БОБЕРСЬКИЙ Іван (* 14. 08. 1873, с. Доброгостів Самбірського пов., Галичина — † 17. 08. 1947, м. Тржич, Словенія) — педагог, громадсько-політ. діяч, організатор спорт. руху в Галичині.
Н. у родині свящ. 1891 закінчив г-зію в Самборі, того ж року став одним із засн. філії „Просвіти“. Далі навч. у Львів., Віден. та Ґрацькому ун-тах, подорожував Європою, вивчаючи сучас. методи фізичної освіти. Після повернення на батьківщину викладав нім. мову й гімнастику в Академічній гімназії у Львові (1900—14). Один із організаторів „сокільського“ руху в Галичині, 1908—12 — голова т-ва „Сокіл-батько“. Під його проводом т-во набуло популярности в усій Галичині і перед Першою світовою війною налічувало 33 тис. чл. у 974 осередках (гніздах). Б. І. ред. „сокільські“ вид. „Вісти з Запорожа“ (публ. також С. Гайдучок, К. Трильовський, І. Франко, Л. Цегельський), „Січові вісти“ (1910—14). Був ініціатором видання книжки О. Тисовського „Пласт“, запровадження укр. спорт. термінології (копаний м’яч, сітківка, гаківка, стусан, кошиківка, лещетарство). Активно співпрацював із „Просвітою“, допомагав збирати кошти на просвітні та спорт. заходи філій і читалень, дописував до вид. „Просвіти“ (календарі, часоп. „Життя і знання“). Зі серп. 1914 — чл. Бойової управи (чл. орг. секції, до якої входили також К. Трильовський, С. Шухевич, К. Бірецький, Д. Вітовський, С. Ґорук, В. Темницький), один з організаторів Легіону УСС, його скарбник. З 1915 — чл. Гол. укр. ради у Відні, де заснував архів Бойової управи, організував збір док-тів з історії Легіону (на серед. 1916 в архіві було бл. 3 тис. неґативів світлин). 1919 у званні четаря очолював пресову квартиру Держсекретаріату військ. справ ЗУНР. З 1920 — уповноважений представник уряду ЗУНР—ЗОУНР у США й Канаді, наприкін. року переїхав до Вінніпега (Канада), де наглядав за збором коштів на потреби оборони ЗУНР, з 1922 — секретар представництва ЗУНР у Канаді, де перебував до 1932. З січ. 1925 — представник Т-ва опіки над укр. еміґрантами у Львові, очолював місцеве Т-во опіки над укр. переселенцями ім. св. Рафаїла. 1932 переїхав у Словенію. Там продовжував викладацьку працю. Виховав багатьох інструкторів та педагогів із фізичної освіти, зокрема В. Гайдучка.
Особистий фонд Б. І. (29 спр. за 1888—1943) зберіг. у ЦДІА України у Львові, осн. част. становить листування з В. Авраменком, С. Гайдучком, В. Кисілевським, О. Назаруком, секретарем Укр. к-ту визволення Буковини, Г. Скегарем, О. Сушком та ін. Чимало док-тів Б. І.— 10 томів за 1873—1947 — зберіг. в Укр. культ. та осв. центрі у м. Вінніпезі (Канада). Особливо пізнавальні — щоденник Б. І. (1918—19, опубл. о. Ю. Мициком) та нотатки кер. делегації ЗУНР (1920—26).
У книзі запису (обліку) чл. НТШ Б. І. вписаний 1902 як проф. Руської гімназії зі Львова з річним внеском 12 кор. Отримував „Записки НТШ“ та „Хроніку НТШ“.
У дод. до проекту нового Статуту НТШ 1903 Б. І., проф. гімназії у Львові, згаданий серед 20 чл. Т-ва (разом із В. Білецьким, М. Галущинським, Т. Грушкевичем, І. Огоновським, Т. Реваковичем, Ю. Романчуком, М. Шухевичем та ін.).
І. Кревецький у „Записках НТШ“ (1908, т. LХХХVІ) рецензував пр. Б. І. „Забави і гри рухові“.
