ВЕРЕТЕЛЬНИК Андрій (крипт., псевд.: а., (а), (а)., А., (ав)., (ав.), А-ій, А. В., А. В-к, А. В-къ, А. В...никъ, Авк., (в), В., В. А-ій, В-к, Ветерильник Андрій, Камінецький) (* 1881, м. Київ — † ?) — етнограф, фольклорист, прозаїк, драматург, публіцист, видавець і редактор.
Н. у селян. родині, яка походила зі с. Сільця-Бенькового Кам’янко-Струмилів. пов., Галичина (нині — с. Сілець Кам’янко-Бузького р-ну Львів. обл.). Батько Ілько як сільс. ремісник (мабуть, коваль за професією) еміґрував у Наддніпрянську Україну (до Києва), щоб працювати на цукроварні. В Києві, напевне, н. В. А. За автобіограф. відомостями, „до 12-го року зростав [...] на Україні, таки в Києві“, а також навч. у місцевих поч. школах. Після смерти батька (1892) матір з дітьми повернулася в Галичину. В. А. продовжив навчання у Пром. школі у м. Кам’янці-Струмиловій (нині — райцентр Кам’янка-Бузька) та займався самоосвітою.
Наприкін. 1890-х рр. „удався до Тов[ариства] ім. Шевченка, бо у ті часи [...] пильно прочитував виданя сего Товариства і виписував тодішну ілюстровану „Зорю“. За сприяння К. Паньківського спершу В. А. взяли на роботу в „адміністрацію“ „Літературно-наукового вістника“, пізніше — у Книгарню НТШ. Тоді ж „збирав етноґрафічні материяли і писав новельки [...] По році [праці] мусів я відси відійти [з Товариства], бо не було занятя для мене“,— писав В. А. 16. 12. 1911 в листі до О. Барвінського. Відтак трудову діяльність продовжив в ін. установах (Ставропігій-ська книгарня, „Просвіта“, „Карпатія“) і в різних часоп. Галичини та Буковини, обіймаючи такі посади: видавця „Народної бібліотеки“ (січ. 1905), видавця і відп. ред. „Основи“ (черв.—верес. 1906, верес. 1907 — лип. 1908), видавця і ред. „Дзвону“ (верес.—груд. 1906), видавця, „начального“ й „одвічального“ ред. „Народного слова“ (серп. 1908 — листоп. 1909), відп. ред. „Народного голосу“ (груд. 1909 — груд. 1911). „Основу“ редагував з ініціативи митр. Андрея Шептицького, „Народний голос“ — на прохання Степана Смаль-Стоцького.
Незважаючи на зайнятість і різні поточні життєві проблеми, зв’язок з НТШ підтримував майже постійно. 30. 11. 1902 В. А. просив Т-во про матеріальну допомогу на лікування через тривалу хворобу. Водночас саме цього року він активно займався науково-пошуковою польовою роботою на території Кам’янецького пов., за сприяння передусім „спеціяльної підмоги, признаної краєвим соймом Етноґрафічній Комісиї на збиранє етноґрафічних матеріялів“. 20. 05. 1903 на засіданні Виділу (президії) НТШ було „признано д[обродієві] А. Веретильникови 100 кор[он] на етноґрафічну екскурзию з тим, що етноґрафічна комісия возьме се на свій рахунок“. Етнограф. комісія виділила йому ці кошти своїм рішенням від 11. 06. 1903.
Осн. зацікав. В. А.— етнографія, літ., публіцист. та ред. діяльність. Найранішу публікацію В. А. датовано 1898, це переказ відомої казки „Коник-горбоник“. Власні прозові твори (новели і новельки) В. А. вперше надрук. 1899—1900 у часоп. „Громадський голос“ („За пятнайцять крейцарів“, „Пощастило“, „Відданий“, „Еґзекутор“) та ЛНВ („Забув малюнок“, „Шкода“, „Квіток“, „Батькова шапка“, „Пані“, „Або сиди, або плати“, „Школяр“). Публ. і в ін. період. вид.: у „Руслані“ (1900—03), „Приятелі“ (1903), „Поступі“ (1903—05), „Дзвоні“ (1906), „Основі“ (1906—08), „Народному слові“ (1908—09), „Народному голосі“ (1909—11).
