БОРКОВСЬКИЙ Іван (* 08. 09. 1897, с. Чортовець Коломий. пов., Галичина (нині — Городенків. р-ну Івано-Франк. обл.) — † 17. 03. 1976, м. Прага, Чехія. Похований на Ольшанському цвинтарі) — археолог. Д. чл. НТШ (з 1938).
Н. у сім’ї, переселеній із Наддніпрянщини. Батько Б. І. походив із Буковини, працював залізничником і був регентом гр.-катол. церк. хору в селі. Мати родом із Тисмениці, була домогосподаркою. 1914 Б. І. як учня Станіславів. гзії мобілізували в австро-угор. армію. Після закінчення коротких офіцер. курсів брав участь у бойових діях на Італій. та Сх. фронтах. Був поранений і нагороджений двома медалями. Під кін. Першої світової війни вступив добровольцем у лави УСС. Як комендант 7-ї сотні 2 Станіславів. куреня 3 бригади УГА, у трав. 1919 брав участь у „Чортківській офензиві“. Після поразки УГА у складі групи генерала Кравса потрапив до табору військовополонених у Ліберці, а в черв. 1921 — в Йозефів (Чехо-Словаччина). Того самого року у табірній укр. г-зії склав іспити на атестат зрілости і вступив до Вищої пед. школи в Празі. Восени 1922 перейшов на філос. фт Карлового ун-ту, де під кер. провідних чес. археологів Л. Нідерле, А. Строцького, Е. Шімка та Й. Шраніла вивчав археологію. Паралельно навч. на каф. археології філос. ф-ту Українського вільного університету, зокрема в укр. археолога й етнографа проф. В. Щербаківського. 1926 закінчив навч. в УВУ. 1926—33 став асистентом, 1933—35 — доц., 1935—38 — надзвич. проф. та 1939—44 — звич. проф. УВУ. З квіт. 1923 Б. І. працював добровільним співробіт. (волонтером) керамічної лабораторії Держ. ін-ту археології Чес. АН, де гол. увагу приділяв вивченню пізнього енеоліту (2300—1700 до н. е.) та приходу в центр. Європу ранніх індоєвропейців.
1927 став асистентом археолога К. Ґута, який спрямував його на вивчення раннього середньовіччя. Б. І. також вивчав укр. археологію. На основі укр. мат-лів у Карловому ун-ті захистив докт. дис. „Східна культурна область і питання культури шнурової кераміки“. У дис. він розглянув взаємини Центр. та Сх. Європи в ранньому середньовіччі, зосередившись на питаннях культури шнурової кераміки. Тут дослідник довів її сх. походження та спорідненість із трипільською культурою в Україні. Свої висновки Б. І. оприлюднив 1932 на І Праістор. конґресі в Лондоні, а 1934 опубл. дис. „Це була перша спроба вирішення складної проблематики з найважливіших стародавніх культур, підкріплена картографічними матеріалами. Дослідник звернув увагу на східноєвропейські області, зокрема українські, і значною мірою вплинув на інтерпретацію генези і відносин в загальноєвропейському контексті“ (І. Левкун). 1928 Б. І. обійняв посаду асистента кер. історико-археол. відділу НМ у Празі К. Ґута і продовжив справу свого попередника Я. Пастернака, якого запросили до Львова на посаду дир. Музею НТШ.
Завданням Б. І. у НМ була детальна документація артефактів проведених розкопок, що опинились у ф. музею.
