АСКОЛЬД (* ? — † 882) — київ. князь (до 860—82). 860 здійснив успішний похід на Константинополь (про це збереглася інформація в ПВЛ та візант. джерелах), після чого прийняв християнство (це припускав М. Грушевський та обґрунтував М. Брайчевський). Під час походу на Київ кн. Олега язичники зрадили А. і він загинув. На могилі А. (за припущеннями) боярин Олма поставив церкву св. Миколи.
Багато дослідників намагалися представити А. слов’янином і прив’язати до леґендарної династії Кия (Б. Рибаков, М. Котляр та ін.). Б. Рибаков висунув навіть версію існування окр. Аскольдового літопису, частина (уривки) якого пізніше була використана в ПВЛ. З-поміж учених, які працювали в НТШ, проблеми, пов’язані з походженням та діяльністю А., досліджували М. Грушевський, Є. Перфецький, М. Брайчевський та Л. Войтович. М. Грушевський одним із перших обґрунтував версію, що А. був наступником Дира, а редактори ПВЛ їх об’єднали випадково. М. Грушевський вагався також стосовно можливости асоціювати А. з леґендарною династією Кия. Етимологія його імени пов’язана зі скандинав. Skuldr. Сучас. історики не сумніваються у скандинав. походженні імени А., відповідно й особи, яка фіґурує в найдавніших писемних джерелах з історії Руси-України. Є. Перфецький розглядав А. в рамках дослідження гіпотетичного Перемишльського літопису.
М. Брайчевському апріорно „вдалося“ обґрунтувати версію зв’язку А. із хрещенням Руси. Дослідник також був палким прихильником версії про існування Аскольдового літопису і пов’язував походження цього княАскольдова могила у Києвізя з династією Кия. Л. Войтович зауважив, що скандинав. та ін. саги дають підстави ототожнювати А. з Гвітсекром (Hvitserkr), сином знаменитого вікінга Рагнара Ладброка з бічної гілки дат. династії Скольдунгів.
Літ.: Stom G. Kritiske biarag til vikingetidena historie. Christiania, 1878, s. 94; Томсен В. Начало русского государства // ЧИОДР. М., 1891, кн. 1, с. 65; Olrik A. Kilderne til Sakses oldhistorie, K?benhavn, 1894, Bd. 2, S. 129; Грушевський М. Історія України-Руси. Львів, 1905, т. 1, с. 381, 383, 389, 405—11, 413, 418, 586; Перфецький Е. Перемишльський літописний кодекс першої редакції в складі хроніки Яна Длуґоша. ІІІ. Текст про вбивство Аскольда і Дира // Записки НТШ. Праці Історично-філос. секції. Львів, 1931, т. CLI, с. 19—56; Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия IX—XIV вв. М., 1978, с. 77, 174; Ловмяньский Х. Русь и норманны. М., 1985, с. 143—44, 271; Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. К., 1986, с. 51—53; Рыбаков Б. А. Мир истории. М., 1987, с. 33, 59—60; Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. К., 1988, с. 37—76; Мельникова Е. А. Скандинавские антропонимы в Древней Руси // Восточная Европа в древности и средневековье. М., 1994, с. 23; Толочко О. Ще раз про „Літопис Аскольда“ (Дещо про міфи української текстології) // Записки НТШ. Праці Комісії спеціальних (допоміжних) істор. дисциплін. Львів, 2000, т. CХCL, с. 690—701 + табл.; Войтович Л. В. Київський каганат? До полеміки О. Пріцака з П. Толочком // Хазарский альманах. К.; Х., 2005, т. 4, с. 109—17.
Леонтій Войтович