Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

АНТОНОВИЧ Марко (* 07. 07. 1916, м. Київ — † 28. 01. 2005, м. Монреаль, Канада) — укр. історик. Д. чл. НТШ А (з 1984). Син Д. Антоновича. Разом зі сім’єю 1923 еміґрував у Чехо-Словаччину. Там закінчив нім. г-зію. Підлітком брав участь у Клубі укр. молоді під кер. Софії Русової. Чл. „Пласту“, 1934—38 — учасник літніх пластунських таборів на Закарпатті. У 1936—42 вивчав історію антич. світу та історію України в УВУ, а також паралельно у 1936—39 — єгиптологію у проф. Ф. Лекса на філос. відділі Карлового ун­ту в Празі, який не закінчив через закриття ун­ту нацистами. Продовжив студії з єгиптології у Мюнхені 1945 під кер. проф. Й. Шарффа. За словами Л. Винара, А. М.— єдиний укр. професійний єгиптолог в еміґрації. У студент. роки — чл. „Просвіти“, акт. учасник „Академічної громади“ у Празі, 1936—37 — секретар, 1937—38 — заст. голови, а 1938—39 — голова цієї орг-ції, 1939—40 — голова її контрольної комісії. 1937 — учасник ІХ З’їзду Центр. союзу укр. студентства, що відбувався у Відні. Перша його наук. праця п. н. „20 років Української академічної громади“ присвячена студент. рухові й опубл. 1940 у Празі.

У 1930-х — на поч. 1940-х рр. А. М. товаришував з Олегом Кандибою-Ольжичем, який допоміг йому зробити політ. вибір,— стати чл. ОУН. Учасник похідних груп ОУН (М) до Києва, де перебував від жовт. 1941 до січ. 1942, працював у редакції „Українського слова“. 1942 А. М. захистив докт. дис. з ранньої історії України на тему „Філіппінські історії Троґа—Юстіна і Скитія“ в УВУ, в якій дослідив твір рим. історика І ст. Троґа (дійшов донині у скороч. викладі рим. історика ІІI—IV ст. Юстіна, де описано Скіфію за джерелами, не відомими Геродотові). Від 1942 — асистент каф. укр. протоісторії УВУ. 08. 11. 1943 за підпільну діяльність в ОУН заарештований гестапо і до 18. 01. 1945 перебував у концтаборі Терезіні (Терезієнштадт). Після війни мешкав у таборі Ді-Пі для переміщених осіб в Ауґсбурзі. Акт. діяч укр. студент. руху другої пол. 1940-х рр. у Зх. Німеччині, чл. т-ва „Січ“. У 1949 — засн. і перший голова (1949—52) студент. т-ва „Зарево“. Засн. і перший ред. „Бюлетеня „Зарево“ (1949), згодом виходив п. н. „Розбудова держави“. Також опікувався дослід. комісіями у цьому т-ві.

Осн. наук. зацікав.— історія України дописемного періоду (греко-рим. світ на Пд. України) та ХІХ—ХХ ст. (діяльність О. Кониського, М. Грушевського, М. Драгоманова, П. Куліша, Т. Шевченка, В. Міяковського, Д. Дорошенка та ін.); громадівський рух у Києві, Чернігові, Полтаві, Харкові та ін. містах; укр. студентство в Чехо-Словаччині та Німеччині 1920—40­х рр. Вивчав історію Єгипту, укр. історіографію та літературознавство ХІХ—ХХ ст. Акт. публіцист. Його статті з’являлися в укр. пресі Німеччини, Франції, США й Канади. А. М.— організатор наук. роботи в еміґрації. 1945 в Німеччині долучився до створення УВАН, співпрацюючи у Групі передісторії та ранньої історії з допоміжними науками як її секретар. Згодом — секретар Орієнталістичної групи УВАН. 1950 переїхав у Канаду (Монреаль), де у 1951—55 працював в універмазі та на шоколадній фабриці. Від 1956 до 1982 працював в укр. секції редакції Канадської радіомовної корпорації, пізніше — „Голос Канади“. Належав до монреальської філії УНО, чл.-засн. УІТ, акт. чл. т-ва до 1992, заст. голови, голова осередку УІТ у Монреалі, відповідав за діяльність т-ва в Канаді, очолював гол. представництво журн. „Український історик“ у цій країні. Заст. ред., співред. журн. „Український історик“ від його заснування 1963 і до 1993. 1972 обраний д. чл. УВАН. У 1992—1997 — президент УВАН у США. Виявляв ініціативність на цій посаді, зокрема вид. серію „Джерела до новітньої історії України“. Був ред. таких вид.: Міяковський В. „Недруковане і забуте“ (Н.-Й., 1984), „125 років Київській українській академічній традиції 1861—1986“ (Н.-Й., 1993), „Федір Кіндратович Вовк (1847—1918)“ (Н.-Й., 1997), „Науковий збірник“, т. IV (Н.-Й., 1999).