Осн. зацікав. Б. І.— археологія, пед. та громад. діяльність. Наук. праця вченого як археолога зосереджувалася на т. зв. шнуровій кераміці. Від 1925 Б. І. почав інтенсивно вивчати Празький град. Шнурову кераміку досліджував і пізніше, коли коло наук. діяльности Б. І. поширилося на ін. сферу — слов’ян. середньовіччя, проблеми Празького граду та ін. чес. поселень. Розкопки Празького граду — місця перебування чес. князів і королів, а від 1918 — першого президента Чехословацької Республіки Т. Ґ. Масарика, який як історик вирішив провести фахову реставрацію давніх архітектур. пам’яток граду. У зв’язку з цим він звернувся до Л. Нідерле, який сформував групу дослідників, переважно із працівників Інту археології Чехо-Словац. АН, що 1925 розпочала розкопки. Осн. місцем розкопок для Б. І. був Празький град (Hrad?any). Тут укр. учений під кер. археолога К. Ґута в різних част. граду віднайшов цінні артефакти давньої слов’ян. культури. Саме Б. І. належить відкриття найдавнішої відомої слов’ян. кераміки, окресленої терміном „празький тип“ (VI—VII ст.), територія якого поширювалась на Пд. Польщу, Зх. Україну та Пн.-сх. Словаччину, а звідти в інші реґіони Польщі, Румунію та Німеччину. На т. зв. Третьому подвір’ї Празького граду Б. І. розкопав кладовище з кількома верствами могил одна над одною (із різних епох), а в них виявив велику кількість побутових речей, знарядь праці, зброї, заушниці, намиста, прясельця, оздоблені кістяні ручки ножів, гребенів, кістяні ковзани, сопілки, гральні кубики та багато керамічних черепків і навіть графітну піч для плавлення металів. Цінною знахідкою Б. І. було відкриття могили воїна з мечем, відерцем, ножем-кинджалом, бритвою та бруском. У храмі св. Варфоломея знайдено бронзову чашу. Крім того, було відкрито залишки ряду рублених будівель, навіть княжого палацу з кам’яною підмурівкою та долівкою з трикутникових плиток, романський колодязь із ХІІ—ХІІІ ст. з майже 120 цілими посудинами. Під каплицею св. В’ячеслава знайдено залишки колодязя з ІХ ст. В 1934—35 Б. І. на Лоретанській площі неподалік Празького граду провів одну із найбільших тогочас. розкопок у Чехо-Словаччині. На площі 2568 кв. м він задокументував прибл. 600 могил ІХ—ХІ ст., між ними й одне трупоспалення з ранньослов’ян. періоду. У розкопках на Лівому Градці побл. Праги (який був осідком кн. Пржемисловичів), розпочатих у 1939, Б. І. віднайшов найдавніший християн. храм у Чехії — ротонду св. Климента з ІХ ст., побудовану на місці поган. жертовника ще з періоду енеоліту (мол. кам’яної епохи). 1934—40 у від. археології НМ Б. І. опрацював багату колекцію чес. археолога Й. А. Їру й піддав аналізу та фаховій реставрації середньовічну кераміку, яка там зберіг. і найдавніші артефакти якої сягають VІ ст. Все це дало можливість йому виділити з колекції т. зв. празький тип кераміки. В 1930-х рр. Б. І. провів археол. розкопки на Вишеграді, Малій Страні та у Старому місті.
Про результати своїх археол. досліджень Б. І. інформував у пресі та в доповідях на міжнар. з’їздах і конференціях. Влада Чехо-Словаччини створювала сприятливі умови для наук. роботи Б. І., за якою уважно стежили президент Т. Ґ. Масарик та прем’єр-міністр Е. Бенеш. 1933 Б. І. надано чехо-словац. громадянство.
Б. І. брав акт. участь у житті укр. громади Праги. Був чл. Укр. історично-філол. т-ва, на зборах якого виступав із доповідями. Читав лекції з археології в УВУ, УВПІ та Укр. госп. академії в Подебрадах.
Був чл. Т-ва „Музей визвольної боротьби України“, співпрацював з Археол. ін-том ім. Н. Кондакова. Час від часу публ. в укр. пресі Чехо-Словаччини та Галичини („Мета“, „Діло“, „Червона Калина“ тощо) не лише наук. статті, але й вірші.
1940 НМ у Празі видав монографію Б. І. „Staroslovansk? keramika ve st?edn? Evrop?“, в якій автор переконливо довів, що Центр. Європу давно заселяли слов’яни, ще до приходу туди герман. племен. Книжка викликала обурення у нім. археологів та в окупаційної влади. Весь її тираж було знято з продажу і знищено, а Б. І. заарештовано. Йому загрожував концтабір, від якого врятував австрій. археолог із Відня К. Вілфоседер.
Під час Другої світової війни Б. І. продовжував розкопки Лівого Градця, керував дослідженням храму св. Ференца в ареалі Празького граду. Там 1941 відкрив могилу чес. короля В’ячеслава та його дружини — чес. королеви Кунгути Штавської. Найбільшу сенсацію в Європі спричинили знайдені Б. І. 1943 в с. Мшецьке Жегровіце чотири уламки кам’яної скульптури чол. голови з другої пол. ІІІ ст. до н. е., яку вважають найціннішою пам’яткою кельт. культури в Європі. У жовт. 1943 Б. І. став кер. історично-археол. відділу НМ і продовжував дослідження Празького граду як очільник археол. досліджень.
Після нім. окупації Чехії 1939, щоб уберегти УВУ від закриття, 1939—40 Б. І. обійняв посаду ректора, 1941 — проректора, 1941—42 та 1942—43 — ректора, а в 1943—44 — проректора УВУ.
