АНДРІЄВСЬКИЙ Олексій (крипт., псевд.: А. А., А. Т., Ал. Андр., Андр. А., Андр. Ал., Андр-скій, А-р, А-скій А., Аскій Ал., К-ий А., Т-ий А., Т-ый А., Андыбер, Дон-Кихот, Дон-Кихот не-Ламанчский, Каневський А., Канівець Ол., Канівський О., Ласкавий О., Теплый А., Теплий Олекса, Южный А.) (* 28 (16). 03. 1845, м. Канів Київ. губ. (нині — Черкас. обл.) — † 22 (09). 07. 1902, м. Київ) — історик, археограф, публіцист, педагог, громадсько-культ. діяч. Осн. наук. зацікав.— дослідження історії Києва та його околиць, Правобережної України, Запоріжжя, В’ятської губ., Криму й народів півострова в історико-географ. та етнограф. аспектах, а також прикордонні відносини поміж татарами, українцями, поляками, переселення сербів, болгарів, чорногорців до Пд. України; вивчав історію л-ри.
1861 закінчив 2-гу Київ. г-зію. У 1862—65 навч. на історично-філол. ф-ті Ун-ту св. Володимира у Києві. Викладав рус. мову і л-ру у гзіях Катеринослава (нині — м. Дніпропетровськ) та Одеси (1866—77). 1877 його вислано до Архангельська, потім — до Тули. Згодом повернувся до Одеси, де давав приват. лекції та викладав у юнкерському уч-щі. Знову засланий у 1879—81, але вже до В’ятки (нині — м. Кіров, РФ). Тут працював у „статистичному комітеті“, досліджував істо рію В’ятки та В’ятський край. Повернувшись зі заслання, протягом 1881—86 працював у ред. „Киевских губернских ведомостей“ на посаді ред. їх „неофіційної частини“. У цьому вид. опубл. джерела з історії Київщини XVIII ст. 1885 повернувся до пед. роботи як інспектор г-зії у Золотополі (нині — у складі м. Новомиргорода Кіровоград. обл.), інспектор шкіл на Катеринославщині. У 1886—96 викладав у 1-й Київ. гзії. З 1896 працював дир. дитячого сиріт. будинку в Одесі. Ініціатор створення Т-ва піклування про жін. освіту в Катеринославі, Тва сприяння поч. освіті в Києві. Чл. Історичного товариства Нестора Літописця, Київ. „Старої громади“, Одеського товариства історії і старожитностей. Належав до середовища істориків, згуртованих навколо ред. „Киевской старины“. Більшу частину своїх праць опубл. у цьому наук. журн. Від 04. 07. 1873 — д. чл. Пд.-зх. відділу Рос. географ. т-ва (засн. 13. 02. 1873 у Києві). Листувався з укр. письменником В. Гнилосировим, пропагуючи ідею заснування нар. школи ім. Шевченка в пам’ять про поета (висловлений задум у кн. А. О. „Поминки Т. Г. Шевченко 25. 02. 1879 г. в Одессе“). Опубл. низку док-тів до історії Гетьманщини з архівів Малорос. колегії, Київ. маґістрату, Київ. губ. канцелярії. Автор популярних статей з історії л-ри (про Г. Квітку-Основ’яненка та Т. Шевченка), публіцист. нарисів на щоденні теми, пов’язані з осв. справами. Найважливіші праці: „Исторические материалы из архива Киевского губернского правления“ в 10 кн. (1882—86), „Д±ла, касающиеся запорожцев с 1715 по 1774 г.“ (1886), „Войтовство Ивана Сычевского в Киеве (1754—1766)“ (1891), „Материалы для истории Запорожья и пограничных сношений (1743—1767)“ (1893), „Из жизни Киева в XVIII веке (Архивные заметки)“ (1894).
У „Записках НТШ“ надрук. три рец. на праці А. О.: „Комиссія 1749 года для разбора взаимных претензий татар и запорожцев“ і „Посл±дніе кіевскіе сотники“ О. Грушевського, „Еще страничка из прошлаго г. Переяслава“ С. Томашівського, в яких позитивно оцінена археограф. робота А. О. Д. чл. НТШ Д. Дорошенко у своїй монографії про укр. історіографію (1923) охарактеризував А. О. як історика, що працював „спеціально щодо внутрішнього життя Лівобережної України в XVIII ст. [...], використовуючи ті багаті архівні матеріали, які переховуються в Київі та Харькові і які стали доступні для користування у 80-х роках“. 1902 М. Грушевський опубл. некролог, в якому мовилося: „Се був педагог і запалений діяч на полі освіти й виховання молодіжи й малоосвічених верств — то було діло його душі, жизненний інтерес, і тільки ті „виїмкові обставини“, які так часто спадають на щирих громадських діячів в Росії, попхнули його до археографії й історії України“.