Значну част. своїх прозових творів В. А. опубл. на шпальтах серійного вид. „Бібліотека для рускои молодежи пoд редакцією Юліяна Насальского“, драм. творів — на стор. „Театральної біблиотеки посланника“. Окремо доцільно виділити дві його зб.: „Шкода: Образки й оповіданя“ (1902) та „Оповіданя“ (1902). У першій із них опубл. 7 новел та оповідань („Шкода“, „За канцелярию“, „Пані“, „Глум надії“, „Покуса“, „Вовча натура“, „Або сиди, або плати“), у другій — 9 прозових тв. („В рецензиї“, „По карі...“, „Курка (З сільських весняних образків)“, „Санатоси“, „Цікава Марина“, „За пятнайцять крейцарів“, „Пощастило“, „Відданий“, „Сьвічка“). Досі актуальне його оповідання „Держись землі!“ Більшу част. своїх публіцист. статей оприлюднив у часоп. „Основа“, „Поступ“, „Народне слово“ і „Народний голос“.
1900 вийшло перше етнограф. дослідження В. А., в якому описано знаряддя праці (сокири, пили), способи заготівлі лісу і технологію виготовлення буд. мат-лів (брусів, клепок, дощок тощо), що побутували в Кам’янецькому пов. наприкін. XIX ст. 1903 опубл. етнограф. розвідку про олійництво як важливий спосіб первинної переробки харчових продуктів. Наук. цінність кожної з цих праць також у тому, що текстову част. доповнюють якісні рисунки. Обидві статті рекомендовано до друку на засіданнях Історично-філософічної секції НТШ: 07. 11. 1900 — „Рубаннє і виготовлюваннє дерева“, 28. 10. 1903 — „Олійні у північно-східній Галичині“. Першу з названих праць представив Володимир Гнатюк, другу — Федір Вовк. З цієї ж причини прізвище В. А. згадувано у листуванні вчених. Зокрема, 24. 01. 1900 Ф. Вовк просив В. Гнатюка: „Щодо праць д[октора] Веретельника, то вони хоч і не такі як Ваші але усе-таки будуть дуже користні і я дуже просив би Етнограф. Комісію і Виділ Товар[иства] щоб [йо]му зроблена була хоч невелика запомога“. Худож. здібності В. А. Ф. Вовк оцінив також високо: „Він малює дуже здатно!“
В. А. зібрав значну кількість фолькл. мат-лів. 1898 у м. Кам’янці-Струмиловій його зусиллями записано текст різдвяної гри про Ірода, а також відомості про одяг місцевих вертепних персонажів, які, відтак, використав Іван Франко у 10-му розд. відомого дослідження „До історії українського вертепу XVIII ст.“ Десятки прислів’їв і приказок гідно представляють Кам’янецький пов. у тритомному корпусі І. Франка „Галицько-руські народні приповідки“, а прізвище В. А. вказане серед найбільших знавців укр. нар. мудрослів’я.
Зразки усної нар. творчости у записах В. А. публ. в „Етноґрафічному збірнику“ В. Гнатюк. Так, у зб. „Знадоби до галицько-руської демонольоґії“ вміщено аж 53 демонолог. твори, які народознавець зібрав у 1902—03 у різних нас. п. Кам’янецького пов. (Кам’янка-Струмилова, Криволянка, Стриганка, Сілець-Беньків, Лани, Добротвір, Браташі). Серед них доцільно згадати такі, як „Чи є чорт на сьвіті?“, „Як повитуха бабила в чортів“, „Як дістати домовика“, „Хованець не приймає солоних страв“, „Як блуд водив чоловіка довкола стирти“, „Смерть“, „Пані — смерть“, „Як виглядає холєра?“, „Про пана, що мав холєру за жінку“, „Пропасниця“, „Мерці виходять на страсть“, „Як мерлець літав іскрами“, „Мерців не можна займати“, „Не можна спідницею відсувати горшки на помин ки“, „Піп із двома серцями“, „Як піп приходив по чисту сорочку“, „Як приходив топляник“, „Собака — опир“, „Вовкулак“, „Як можна побачити свого судженого?“, „Гадюка в животі“, „З чого жиє знахор?