БАЛАВЕНСЬКИЙ Федір (* 12. 01. 1865 (31. 12. 1864), м-ко Люботин Харків. пов. (нині — одноймен. р-ну Харків. обл.) — † 08. 11. 1943, с-ще Ліанозово (нині — у складі м. Москви, РФ) — скульптор. Чл. НТШ (з 1913). 1896 закінчив Київ. рисувальну школу М. Мурашка, 1898—1903 навч. у С.-Петербурзькій академії мист-в у класі В. Беклемішева.
Викладав у Тбіліському (1905—06) і Київ. (1907—22) худож. уч-щах, у Миргородському художньо-керамічному технікумі (1922—30). Працював у галузі портретної, станкової та монументально-декоративної пластики. Формування світогляду Б. Ф. відображено у його творах „Троглодит з ведмедем“, „Політ відьом“, де осн. увагу приділено людським емоціям та формі, а також у глибокопсихол. портретних бюстах письменників, композиторів, учених.
1903 створив гіпсовий скульптур. портрет Т. Шевченка. 1910 та 1912 був чл. журі конкурсу проектів пам’ятника Т. Шевченкові для Києва. 1911 отримав 2гу премію на конкурсі проектів пам’ят-ника Кобзареві. За основу проекту автор узяв поет. рядки Т. Шевченка „Думи мої, думи мої, лихо мені з вами...“ і зобразив поета, який сидить, низько схиливши голову. Постать Кобзаря символізувала любов до минулого України і, власне, самого поета. Царський уряд заборонив спорудження пам’ятника. Б. Ф. створив понад 20 скульптур. портретів Т. Шевченка, зокрема: „Т. Шевченко“, гіпс; „Т. Шевченко“, фарфор (обидва — 1903) та ін.
Б. Ф.— автор монументально-декоративних творів: надгробного пам’ятника М. Кропивницькому у Харкові і горельєфів на будинку Ісерліса в Києві (Музейний провул.), скульптур. композицій лікарні Маріїнської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста в Києві, оздоблення будівлі іподрому в Києві. Автор скульпт. портретів М. Лисенка, І. Котляревського, у співавт. з І. Кавалерідзе виконав пам’ятник кн. Ользі. 1919 створив пам’ятник-бюст Т. Шевченкові для Києва, що простояв до серп. 1919 і був розбитий денікінцями. 1900 подарував НТШ у Львові бюст Т. Шевченка. На засіданні Виділу (президії) Т-ва 13. 07. 1900 ухвалено висловити подяку Б. Ф. за подарований бюст. 1904 за мист. заслуги перед укр. культурою Б. Ф. обрано чл. Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові. Від 31. 01. 1913 — чл. НТШ (за ухвалою Виділу Т-ва).
У роки Другої світ. війни переїхав до Москви, де під час пожежі будинку, в якому проживав Б. Ф., було втрачено багато творів скульптора. Згодом переїхав у с-ще Ліанозово під Москвою.
Тв.: Скульптурний портрет Т. Шевченка (1903); горельєфи на будинку Ісерліса (Музейний провул.) в Києві (1909); скульптурні композиції лікарні Маріїнської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста (вул. Саксаганського, 75) в Києві (1913); надгробок М. Кропивницького у Харкові (1914); оздоблення будівлі іподрому в Києві (1916); бюст Т. Шевченка у Києві (1919) та ін.
Арх. дж.: ДАЛО, ф. 298, оп. 1, спр. 3; ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 2275, арк. 46, 50, 53, 55; ф. 401, спр. 4, арк. 86.
Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1900, ч. 3, с. 3; ЕУ / За ред. В. Кубійовича. Париж; Н.-Й., 1955, т. 1, с. 84; Богданович Г. Федір Петрович Балавенський. К., 1963; Німенко А. В. Пам’ятники Тарасові Шевченку. К., 1964, с. 13; Шевченківський словник: У 2 т. К., 1976, т. 1, с. 53—54; Митці України / За ред. А. В. Кудрицького. К., 1992, с. 43; Антонович Д. Українська скульптура // Українська культура / За ред. Д. Антоновича. К., 1993, с. 302; Купчинський О. Статут і протоколи засідань Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові // Записки НТШ. Праці Секції мистецтвознавства. Львів, 1994, т. ССХХVII, с. 411; Старовойтенко І. М. До історії нереалізованого проекту пам’ятника Т. Г. Шевченку у Києві (1904—1914 рр.). За матеріалами листування Є. Чикаленка та П. Стебницького // Праці Центру пам’яткознавства. К., 2007, вип. 11, с. 176—91; Мокроусова О. До історії невстановленого пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві // Вісник НТШ. Львів, 2011, ч. 45, с. 26.
Олександр Музичко