Пр.: Тарас Григорович Шевченко в отзывах о нем иностранной печати. Одесса, 1879; Дела о совершении языческих обрядов и жертвоприношений инородцами Вятской губернии. Вятка, 1881; Исторические материалы из архива Киевского губернского правления. К., 1882—1886, вып. І—Х; Крым и крымские татары. К., 1883 (2е изд. К., 1885; 3-е изд., исправл. К., 1892); Д±ла, касающиеся запорожцев с 1715 по 1774 г. // Записки ООИД. Одесса, 1886, т. XIV, с. І—ІІ, 283—715, І—ІІІ; Киевские смуты середины прошлого столетия // КС, 1886, кн. 12, с. 664—708; Войтовство Ивана Сычевского в Киеве (1754—1766) // Там само, 1891, кн. 4, с. 1—31; кн. 5, с. 210—43; кн. 6, с. 386—422; Последние киевские сотники // ЧИОНЛ. К., 1891, кн. 9, с. 11—14; кн. 10, с. 34—51; окр. вид. К., 1896; Реляции киевского генерал-губернатора [Ф. М. Воейкова] за 1768 и 1769 гг. // Там само, 1893, кн. 7, с. 73—211; Материалы по истории Запорожья и пограничных отношений (1743—1767) // Записки ООИД, 1893, т. XVI, с. 117—266; 1894, т. XVII, с. 85—154; Из жизни Киева в XVIII веке (Архивные заметки). К., 1894; Комиссия 1749 года для разбора взаимных претензий татар и запорожцев. К., 1894; Русские конфиденты в Турции и Крыму в 1765—1768 гг. // ЧИОНЛ. К., 1894, кн. 8, с. 41—108; Еще страничка из прошлого г. Переяслава // КС, 1901, кн. 9, с. 277—303; Поминки Т. Г. Шевченко в русской печати в сороковую годовщину его смерти. Одесса, 1902; Об отношении Т. Г. Шевченко к жизни. Одесса, 1903.
Арх. дж.: НБ України. Ін-т рукоп., ф. 3, спр. 4494; ЦДАМЛМ України, ф. 1244, оп. 1, спр. 22, 183 док., 224 арк. (1860—1935 рр.).
Літ.: Андриевский А. А. [Автобиограф. сведения] // Венгеров С. А. Критико-библиографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней): В 6 т. СПб., 1889, т. 1, с. 961—63; Г[рушевськ]ий О. [Рец. на:] Андріевскій А. Коммиссія 1749 г. для разбора взаимных претензій татар и запорожцев. К., 1895, 23 с. // Записки НТШ. Львів, 1895, т. VIII, кн. ІV, с. 45—46; його ж. [Рец. на:] Андріевскій А. Посл±дніе кіевскіе сотники. К., 1896, 40 с. // Там само, 1897, т. ХVI, кн. ІІ, с. 12—13; Т[омашівський] С. [Рец. на:] А. А. Еще страничка из прошлаго г. Переяслава // КС, 1901, кн. ІХ, с. 277—303 // Там само, 1902, т. XLVI, кн. ІІ, с. 25; Каманин И. А. А. Андриевский (Некролог) // КС, 1902, кн. 9, с. 413—33; Памяти А. А. Андриевского. 1845—1902. К., 1909; Столетие Киевской первой гимназии (1809—1811—1911). К., 1911, т. 1, с. 36—38; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923, с. 165—66; Щербина С. М. О. О. Андрієвський (його життя і діяльність) // Вісник Одеської комісії краєзнавства при УАН (секція соц.-іст.), 1929, ч. 4—5, с. 24—27; Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. К., 1930, с. 271; Шевченко Ф. П. Андриевский А. А. // Славяноведение в дореволюционной России. Биобиблиографический словарь. М., 1979, с. 51—52; Катренко А. Одеська громада 70—90-х років ХІХ ст. // КС, 1998, кн. 2, с. 84—95; Тарасова школа та нагадування про Шевченка // Тарахан-Береза З. Святиня. К., 1998, с. 138—39, 142; Хмарський В. Археографічна діяльність Одеського товариства історії та старожитностей у 1883—1891 рр. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАНУ. К., 2001, т. 7, с. 351—54; Непомнящий А. Кримознавство в українській журналістиці кінця ХІХ ст. (за публікаціями О. О. Андрієвського) // Українська періодика: Історія і сучасність / Доповнення та повідомлення сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. Львів, 17—18 трав. 2002 р. Львів, 2002, с. 689—93; Сидоренко Н. Андрієвський О. О. // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. Львів, 2002, вип. 9, с. 5—6; Ясь О. Андрієвський О. О. // Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник. Серія „Укр. історики“. К., 2004, вип. 2, част. 2, с. 7—9; Грушевський М. О. Андрієвський. Некрологічна замітка // Грушевський М. Твори: У 50 т. Львів, 2005, т. 7: Серія Історичні студії та розвідки (1900—1906), с. 569—71; Бутич І. Андрієвський О. О. // Українські архівісти (ХІХ—ХХ ст.). Бібліографічний довідник. К., 2007, с. 14—16.
Андрій Фелонюк