Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

БУДИНКИ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА — будівлі, якими користувалось або користується НТШ і які були чи є об’єктами власности Т-ва. З-поміж них: а) „адміністративні“ будівлі (тут і далі їхнє призначення умовне), в яких засідали в різних містах і країнах Виділи (президії) чи т. зв. Екзекутиви, працювали канцелярії Т-ва, проходили засідання секцій, комісій та ін. структурних підрозділів, заг. зібрання чл. Т-ва; б) „виробничі“ будинки (чи окр. приміщення), в яких розташовувалася б-ка і зберіг. архіви, діяли музей (музеї), друкарня; в) будинки, які використовували під житло (в т. ч. гуртожиток) і які Т-во здавало часто за грошову оплату (чинш). Усі названі будинки були і досі є корпоративною власністю чл. Т-ва. Доля будівель, а передусім купівля-продаж окр. із них та ін. трансакції, ремонти, прибудови залежать від ухвал колективу НТШ та його адміністрації. До 1898 Т-во розміщувалось у найманих приміщеннях ін. укр. т-в. Історично НТШ володіло чи володіє власними будинками у Львові, Сарселі (Франція), Нью-Йорку (США). За заповітом, разом з усією земельною посілістю перейшли у власність НТШ будинки у с. Белелуї (Івано-Франк. обл.). На певних етапах НТШ купувало будинки.

Львів. НТШ у Львові володіло до верес. 1939 (14. 02. 1940) чотирма будин-ками. Перший із них Т-во придбало в істор. част. Львова, дільниця Собіщина 1898 (вул. Чарнецького, 26 (до 1896 — № 28), нині — вул. Винниченка, 26). Будинок споруджено 1880. НТШ купило кам’яницю у Петра та Гонорати Вайдів (Акт купівлі-продажу 05. 08. 1898 від НТШ підписали д. чл. Є. Озаркевич і К. Левицький) за 240 тис. австрій. кор. 90 тис. австрій. кор. виділив спец. депозит. фонд НТШ — Фонд ім. Павла Пелехина. Решту грошей зібрали дрібні фонди Т-­ва.

Будинок чотириповерховий, з двома арковими брамами. Перший і другий поверхи по горизонталі розділені міжповерховим карнизом. Третій і четвертий виділені масивним карнизом, на якому збудовані балкони з литого металу. Вікна оформлені звич. і лучковими сандриками. Фасад — у стилі еклектики, де переважають елементи архітектури Ренесансу.

До новопридбаного будинку перенесено (з Нар. дому та „Просвіти“) б­ку (три кімнати у партері) та музейні кімнати. Дещо пізніше у дворі будинку споруджено прибудову — приміщення для Друкарні НТШ (архіт. В. Підгорецький та І. Левинський). У серед. двору на першому поверсі будинку (ліве крило) розташовувалися кімнати, вікна яких виходили на друкарню (тут мали свої „кабінети“ К. Беднарський — дир. друкарні, у перші роки ХХ ст. І. Франко та ін. співробіт. ад-міністрації Т-ва). Там також розміщувалися канцелярія і Бухгалтерія Т-ва, де працював В. Гнатюк та ін. Решту приміщень будинку здавали в найм під житло за оплату (чинш) світським особам. Від 1940 — у віданні АН УРСР (нині — НАН України).

Другий будинок НТШ у Львові Т-во спорудило 1905 на вул. Супінського, 17 (нині — вул. Коцюбинського, 21). Будинок, який здано до вжитку 1906, був призначений під житло (гуртожиток) для незаможної укр. студент. молоді, що навч. у вищих навч. закладах. Відомий як Академічний дім.

Збір грошей для буд-ва, купівлю земельних ділянок (за посередництва С. Федака) і оформлення документації для спорудження будівлі розпочато 1903, буд­во відбувалося 1904—05. Для організації цих та ін. заходів створено в НТШ окр. комі-сію у складі І. Левицького, І. Макуха, Ю. Мудрака, С. Федака та І. Франка. Тоді ж з’явився окр. фонд (фундація) для спорудження Академ. дому (1904 фонд налічував понад 93 тис. австрій. кор.). Найбільшу частку грошей (63 тис.) передав на буд-во кам’яниці Є. Чикаленко. Ін. представники Сх. України зібрали понад 3 тис. австрій. кор. (з умовою, що в Академ. домі мешкатиме також молодь із Наддніпрянщини). У Галичині зібрано 7 тис. австрій. кор., 1 тис. з яких дав меценат НТШ Т. Дембицький.