Д. чл. НТШ від 1984 (на пропозицію Історично-філософічної секції НТШ А). У „Записках НТШ“ (1976, т. СLXXXIX) вийшла за ред. А. М. праця Я. Пастернака „Ранні слов’яни в історичних, археологічних та лінґвістичних дослідженнях“. Збереглося листування А. М. з Я. Падохом, Я. Пастернаком та ін. чл. НТШ.

Пр.: Історичні концепції А. П. Свидницького // Укр. історик (Н.-Й.; Мюнхен), 1964, ч. 1—3, с. 6—12; Вибрана бібліографія праць Володимира Міяковського // Там само, 1969, ч. 1—3, с. 144—48; Володимир Міяковський // Там само, с. 95—101; Листи М. Грушевського до Т. Починка // Там само, ч. 4, с. 78—98; П. О. Куліш і О. Я. Кониський // Там само, 1970, ч. 1—3, с. 38—53; Листи М. Грушевського до Т. Починка з додатком двох листівок до Д. Островського // Там само, с. 168—83; Дві замітки до життєпису О. Я. Кониського // Там само, 1971, ч. 1—2, с. 89—94; Нарис історії Центрального Союзу Українського Студентства 1922—1945 // Там само, 1974, ч. 1—3, с. 136—54; ч. 4, с. 18—46; З приводу статті О. Пріцака „Походження Руси“ // Там само (Н.­Й.; Торонто; Мюнхен), 1975, ч. 3—4, с. 80—84; До взаємин М. С. Грушевського з С. О. Єфремовим // Там само, ч. 1—2, с. 91—99; Українська петербурзька громада // Ювілейний збірник Української Вільної Академії Наук в Канаді. Вінніпег, 1976, с. 75—93; Листи М. Грушевського до Е. Фариняка // Укр. історик (Н.-Й.; Торонто; Мюнхен), 1976, ч. 1—4, с. 121—30; 1977, ч. 1—2, с. 118—31; ч. 3—4, с. 106—12; В. Липинський і Д. Дорошенко // Там само, 1982—1983, ч. 1—2, ч. 5—18; Записна книжечка О. Жуковського з 1919 року // Там само, 1983, ч. 2—4, с. 149—61; 1986, ч. 1—2, с. 75—86; ч. 3—4, с. 97—111; О. Кониський і М. Грушевський // Там само, 1984, ч. 1—4, с. 48—63; Справа Грушевського // Там само, с. 262—27; 1985, ч. 1—4, с. 201—11; Недруковані листи В. Б. Антоновича до Ф. К. Вовка // Там само, 1988, ч. 1—4, с. 148—64; 1989, ч. 1—3, с. 92—105; До дискусії навколо М. С. Грушевського // Там само (Н.-Й.; Торонто; К.; Львів; Мюнхен), 1991—1992, ч. 3—4/1—4, с. 370—79; Олександер Кониський // 125 років київської української академічної традиції. Н.­Й., 1993, с. 181—94.

Літ.: Гирич І. З династії славетних Антоновичів // Старожитності. К., 1993, № 19—24, с. 24—27; Рукописна спадщина Ярослава Падоха. Перелік справ особового архіву / Упоряд. О. Купчинський. Львів; Н.-Й., 2000, с. 27; Ясь О. Антонович Марко Дмитрович // Українські історики ХХ століття. Біобібліографічний довідник. Вип. 2. К.; Львів, 2003, част. 1, с. 8—9; Винар Л. Пам’яті д-ра Марка Дмитровича Антоновича (7. VII. 1916—† 28. І. 2005) // Укр. історик (Н.-Й.; К.; Львів; Торонто; Париж), 2004—2005, ч. 3—4/1, с. 271—77; його ж. Марко Дмитрович Антонович: [некролог] // УІЖ. К., 2005, № 2, с. 231—33; його ж. Марко Дмитрович Антонович. Автобіографічні матеріали // Укр. історик (Н.-Й.; К.; Львів; Острог; Торонто; Париж), 2005, ч. 2—4, с. 133—38; Неврлий М. У пам’яті і серці моєму (Спогади про Марка Антоновича) // Там само, с. 129—32; Винницька І. Розмова з Марком Антоновичем // Україна модерна. К., 2008, ч. 13 (2), с. 147—69.

Андрій Фелонюк