У трав. 1945 разом із сотнями ін. „укр. бурж. націоналістів“ Б. І. заарештувала контррозвідка Рад. армії („Смерш“), це загрожувало йому депортацією „на батьківщину“, тобто в один із сибірських таборів ГУЛАГу. Про звільнення Б. І. клопотав у рад. органів президент Чехословаччини Е. Бенеш, покликаючись на чехословац. громадянство вченого та його великий внесок у чес. та світ. науку і культуру. Після інтенсивних наполягань президента Б. І. звільнено з в’язниці і він зміг продовжувати археол. роботи. До 1974 Б. І. керував дослідженнями Празького граду. В 1947—55 здійснив другий етап розкопок Лівого Градця. 1952 Б. І. відкрив храм Діви Марії в ареалі Празького граду. 1953—55 керував археол. дослідженням в ареалі Анезького монастиря у Празі. В 1959—62 в ареалі монастиря св. Юрія віднайшов фундаменти давнішного храму та найдавніший могильник чес. князів із роду Пржемисловичів; у храмі св. Юрія — каплицю Діви Марії, а в ній могили княгині Млади — засновниці та абатиси монастиря св. Юрія. У Святоюрському храмі відкрив могилу з останками родини Ейбенштолер із зол. хрестом та низкою ін. цінних артефактів. У тому ж храмі він виявив могили кн. Вратислава та кількох ін. князів, а також свинцеву коробку, в якій була грамота 1379.
Майже про кожне відкриття Б. І. інформував у фаховій пресі і на наук. конференціях у Чехословаччині та за кордоном. Його бібліографія охоплює понад 200 наук. і науково-популяр. статей та 5 монографій. Докт. дис., яка й досі в рукоп., Б. І. захистив 1961.
Учений опубл. чес. мовою 4 монографії, в яких узагальнив свої багаторічні дослідження. У пр. „Про початки Празького граду та про найдавніший храм у Празі“ 1949 він на основі власних досліджень і письмових джерел установив імовірне місцерозташування зруйнованого храму Діви Марії в ареалі Празького граду, відомого з письмових док-тів. Монографія „Лівий Градець“ (1965) подає історію дослідження, розташування городища, його укріплення, житлові та госп. споруди, ротонду св. Боривоя, мо гильник і пам’ятки матеріальної культури.
У кн. „Празький град в епоху князів Пржемисловичів“ (1969; нім. перекл. 1972) автор на основі власних досліджень подав коротку історію побудови граду і його околиць від найдавніших дослов’ян. часів та після приходу слов’ян. У пр. Б. І. „Базиліка св. Юрія на Празькому граді“ (1975) подано результати археол. досліджень третьої найдавнішої сакральної будови у Чехії з епохи Пржемисловичів. У Празі проводив археол. дослідження на Бартоломейовській вул., на Бетлегемській площі та Вишеграді. 1954 іменований дир. від-ня середньовіч. археології Ін-ту археології Чехословац. АН.
Публікації Б. І. високо оцінено в чес. та закордонній наук. пресі. Укр. преса їх іґнорувала. Секретні служби України вважали Б. І. „укр. бурж. націоналістом“. Під впливом рад. служб чес. політ. органи ставилися до Б. І. зі застереженням. Під час політ. перевірок 1956 його оцінка на роботі (т. зв. k?drov? posudok) була вкрай неґативною. Цю оцінку офіційно спростовано лише 1968. Того ж року Б. І. обрано головою Чехословац. археол. т-ва Чехословац. АН (1968—75). В Україні вперше про Б. І. згадав івано-франк. письменник С. Пушик у романі „Галицька брама“.
2007 в Чортовці відкрито музей і пам’ятник Б. І., а в Чернівцях та Івано-Франківську влаштовано наук. конференції до 110-річчя вченого, укр. студія ОБ „Галичина“ зняла про Б. І. документ. фільм „На вівтар України“. Життя і діяльність укр. археолога нині досліджує краєзнавець Я. Левкун, автор монографії „Іван Борковський“ та низки статей про вченого.
З 24. 03. 1938 Б. І.— д. чл. НТШ (від Історико-філософської та Математично-природописно-лікарської секцій). Обраний в одному корпусі з кількома ін. вченими з УВУ (м. Мюнхен) та УНІ в Берліні (Б. Крупницьким, О. Мицюком та І. Мірчуком). Б. І.— один із небагатьох науковців (С. Балей, В. Кубійович), які були д. чл. у двох різних секціях НТШ. Наук. спадщину Б. І. в галузі археології досліджує Л. Крушельницька.