На будинок неодноразово нападали польс. шовіністичні боївки. Під час одного з таких нападів 01. 11. 1928 знищено виставку картин О. Новаківського та його учнів (див. Академічний дім у Львові). Першими кураторами спорудження будівлі були М. Грушевський (1902 вперше порушив питання спорудження будинку для молоді у пресі), І. Франко та Є. Чикаленко. Після Першої світової війни ці функції виконувала Комісія для заряду Академ. домом (склад комісії змінювався), згодом — адміністратори будинку (М. Федюшка, М. Залізняк, І. Кандяк та ін.).

Будівля Академ. дому — чотириповерхова, її спроектували у стилі сецесії архіт. Т. Обмінський та Ф. Левицький. У будинку були житлові та госп. кімнати, деякі з них напівпідвальні (цокольні), окр. кімнати розташовано на піддашші (умовний п’ятий поверх уряджено згодом).

Протягом 1907—14 в Академ. домі розміщувалися Канцелярія НТШ, б-ка (до поч. 1914) й експозиція музеїв (до поч. 1912), працювали студент. читальня, кухня, пральня. Тут проживали В. Дорошенко, А. Жук, М. Залізняк, В. Козловський, Ф. Королів, В. Щербаківський. „Будинок став великою поміччю для еміґрантів у їх перших кроках на новому незнаному їм ґрунті“ (В. Дорошенко). З галичан тут мешкали Б.-І. Антонич, І. Ковалик, В. Левинський, Т. Пачовський, Я. Рудницький, М. Семчишин та багато ін.

Під час Першої світ. війни Академ. дім перетворено на казарму, тоді будівля зазнала значних руйнувань (1915). Військо знищило деякі фонди й архів Етнографічної комісії НТШ і багато експонатів Ботанічно-зоологічної колекції Музею НТШ, листування секретаріату Т-ва, загинув архів Укр. соціал-дем. партії, що зберіг. у В. Левинського. У зв’язку з фінансовою скрутою Т-во після Першої світ. війни передало Академ. дім в оренду сестрам василіянкам на дев’ять років (1918—27) з умовою, що вони його відремонтують і наведуть лад. Згодом використовувався будинок під жіночу г-зію сестер василіянок. У вільних кімнатах мешкали студенти г-зій і вишів, а за два роки до початку Другої світової війни в будинку облаштовано гуртожиток для студентів Гр.-катол. богослов. академії. У післявоєнний період НТШівський Академ. дім передано Львів. поліграф. ін­ту.

Третій будинок (кам’яницю) НТШ придбало 1912. Розташований поряд із купленою раніше будівлею (1898) на вул. Чарнецького, 24 (нині — вул. Винниченка, 24). Споруджений 1839 за проектом архіт. Йогана Зальцмана та Флоріана Ондерка. Придбання цього будинку пла-нувалось і обговорювалось у НТШ протягом 1905—07 й пізніше, але власниця Кароліна Любомирська, хоч оголосила про його продаж, „не хотіла його відпускати у власність русинам, тим більше, їхній чільній інституції — НТШ“. Тривалі переговори вів С. Томашівський. Трансак-ція відбулася лише 27. 06. 1912 за нових власників Теофіла Венцлава та Йосифа Тобіяша. Т-во купило кам’яницю (з приміщеннями у дворі) за понад 421 тис. австрій. кор. На прохання НТШ (за посередництва укр. послів у Держ. раді у Відні) уряд виділив 150 тис. австрій. кор. на купівлю будинку. 250 тис. дав на прохання М. Грушевського (як позику) Василь Симиренко. Решту боргу НТШ сплатило протягом 20­х рр. ХХ ст. Контракт купівлі-продажу будинку від НТШ підписали д. чл. Т-ва С. Томашівський та І. Раковський.