“, „Як хліб стогнав“ та ін. Нар. оповідання „Заклятий льох“ зі с. Криволянки опубл. у зб. „Знадоби до української демонольоґії“. 25 леґенд, які дослідник записав у 1900 і 1902 у різних місцевостях Кам’янецького пов. (Стоянів, Кам’янка-Струмилова, Сілець-Беньків, Теребінь, Добротвір, Стриганка, Криволянка, Руда-Сілецька), В. Гнатюк помістив у т. ХІІ і т. ХІІІ „Етноґрафічного збірника“. Серед наявних тут різних зразків усної словесности цього жанру наук. цінність мають такі, як „Хлопське і бабське волося“, „Божий сьвіт“, „Про Самсона“, „Про царя Давида і його смерть“, „Як Соломон важив бабський розум“, „Чому люди не знають, коли пімруть“, „Звідки взяв ся вітер?“, „Про сьвятих козаків“, „Дяк-музика“, „Вічний дід“, „Вічний танець“, „Про печери з Почаєва до Київа“, „Як дівчина стала каменем“ та ін. Особливе зацікав. становлять нар. твори, які В. А. розповів батько: „Божий коваль“, „Пустельник і ангел“, „Через гордість не спас ся“ та „Як грішник через обруч спас ся“. Один із записаних етнографом зразків нар. словесности („Про Київську лавру“) привернув увагу навіть І. Франка, зокрема у пр. „Студії над українськими народними піснями“. У т. І упоряд. та опубл. зусиллями В. Гнатюка вид. „Колядки і щедрівки“ вміщено коляду „По цілім сьвіті стала сі новина“, яку В. А. зафіксував на поч. 1903 у с. Ланах. Нарешті, у тритомній зб. В. Гнатюка „Коломийки“, (т. ХVІІ—ХІХ „Етноґрафічного збірника“), наявні десятки зразків нар. творів цього жанру в записах В. А.— із сіл Батятичі, Лапаївка, Руда-Сілецька і Сілець-Беньків. Окрім оприлюднених мат-лів, незначна їхня част. (побутові і „духові“ пісні, новели, леґенди, анекдоти, а також мат-ли про нар. медицину, вірування та ігри) зберіг. у рукопис. фондах Ін-ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Відомо також, що дослідник спеціально збирав етнограф. відомості про нар. медицину. У листі від 02. 10. 1906 він повідомив В. Гнатюка про те, що завершує їхнє опрацювання і незабаром передасть підгот. збірник для друку в НТШ. Однак подальша доля цього збірника етнограф. мат-лів не відома досі. Не відомо також про історію колекції срібних і мідних монет, які народознавець зібрав у с. Стоянові та передав Музеєві НТШ у верес. 1903.
Науково-популяр. і пізнавальне значення мають праці В. А. про життя, звичаї і промисли китайців (1902), хліборобство у Данії (1908), про козацького отамана Самійла Кішку („Герой-невільник“, 1904), битви під Берестечком („Козацький героїзм“, 1904) і Корсунем (1904), Марусю Богуславку (1902), Тараса Шевченка (1910), Степана Смаль-Стоцького (1910), наз. „русини“ (1904) тощо, а також розвідка про серб. мовознавця В. Караджича (1902).
Про життєвий шлях В. А. відомо до поч. Першої світової війни: ост. його лист до О. Барвінського датовано 13 (01). 08. 1912, до Кирила Студинського — 10. 10 (28. 09). 1912.
Тв., пр.: Коник-горбоник. Байка переказана з уст украиньского народа // Каммерер В. Опирь. Коломыя, 1898, с. 47—56; Відданий // Громадський голос, 1899, № 24 (15 груд.), с. 200—02; За пятнайцять крейцарів // Там само, № 20 (15 жовт.), с. 163—65; Забув малюнок // ЛНВ. Львів, 1899, т. VIII, кн. XI, с. 204—07; Пощастило // Громадський голос, 1899, № 22 (15 листоп.), с. 179—82; Або сиди, або плати // ЛНВ. Львів, 1900, т. ХII, кн. X, с. 44—47; Батькова шапка // Там само, с. 40—42; Пані // Там само, с. 42—44; Вовча натура // Руслан (Львів), 1900, ч. 264 (23 падолиста (6 груд.), с. 1—2; Два братя. Опов±данє. Коломыя, 1900, 63 с.; Еґзекутор // Громадський