Пр.: ???rov? keramika na Ukrajin? // Obzor praehistorick?, 1930—35, sv. 9, s. 56—85; Nov? p??sp?vky k ???rov? kultu?e st?edoevropsk? berli?kovit? jehlice. Praha, 1934, 16 s.; Nejstar?а slovansk? keramika ze st?edn?ch ?ech // Pam?tky archeologick?, 1936—38, sv. 41, s. 97—108; Удар на Чортків // Літопис Червоної Калини, 1938, № 7—8, с. 5—10; Хроніка НТШ. Львів, 1939, ч. 74, с. 47, 115; Hrob bojovn?ka z doby kn??ec? na Pra?sk?m hrad? // Pam?tky archeologick?, 1939—46, sv. 42, s. 122—31, 212—21; Staroslovansk? keramika ve st?edn? Evrop?: Studie k po??tk?m slovansk? Kultury. Praha, 1940; Sob?slavsk? hradba v Ro?mbersk?m pal?ci na Pra?sk?m hrad? // Zpr?vy pam?tkov? p??e, 1941, sv. 5, s. 113—23; Нові спроби консервувати деревляні предмети в часі археологічних досліджень // Наук. зб. УВУ, 1942, т. 3, с. 95—99; Poh?ebi?te obchodn?k? z doby kn??ec? v Praze I. // Slavia Antiqua, 1948, sv. 1, s. 460—84; Kostel Panny Marie na Pra?sk?m hrad? // Pam?tky archeologick?, 1953, sv. 44, s. 129—200; Staro?esk? dvorec na Lev?m Hradci // Archeologick? rozhledy, 1953, sv. 5, s. 621—24, 636—46, 707—08, 715—16; Objev rotundy a templ??sk?ho kostela sv. Vav?ince. V?zkum v kostele sv. Anny v Praze I. // ?asopis N?rodn?ho muzea, 1957, sv. 126, s. 7—35; V?zkumy v ?ern? v??i na Pra?sk?m hrad? // Pam?tky archeologick?, 1959, s. 257—324; K ot?zce nejstar??ch kostel? na Pra?sk?m hrad? // Там само, 1960, sv. 51, s. 332—87; Opy? Pra?sk?ho hradu // Там само, 1962, sv. 53, s. 381—454; Lev? Hradec. Nejstar?? s?dlo P?emyslovc? // Pam?tn?ky na?? minulosti. Praha, 1965, d?l 2; Pra?sk? hrad v dob? p?emyslovsk?ch kn??at // Там само, 1969, sv. 6; Svatoji?sk? bazilika a kl??ter na Pra?sk?m hrad?. Praha, 1975.
Літ.: Filip J. Ivan Borkovsk?, 70 let // Archeologick? rozhledy, 1967, sv. 19, s. 429—32; його ж. Ivan Borkovsk? // Там само, 1976, sv. 28, s. 553—55; Rataj J. Seznam prac? Dr. Ivana Borkovsk?ho // Там само, 1967, sv. 19, s. 535—40; V?znamn? jubileum Dr. Ivana Borkovsk?ho // Pam?tky archeologick?, 1967, sv. 58, s. 615—16; його ж. Dopln?k k bibliografii prac? PhDr. Ivana Borkovsk?ho, DrSc. // Там само, 1976, sv. 28, s. 555; Пастернак Я. Мої зустрічі зі старовиною // Укр. історик, 1978, т. 25, с. 63—75, 448—53; Tomkov? K. Lev? Hradec — p?edhrad?. Pr?vodce prameny z v?zkumu I. Borkovsk?ho. Praha, 1995; Borkovskyj Ivan // Pr?ce rusk?, ukrajinsk? a b?lorusk? emigrace vydan? v ?eskoslovensku 1918—1945. Praha, 1996, d?l I, sv. 1, s. 93—94; Smetank? Z. Ivan Borkovsk? // Pam?tky archeologick?, 1977, sv. 68, s. 219—20; його ж. Vzpom?nka na Ivana Borkovsk?ho // Archeologick? rozhledy, 1997, sv. 49, s. 704—07; Крушельницька Л. Праця українських археологів в еміґрації (В. Щербаківський, Л. Чикаленко, І. Борковський) // Записки НТШ. Праці Археол. комісії. Львів, 1998, т. ССXXXV, с. 638—42; Петегирич В. Іван Борковський — видатний археолог з Прикарпаття // Постаті української археології. Львів, 1998; Nechv Микола Мушинка