Будинок — триповерховий, на високому цоколі з підвальним приміщенням. Гол. фасад виходить на вул. Винниченка. Будинок наріжний, тож боковий його фасад розташований на вул. Лисенка. Зведе-ний у стилі пізнього класицизму. На поч. ХХ ст. перероблено інтер’єр будинку. Центр. част. гол. фасаду має незначний виступ, акцентований балконом. Балкон є і на боковому фасаді. Балкони підтримують кам’яні кронштейни з характерним для того часу декором у вигляді стилізованого листя маку. Такий декоративний мотив можна спостерігати на кронштейнах багатьох львів. кам’яниць пізнього класицизму. У стилі класицизму вирішено і в’їзну браму. Дворові фасади без членувань.

1912 та 1914 в будинку проведено дод. ремонтно-адаптаційні роботи під кер. архіт. В. Підгорецького та І. Левинського, інженера Я. Ганкевича. 1913 на фасаді будинку встановлено рельєфний напис „Наукове товариство ім. Шевченка“ (після Другої світ. війни його знято, а 1989 відновлено).

У будинку на першому поверсі розташовувалася б-ка (протягом 1907—14 містилася в Академ. домі), яка як відділ україніки ЛННБ чинна досі; на другому поверсі — експозиції трьох музеїв (з 1912). Окр. кімнати винаймали приват. ос. під житло, зокрема, тут мешкав В. Гнатюк. 23. 09. 1922 у коридорі будинку польс. шовіністи підклали бомбу, щоб знищити б-ку, музей і будинок Т-ва взагалі. Бомба пошкодила тільки част. коридора, розбила в будинку віконне скло, повиривала двері і т. д. Кошти на ремонт дали укр. еміґранти, які проживали на Закарпатті. Від 1940 — у віданні АН УРСР (нині — НАН України).

НТШ володіло ще кількома будинками в с. Белелуї (побл. м. Снятина Івано-Франк. обл.), які Т-во отримало (разом з усією маєтністю), відповідно до заповіту 24. 07. 1912, від адвоката Т. Дембицького. Серед цих будинків — один житловий (восьмикімнатний), т. зв. двір, і кілька госп. будівель, а також млин і корчма. Всього успадкованої нерухомости було 12 од. (див. Белелуя, Фонд ім. Теофіла Дембицького). Під час Першої світ. війни більшу част. згаданих будинків зруйновано (1915), у міжвоєнний період частково відновлено житловий і деякі підручні госп. будівлі. Через неприбутковість НТШ розпарцелювало і частково продало землі Белелуї, а за част. отриманих грошей наприкін. трав. 1921 купило у Львові в Івана Шумана четвертий триповерховий житловий будинок на вул. Панській, 21 (нині — вул. І. Франка). Вартість будинку становила 8 млн. польс. марок. Посередником купівлі-продажу кам’яниці був М. Шухевич. Т-во купило будинок під житло з метою його винайму, однак невдовзі кам’яницю продало, щоб оплатити борги та придбати друкар. машини.

Отже, до 1939 матірне НТШ володіло чотирма будинками (кам’яницями) у Львові (крім будинків у маєтку Белелуї), одні з яких використовувано під установи, ін.— як житло і винайм під чинш, ще ін. були гуртожитками. Після ліквідації НТШ рад. владою 14. 01. 1940 всі будинки націоналізовано (це значною мірою стосується й ін. майна) і передано АН УРСР та містові.

У першому та третьому будинках (вул. Винниченка, 24, 26) у різний час пе-ребували, працювали і короткочасно жили визначні постаті укр. науки, культури, мист-ва, з-поміж яких М. Грушевський, О. Барвінський, І. Франко, Леся Українка, В. Гнатюк, В. Стефаник, Б. Грінченко, Ф. Колесса, М. Возняк, К. Студинський, В. Кричевський, І. Крип’якевич, І. Труш, М. Бойчук, Я. Пастернак, В. Сімович, Я. Музика та ін. Декому з них на фасадах встановлено пам’ятні табл. У другому будинку, в Академ. домі, перебували і мешкали також визначні особистості.

