. Наук. архів. ф. рукоп. та фонозаписів, ф. 3—7, спр. 566, 19 арк.; Заметки о философии и церкви (1843—1844) // Там само, спр. 564, 58 арк.; Лекции по истории всеобщей и отечественной русской, российской географии // Там само, спр. 568, 41 арк.; Отрывки из работ исторического характера // Там само, спр. 569, 15 арк.; Русская история (конспект 1843—1844 гг.) // Там само, спр. 563, 30 арк.; [Слово над гробом Шевченка] // Основа, 1861, № 3, с. 6—7; Із ідеології кирило-мефодіївців: Записка Василя Білозерського // Україна, 1914, кн. 1, с. 78—83; Міяковський В. Люди сорокових років (Кирило-методіївці в їх листуванні) // За сто літ: Мат-ли з громадського і літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. К., 1928, кн. 2, с. 33—98; Студинський К. Слідами Куліша [...] ІІІ. Лист Василя Білозерського до [Данила] Танячкевича, 30. І. 1865 р. // Записки НТШ. Праці Історично-філол. секції. Львів, 1928, т. СXLVIII, с. 262—66; Данилов В. М. Максимович і журнал „Основа“. Листи В. Білозерського до М. Максимовича // Там само. Ювілейний збірник на пошану Акад. Кирила Студинського. Ч. ІІ: Праці істор., 1930, т. С, с. 321—26; Справа В. М. Білозерського // Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. К., 1990, т. 1, с. 367—466; Листи В. М. Білозерського до Т. Г. Шевченка // Листи до Тараса Шевченка. К., 1993, с. 118, 145, 181.
Арх. дж.: ІМФЕ НАН України. Наук. архів. ф. рукоп. та фонозаписів, ф. 3—7, спр. 563, 30 арк.; спр. 564, 58 арк.; спр. 566, 19 арк.; спр. 568, 41 арк.; спр. 569, 15 арк.; НБ України. Ін-т рукоп., ф. 1, спр. 28645; 28646; 29565-73; 30001-12; ф. 204, спр. 65.
Літ.: Вороний М. В. М. Білозерський // Зоря (Львів), 1897, ч. 3, с. 59—60; В. М. Белозерский (Некролог) // КС, 1899, т. LXIV, № 3, с. 143; Ш[угу]ров Н. У могил П. А. Кулиша и В. М. Белозерского // Там само, т. LXVІ, № 9, с. 356—78; Петров В. Шевченко, Куліш, В. Білозерський — їх перші стрічі // Україна, 1925, кн. 1—2, с. 42—50; Студинський К. Василь Михайлович Білозерський, його життєпис, „Основа“ й зв’язки з Галичиною // Наша культура, 1936, № 8/9, с. 571—83; Бернштейн М. Д. Журнал „Основа“ і український літературний процес кінця 50—60-х років ХІХ ст. К., 1959, 215 с.; Зайончковский П. А. Кирилло-Мефодиевское общество (1846—1847 гг.). М., 1959, 172 с.; Левенець Ю. Василь Білозерський // УІЖ, 1994, № 2—3, с. 84—93; Дудко В. І. Полтавська Громада початку 1860-х рр. у листах Дмитра Пильчикова до Василя Білозерського // КС, 1998, № 2, с. 156—78; Зеленська Л. Ганна Барвінок (Життєпис на основі епістолярної спадщини). Чернігів, 2001, 130 с.; Барабаш Н. О. Рід Білозерських і культурний світ України ХІХ — початку ХХ століть. К., 2007, 263 с.
Василь Івашків