БЕРТЛО П’єр-Ежен-Марселен (Berthelot Pierre-Eugene-Marcelin) (* 28. 10. 1827, м. Париж, Франція — † 18. 03. 1907, там само) — хемік, акад. Франц. АН, громад. діяч.
Серед. освіту здобув у коледжах Парижа, зокрема у Коледжі де Франс. Спочатку вивчав медицину, але під впливом лекцій Т. Пелуза і Ж. Дюма присвятив себе студіюванню хемії. Закінчив Паризький ун-т (1849) і залишився працювати в лабораторії Пелуза. 1854 здобув ступінь д-ра філософії у галузі хемії (тема наук. праці: „Реакція гліцерину з кислотами і синтез природних нейтральних жирних сполук“). 1859—64 — проф. Вищої фармацевт. школи в Парижі, 1865—1906 — проф. Коледжу де Франс. З 1878 — голова комісії з вивчення вибухових речовин (засн. 14. 08. 1877). Осн. наук. зацікав.— синтез органічних речовин (метану, етилену, ацетилену, бензолу) складних естерів гліцерину. Принципове значення мають його роботи в галузі отримання синтетичного спирту без використання процесів бактеріального бродіння. Найвидатніші теор. дослідження належать до термохемії. Разом із Ю. Томсеном 1897 запропонував принцип максимальної роботи, згідно з яким усі самочинні процеси відбуваються в напрямку максимального тепловиділення. Б. П.-Е.-М. досліджував також швидкість, температуру та поширення вибухової хвилі. В агрохемії з’ясував роль карбону, гідрогену, нітрогену та ін. елементів у процесах росту рослин. Ще наприкін. ХІХ ст. передбачив можливість зв’язування нітрогену бактеріями ґрунту за відсутности рослинности. Всесторонність наук. інтересів доповнюється його працями з історії хемії: 1885 вийшла праця Б. П.-Е.-М. „Les origines de l’alchimie“; у 1887—93 опубл. збірку ста рогрец., зх.європ., сирійських та араб. алхемічних рукописів із перекладами, коментарями і критикою; 1890 з’явилася його праця „La r?volution chimique Lavoisier“. Автор понад 1000 наук. праць.
З 1876 — генеральний інспектор вищої освіти Франції. З 1881 — сенатор Франц. нар. зборів. 14. 12. 1886—18. 05. 1887 — міністр нар. освіти і мист-ва, 01. 11. 1895—28. 03. 1896 — міністр закорд. справ Франції. З 1863 — чл. Академії мед. наук Франції, з 1873 — чл. Паризької АН (з 1899 — її незмінний секретар), з 1876 — чл.-кор. Петерб. АН. З 1900 — д. чл. Франц. АН. Праці Б. П.-Е.-М. використовували укр. вчені НТШ у своїх дослідженнях. Очевидно, окр. чл. Тва підтримували листовні контакти з науковцем. 1900 ст. „Sur l’or ?gyptien“ (опубл. у журн. „Сomptes Rendus de l’Academie des Sciences“ (Paris), 1900, vol. CXXXI, p. 461—63) рецензувалася у „Збірнику Математично-природописно-лікарської секції НТШ“ (1900). 10. 04. 1907 Виділ (президія) НТШ висловив співчуття з приводу смерти вченого. Родина Б. П.-Е.-М. подякувала Т-ву за слова жалю та вінок від НТШ, покладений на могилу покійного лікарем, чл. НТШ В. Шмигельським, який у той час працював у Франції (м. Турувр). 1908 у ЗМПЛС НТШ уміщений некролог Б. П.-Е.-М.
Пр.: Chimie organique fond?e sur la synth`еse. Paris, 1860, vol. 1, 508 p.; vol. 2, 842 p.; Le?ons sur les methods generals de synth`еse en chimie organique. Paris, 1864; Le?ons sur la thermochimie. Paris, 1865; Le?ons de chimie sur l’isom?rie. Paris, 1872; Sur la force de la poudre et des mati`еres exposibles. Paris, 1872; Trait? ?l?mentaire de chi-mie organique. Paris, 1872; V?rification de l’ar?om`еtre de Baum?. Paris, 1873; La synth`еse chimique. Paris, 1875; Essai de m?canique chimique fond?e sur la thermochimie. Paris, 1879; Sur la force des mati`еres exposibles d’apr`еs la thermochimie. Paris, 1883; Les origines de l’alchimie. Paris, 1885, 445 p.; La r?volution chimique Lavoisier. Paris, 1890, 334 p.; Thermochimie. Paris, 1897, vol. 1, 737 p.; vol. 2, 800 p.; Chimie v?g?tale et agricole. Paris, 1899, vol. 1—4; Les carbures d’hydrog`еne. Paris, 1901, vol. 1—3.
Літ.: [Б. а.] Berthelot аналізував вироби золоті, що походять з гробів староегипских... (C. Rendus, 1900) // ЗМПЛС НТШ. Львів, 1900, т. VІІ, вип. І, с. 10; Doremus C. A. Pierre Eugene Marcelin Berthelot. Paris, 1907; Хроніка НТШ. Львів, 1907, ч. 30, с. 4; Маркил Berthelot [некролог] // ЗМПЛС НТШ. Львів, 1908, т. ХІІ, с. 40; Boutaric A. Marcelin Berthelot (1827—1927). Paris, 1927; Larousse de XX? si`еcle. Paris, 1928, t. I, p. 673; Cent?naire de Marcelin Berthelot, 1827—1927. Paris, 1929; Історія Київського університету, 1834—1959 / За ред. О. З. Жмудського. К., 1959, с. 111; Мусабеков Ю. С. Марселен Бертло. М., 1965; Сукачов О. М. Роль ацетиленів міді та срібла в природі раптових викидів // Доповіді Академії Наук Української РСР (серія Б: Геологічні, хемічні та біологічні науки). К., 1985, № 11, с. 22; Боярська Л. Микола Бекетов — видатний український вчений // Праці НТШ. Львів, 2004, т. XIII: Студії з поля української науки і техніки, с. 255.
Мирослава Ковбуз