На сучас. етапі Т-во у Львові є власником будинку на вул. Генерала Чупринки, 21 (тут розміщено адміністрацію та редакцію видань Т-ва) і приміщення у будинку на просп. Т. Шевченка, 8, в якому працює Книгарня НТШ. Крім того, Т­во орендує окр. зали в НАН України на третьому поверсі будинку на вул. Винниченка, 24 і 26 (кол. власність Т-ва) у Львові (у дворі будинку № 26 розміщено друкарню). Будинок на вул. Генерала Чупринки звела наприкін. 1890-х рр. фірма І. Левинського за проектом архіт. Ю. Захарієвича та І. Левинського. З 1998 — власність НТШ. Будинок на вул. Генерала Чупринки, 21 і приміщення на просп. Т. Шевченка, 8 передані НТШ у власність згідно з рішеннями Львівської міської ради за сприяння мера В. Куйбіди (Рішення від 25. 03. 1998, свідоцтво № 477 та 07. 12. 1998, свідоцтво № 10289). Будинок на вул. Генерала Чупринки, 21 до Другої світ. війни належав родині Федаків-Шепаровичів, символічно подарований для НТШ у Львові Ольгою Кузьмович.

Окрім Б. НТШ у Львові, Т-во володіє власними будинками у м. Сарселі (Франція) та Нью-Йорку (США).

Сарсель. Європейське НТШ (НТШ Європи) має два будинки (кам’яниці). Перший — триповерховий, на вул. Бовсежур (Beaus?jour), 6, з додатком окр. госп-ва. Між будинками є просторий „город-сад“, який також належить НТШ. Купівлю першого будинку (як і взагалі перенесення осідку НТШ Європи з Мюнхена до Сарселя) організував і спонсорував через Ватикан навесні 1951 почес. чл. Т-ва архиєп. Іван Бучко. Другий будинок придбано пізніше коштом НТШ.

Нью-Йорк. Протягом діяльности НТШ в Америці (США) у власності Т-ва були у Нью-Йорку два будинки. Перший придбаний стараннями М. Чубатого на поч. 1950-х рр. (розташований на Восьмій авеню, 13 вул., № 302—04, Захід). З цією метою НТШ Америки (США) зібрало для придбання будинку у власність понад 8 тис. амер. дол. Гроші надходили із пожертв і різних дотацій. Окрім того, з цією метою Т-во скористалося позикою, наданою Союзом українців-католиків Америки „Провидіння“. Значну суму за вартість будинку НТШ ще тривалий час боргувало. Будинок мав наз. „Дім української культури“. У ньому розмістилися б­ка НТШ, канцелярія і зали засідань. Половину будинку винаймав Укр. конґресовий к-т Америки, за що сплачував боргові та ін. рахунки НТШ (В. Лев).

На поч. 1980-х рр. Т-во продало будинок на Восьмій авеню і завдяки сприянню д. чл. Т-ва Р. Осінчука і Я. Падоха (до складу Комісії купівлі будинку, крім того, входили П. Богдановський, М. Вацик, Р. Гуглевич, П. Ґой, Е. Жарський, д. чл. Т­ва В. Лев і С. Нестерчук) купило на поч. 1983 (до 110-річниці від заснування НТШ) новий чотириповерховий будинок на Четвертій авеню, № 63. Заходи з питань купівлі нового будинку розпочалися в НТШ ще в серед. 1970-х рр., особливо активно розгортались у 1977—78, коли головою крайового Т-ва в Америці став Я. Падох. Будинок куплено за гроші з продажу першого будинку, крім того, з депозитних фондів НТШ і зібраних грошей з пожертвувань укр. громади. Розташований в одній із найкращих дільниць Нью-Йорка, неподалік площі Астор, архітектурної школи Купер-Юніон і Нью-Йоркського ун-ту. Придбавши будинок, Т-во реконструювало всередині приміщення і змінило фасад. Роботи відбувалися за планом інженера А. Сумика, провадив ремонт М. Крумшин. Сьогодні це осн. і єдиний будинок крайового НТШ в Америці (США). У ньому розміщені канцелярія, б­ка й архів Т-ва, конференц-зала і зала зустрічей, підручні кімнати. Раніше у будинку функціонувала ще гостьова кімната. Коридори прикрашені портретами визначних НТШівців та сюжетними картинами, дарованими і купованими Т­вом. У підвальному приміщенні облаштовано склад книжок і журн.

Нове приміщення, придбане в Нью-Йорку саме у 110-ту річницю НТШ, з нормованою температурою і вологістю, „дало змогу значно збільшити його бібліотеку й дбайливо зберігати книжки й архіви та запевнити їм добре життя“ (Я. Падох).