У серп. 1911 Б. І. як голова „Сокола-батька“ надіслав до Виділу (президії) НТШ запрошення на посвячення прапора і на краєвий здвиг т-ва 9—10. 09. 1911 в пам’ять про 50-ті роковини від смерти Т. Шевченка. У відозві відзначалося: „Сей великий здвиг має доказати, що український нарід працює над собою, міцніє, що його культурного розвитку не можна спинити“. До запрошення додавався пам’ятковий цвяшок, який відпоручник НТШ мав особисто забити в держак прапора у день свята й отримати відповідну хресну відзнаку. Хресними родичами прапора мали стати найкращі представники укр. сусп-ва, перелік яких надрукували після свята. До Дня прапора видали спец. число „Вістей з Запорожа“, надіслане до НТШ разом із запрошенням. Напередодні свята, 4 верес., Б. І. та писар „Сокола-батька“ М. Федусевич листом запросили НТШ повторно з проханням до Виділу подбати про відповідне оформлення кам’яниць НТШ на вул. Чарнецького (нині — Винниченка, 24, 26) й Супінського (нині — Коцюбинського, 21): „Тимбільше о се просимо, бо здвиг сей уладжує „Сокіл-батько“ в ювілейнім році 50-их роковин смерти нашого батька Тараса, якого невмируще імя носить Хвальне Товариство, а якого могучі слова „Борітеся! Поборете!“ в сім дни святочнім 10 вересня с. р. лунатимуть з малинового прапора „Сокола-батька“. Зверху на листі — резолюція олівцем: „Зарядити“.
15. 10. 1911 „Сокіл-батько“ влаштував у залі „Сокола“ (Руська, 20) урочистий вечір із нагоди 10-ліття праці Б. І. в тві, на який Л. Цегельський, М. Волошин, Й. Доманик і О. Гузар від старшини й кту запросили управу НТШ.
Протягом 1941—43 Б. І. листувався з Бібліотекою НТШ стосовно передання своїх книжок, збірки часоп., листів, світлин, фільмів та рукоп. до Львова, що й було частково здійснене 1943. Натомість доля 3-ї посилки з листами К. Продана 1930—40 й В. Бачинського 1925—27, висланої у серп. 1943, не відома. Ін. речі, зокрема „гіпсові різьби, а також деякі металеві предмети“, Б. І. двома посилками надіслав до Укр. музею в Празі. Раніше Б-ка НТШ отримала в дар від Б. І. добірку лри. В листі до В. Дорошенка (від 14. 08. 1943) Б. І. писав: „Позваляю собі звернути Вашу увагу, що загал не думає переховувати старі листи і папери, але палить їх або викидає і нищить в ріжний спосіб. Придалибся пригадки в часописах, щоб „давні папери“ пересилати до бібліотек і ратувати від загибелі [...] Публика [...] не знає, що давні листи належало б передавати знатокам до переховку. По д-рові Володимирові Бачинськім лишилося много грамот і листів. Здається згинули! По Миколі Заячківськім мусіли лишитись письма. Пан Володимир Сінгалевич посідав архів грамот і листів. Не повинні б пропасти. Належало б кожному пригадувати і поясняти, в який спосіб обходитись з рукописями, листами, листівками, записками, найріжнороднійшими „паперами“. Щонайменше повинна б кожна родина зберігати свій архів у себе і кожний лист уважати за кусень історії цілого громадянства“.
Пр.: Забави і гри рухові. 1904—05, т. 1—2; Забави і гри рухові. Львів, 1905—09, ч. 1—4 (ч. 1—2. 18 ігор м’ячевих; ч. 3. Копаний м’яч; ч. 4. Ситківка); Копаний мяч, 1906; Значіння руханкових товариств, 1909; Значіння руханкових товариств // Сокільські вісти. Львів, 1933, ч. 5—6, 10; Щоденник 1918—1919 рр. / Упоряд. Ю. Мицик. К., 2003, 260 с.
Арх. дж.: ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, спр. 5, арк. 19; спр. 132, арк. 98; спр. 286, арк. 5—6; спр. 372, арк. 8; ф. 366, оп. 1, спр. 1—29.
Літ.: Кревецький І. Наукові розвідки й статі в справозданнях українських середніх шкіл у Галичині за 1903/4—1907/8 рр. Школи львівські й перемиські: [Рец. на:] Боберський І. Забави і рухові гри. Ч. I—III // Звіт дирекції ц.-к. академічної ґімназії у Львові за рр. 1903/4—1905/6 // Записки НТШ. Львів, 1908, т. LXXXVI, кн. VI, с. 242—44; Двадцятьпятьліття товариства „Учительська громада“. Ювілейний наук. збірник. Львів, 1934, с. 9, 19, 87, 112, 121, 160—61, 248; Iwanus J., Senchuk V. The Iwan Boberskyj Collection. Canadian Institute of Ukrainian Studies, Research Report no. 23. Edmonton, 1988, 9 p.; Вацеба О. Іван Боберський — батько українського тіловиховання (до 125-річчя від дня народження) // Науковий вісник Волинського державного університету. Здоров’я і фізичне виховання, 1999, № 7, с. 10—13; Мала фотоенциклопедія січових стрільців. Львів, 2005, с. 5.
Іван Сварник