голос, 1900, № 14—15 (15 лип., 1 серп.), с. 118—19; За канцелярию // Руслан (Львів), 1900, ч. 265 (24 падолиста (7 груд.), с. 1—2; ч. 269 (29 падолиста (12 груд.), с. 1; Квіток // ЛНВ. Львів, 1900, т. XII, кн. X, с. 38—40; Рубаннє і виготовлюваннє дерева // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1900, т. III, с. 27—32; Шкода // ЛНВ. Львів, 1900, т. XII, кн. X, с. 35—38; Школяр // Там само, с. 47—49; Глум надії // Руслан (Львів), 1901, ч. 5 (6 (19) січ.), с. 1; Для своих рoдных. Опов±данє з житя славного чолов±ка. Коломыя, 1901, 95 с.; Страшная неспод±ванка // Д±вица Орлеаньска. Коломыя, 1901, с. 33—39; Шекспір в повістках: Для молодіжи і для старших. Львів, 1901, 47 с.; Відданий // Руслан (Львів), 1902, ч. 45 (24 лют. (9 марця), с. 2; В рецензиї // Там само, ч. 31 (8 (21) лют.), с. 2—3; ч. 32 (9 (22) лют.), с. 2; Китайц±, або Хинчики, их житье, звычаи, обычаи и промысл. Коломыя, 1902, 29 с.; „Курка“ (З сільських весняних образків) // Там само, ч. 40 (19 лют. (4 марця), с. 2; ч. 41 (20 лют. (5 марця), с. 2; Маруся Богуславка. Опов±данє з давнои минувшины. Коломыя, 1902, 69 с.; На провесні // ЛНВ. Львів, 1902, т. XIX, кн. VIII, с. 164—66; Оповіданя. Львів, 1902, 107 с.; По карі... // Руслан (Львів), 1902, ч. 33 (10 (23) лют.), с. 2—3; Санатоси // Там само, ч. 42 (21 лют. (6 марця), с. 2—3; Цікава Марина // Там само, ч. 43 (22 лют. (7 марця), с. 2—3; За пятнайцять крейцарів // Там само, ч. 44 (23 лют. (8 марця), с. 2; Пощастило // Там само, с. 2—3; Сьвічка // Там само, ч. 114 (22 мая (4 черв.), с. 2—3; Шкoда: Образки й оповіданя. Коломия, 1902, 32 с.; Держись землі! Оповіданє. Львів, 1903, 20 с.; До справедливости // Приятель, 1903, ч. 5 (15 лют.), с. 4; ч. 6 (22 лют.), с. 4; ч. 7—8, с. 2—3; На рідньому лузі. Оповіданє в нарисах // Поступ, 1903, ч. 33 (15 (28) серп.), с. 2—5; ч. 34 (22 серп. (4 верес.), с. 2—6; По черзі // ЛНВ. Львів, 1903, т. XXII, кн. V, с. 136—42; Христос воскрес! (Вси языци восплещите руками...) // Руслан (Львів), 1903, ч. 78 (6 (19) цьвітня), с. 3—4; Щаслив u?: Образок з народного житя. Коломыя, 1903, 56 с.; Битва під Корсунем (З часів Хмельниччини) // Поступ, 1904, ч. 2 (9 (22) січ.), с. 10—13; Без проводу. Опов±данє. Коломыя, 1904, 67 с.; В±дьмы. Комедія в двох актах. Перемышль, 1904, 48 с.; Герой-нев?льник. Опов±данє з часoв турецкои невол±. Коломыя, 1904, 47 с.; Дв± в±дьмы. Пов±стка. Коломыя, 1904, 45 с.; Козацький героїзм // Поступ, 1904, ч. 1 (2 (15) січ.), с. 2—4; Назва „Русини“ // Там само, ч. 9 (27 лют. (11 марця), с. 9; Як повстали думи і пісні? // Там само, ч. 40 (1 (14) жовт.), с. 317—18; В родимoм краю. Драма в трьох актах и однoй вoдслон±. Перемышль, 1905, 48 с.; Денис Браташ // ЛНВ. Львів, 1905, т. XXXI, кн. VII, с. 11—21; Олійні у північно-східній Галичині // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1905, т. VI, с. 89—93; Сердечна месть. Драматычный образок в 2 актах. Перемышль, 1905, 35 с.; „Краян“ // Основа, 1906, ч. 17 (26 верес.), с. 2—3; Наші нові калєндарі // Дзвін, 1906, ч. 33 (9 (22) падолиста), с. 498—500; Никифорова пригода // Основа, 1906, ч. 29 (28 падолиста), с. 2—3; Оповідання про Вука Караджіча. СПб., 1906, 31 с.; Гадки з подорожи // Основа, 1907, ч. 29 (17 лип.), с. 2—4; Жар-птыця. Казка з народных уст. Коломыя, 1907, 18 с.; Св±тися, св±тися, новый Іерусалиме! // Основа, 1907, ч. 18—19 (1 мая), с. 2; Хліборобство в Данії // Там само, ч. 2 (15 січ.), с. 3—4; ч. 3 (22 