Арх. дж.: Архів Стенфорда, ф. Я. Падоха, тека 7—10, № 26—43; ДАЛО, ф. 2, оп. 1, спр. 2676; оп. 2, спр. 3455, арк. 3, 12, 15, 69, 71—72, 75; спр. 3456, арк. 3, 72, 74—78, 87—88, 129, 144; ф. 26, оп. 15, спр. 151, арк. 94, 526; спр. 152, арк. 494; ф. 292, оп. 30, спр. 1—30; ЦДІА України у Львові, ф. 32, оп. 2, спр. 297, арк. 222; ф. 166, оп. 1, спр. 2, арк. 365—66; спр. 13, арк. 217; спр. 25, арк. 509; спр. 37, арк. 183, 185, 190; спр. 41, арк. 71, 73; спр. 52, арк. 7, 204; спр. 58, арк. 233, 263—65, 267; спр. 140, арк. 335; спр. 370, арк. 173; спр. 380, арк 136; ф. 309, оп. 1, спр. 31, арк. 93—96; спр. 561, арк. 6, 14—15, 101; ф. 362, оп. 1, спр. 50-а, арк. 3; спр. 561, арк. 91—92; ф. 371, оп. 1, спр. 74, арк. 42—44 зв., 117.

Літ.: [Грушевський М.] В справі Акад[емічного] Дому // ЛНВ. Львів, 1902, т. ХХ, ч. ІІ, с. 176—78; [б. а.] Галичанин (Львів), 1903, 5 груд., ч. 289, с. 3; Хроніка НТШ. Львів, 1909, ч. 37, с. 5—6; 1911, ч. 45, с. 5; 1914, ч. 58—59, с. 9; [б. а.] Страти Товариства в часі російської інвазії // Хроніка НТШ. Львів, 1918, ч. 60—62, с. 141—44; 1918—20, ч. 63—64, с. 68; 1922, ч. 65—66, с. 5—6, 96—100; 1925, ч. 67—68, с. 7—13; 1929, ч. 69—70, с. 55—58; Гнатюк В. Наукове товариство імени Шевченка у Львові. Історичний нарис першого 50-річчя — 1873—1923. Львів, 1925; 2-ге вид. Мюнхен; Париж, 1984, с. 105—20; Дорошенко В. Огнище української науки. Наукове товариство імени Т. Шевченка. Н.-Й.; Філадельфія, 1951, с. 70—72; Бескид Ю. Український Академічний дім у Львові. Торонто, 1962, с. 80 та ін.; Лев В. Сто років праці для науки і нації. Коротка історія Наукового товариства ім. Шевченка. Н.­Й., 1972, с. 28; [б. а.] Вісті із Сарселю. Неперіодичний бюлетень Акції-С. Париж; Мюнхен, 1974, листоп., ч. 16, с. 3; 1984, жовт., ч. 26, с. 58—59; Осінчук Р. Новий дім НТШ // Свобода [Спецвипуск]. Ювілейні вісті НТШ, 1983, 26 лип., ч. 139, с. А3; Падох Я. У 110-річчя Наукового т[овариства] ім. Шевченка // Там само, с. А1; Брилинський Т. Б. „Академічний дім“ у Львові — сторінка історії НТШ // Т. Шевченко і українська національна культура / Матеріали наукового симпозіуму. Львів, 8—9 червня 1989 р. Львів, 1990, с. 141—42; Вуйцик В. До історії будинків Наукового товариства ім. Шевченка // Вісник НТШ. Львів, 1997, ч. 16—17, с. 26—27; ч. 18, с. 22; його ж. З історії будинків Наукового товариства ім. Шевченка у Львові // З історії Наукового товариства імені Шевченка. Збірник доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. Львів, 1998, с. 250—59; Мороз М. Будинок НТШ на вул. Чарнецького, [1998, машинопис], с. 1—2; Семчишин М. З книги Лева. Український Львів двадцятих—сорокових років. Спомини. Львів, 1998, с. 32—41 та ін.; Старовойтенко І. Євген Чикаленко і Наукове товариство ім. Шевченка // Вісник НТШ. Львів, 2011, ч. 46, с. 31—36; Читайло О., Ліщенко Ю. Дім Островерхова — згадана вілла на „Хресті“ // Леополіс (Львів), 2011, 10 лют., № 6, с. 5.

Олег Купчинський