січ.), с. 5—6; Сон виборця // Народне слово, 1908, ч. 46 (24 марта), с. 3—8; З нашої хліборобської вистави // Там само, 1909, ч. 265 (28 верес.), с. 2—4; ч. 266 (30 верес.), с. 2—3; Віче черновецких Русинів // Народний голос, 1910, ч. 34 (25 мая), с. 6—9; ч. 35 (28 мая), с. 11—12; Др. Стефан Смаль-Стоцкий (З нагоди 25-літного ювилею професорскої й громадяньскої діяльности) // Там само, ч. 57 (15 верес.), с. 1—2; З економічного поля галицких Русинів // Там само, ч. 8 (20 січ.), с. 5—6; Памяти Кобзаря // Там само, ч. 17 (16 марта), с. 7—9; Про значінє конскрипциї // Там само, ч. 57 (15 верес.), с. 5—8; Смерть і похорон Адама Коцка // Там само, ч. 45 (6 лип.), с. 4—6; „Україньска Школа“ на Буковині // Там само, ч. 60 (6 жовт.), с. 3—5; Фонд ім. Др. Стефана Смаль-Стоцкого // Там само, с. 6—7; „Карпатия“ (Перше руске товариство взаїмних убезпечень на житє і ренти) // Там само, 1911, ч. 29—30 (8 черв.), с. 7—8; В±дьмы. Комедія в двох актах. Львoв, 1912, 48 с.
Арх. дж.: ІМФЕ НАН України. Рукопис. фонди, ф. 28, спр. 167, 171; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 11 (Барвінські), спр. 767; ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 202, 2266; ф. 362, оп. 1, спр. 259; ф. 368, оп. 1, спр. 158; ф. 372, оп. 1, спр. 35.
Літ.: Хроніка НТШ. [Львів], 1900, ч. 4, 31 с.; Галицько-руські народні лєґенди. Т. I / Зібрав В. Гнатюк // Етноґрафічний збірник. Львів, 1902, т. XII, 215 с.; 1903, ч. 15, 32 с.; 1903, ч. 16, 24 с.; Т. II // Там само, т. XIII, 287 с.; Гнатюк В. Передне слово // Там само, т. XV, с. [I—II]; Знадоби до галицько-руської демонольоґії / Зібрав В. Гнатюк // Там само, т. XV, 272 с.; його ж. Коломийки. Т. I // Там само, 1905, т. XVII, 256 с.; Т. II // Там само, 1906, т. XVIII, 312 с.; Т. III // Там само, 1907, т. XIX, 251 с.; Знадоби до української демонольоґії. Т. II, вип. 2 / Зібрав В. Гнатюк // Там само, 1912, т. XXXIV, 280 с.; Колядки і щедрівки. Т. I / Зібрав В. Гнатюк // Там само, 1914, т. XXXV, 264 с.; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI—XX ст.). К., 1969, 559 с.; Романенчук Б. Веретельник Андрій // Азбуковник. Енциклопедія укр. л-ри. К.; Філадельфія, 1973, т. 2, с. 71; Франко І. До історії українського вертепу XVIII ст. // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1982, т. 36: Літературно-критичні праці (1905—1906), с. 170—375; його ж. Передмова до першого тому (видання „Галицько-руські народні приповідки“. Львів, 1905) // Там само, 1983, т. 38: Літературно-критичні праці (1896—1911), с. 294—316; його ж. Студії над українськими народними піснями // Там само, 1984, т. 42: Фольклористичні праці, с. 5—598; Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Північної Буковини (1870—1940 рр.): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 1999, 426 с.; Сапеляк О. Етнографічні студії в Науковому товаристві ім. Шевченка (1898—1939 р. р.). Львів, 2000, 205 с.; Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком. Львів; К., 2001, 215 с.; Українські часописи Львова 1848—1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3-х т. Львів, 2002, т. 2: 1901—1919 рр., 690 с.; Галицько-руські народні приповідки: У 3-х т. / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко: 2ге вид. Львів, 2006, т. I: А — Діти, 831 с.; т. II: Діти — П’ять, 817 с.; 2007, т. III: Рабунок — Ячмінь, 699 с.; Глушко М. Невідомий Андрій Веретельник // Народознавчі зошити. Львів, 2012, № 6, с. 1019—2026.
Михайло Глушко