БОЙКІВЩИНА — історично-етнограф. реґіон у Пд.-зх. Україні, наз. якого походить від наз. бойки, що заселяють цей край. Порівняно з етнонімом „бойки“, Б. почали вживати в л-рі лише в ост. чверті XIX ст. Територію Б. уперше окреслив І. Любич-Червінський. Вона значиться в його дослідженні як місцевість, обмежена з пн. Дністром, а зі сх. і зх., відповідно, його притоками Лімницею та Стриєм.
Перші спроби визначення конкр. меж Б., пов’язані з доктринами про походження карпат. автохтонів, у 30—40-х рр. XIX ст. зробили І. Вагилевич та П.-Й. Шафарик. Так, на думку І. Вагилевича, бойки заселяли терени „від витоків Сяну аж до ріки Лімниці в Самбірській і Стрийській округах“. Народознавець також конкретизував бойківсько-гуцульське та бойківсько-лемківське пограниччя: „Села Луквиця при витоку річки Лукви, Сливки і Ясень на правому березі Ломниці творять перехід між бойками і гуцулами. З другого боку, над рікою Сяном, мешканці сіл Смольника, Дзерника і Дидьови творять перехід між бойками і лемками“ (І. Вагилевич). Схожого погляду стосовно території галицької част. Б. дотримувався польс. письменник і краєзнавець В. Поль, який додатково уточнив її окр. списком сіл. Думку І. Вагилевича та В. Поля майже цілковито визнав Я. Головацький. Водночас, наслідуючи В. Поля, вчений суттєво доповнив список бойківських сіл. У 30х рр. XX ст. бойківсько-лемківську та бойківсько-гуцульську етнограф. межі намагався уточнити польс. дослідник Я. Фальковський.
На думку сучас. укр. народознавців (Ю. Гошка, Р. Кирчіва), наприкін. XIX — на поч. XX ст. межі Б. були такими: зх.— верхів’я р. Сяну, сх.— верхів’я р. Лімниці, пн.— передгір’я південніше р. Дністра (лінією нас. п. зі сх. на зх.: Ясень—Липовиця—Луги—Спас—Вигода—Витвиця—Болехів—Розгірче—Верхня і Нижня Стинави—Орів—Тустановичі—Опака—Підбуж—Недільня—Сущиця—Стара Сіль—Лопушна). Пн. границю етнограф. Б. становив т. зв. Полонинський хребет між верхів’ями р. Ужу і Тересви на Закарпатті. За сучас. адмін. поділом зазначена складова укр. етн. території охоплює пд.-зх. част. Рожнятівського і майже весь Долинський р-ни Івано-Франк. обл., Сколівський, Турківський, пн. смугу Стрийського, Дрогоб., Самбірського і більшу част. Старосамбірського р-нів Львів. обл., пн. част. Міжгірського і Великоберезнянського та весь Воловецький р-ни Закарпатської обл. Натомість етнолог М. Тиводар дещо врізав терени закарпат. част. Б., зокрема у Великоберезнянському р-ні (обмежив її лише селами Тихий, Гусний, Сухий, Волосянка, Ужок, Ставне). Територію Б. в широкому значенні того слова досліджували і досліджують чл. НТШ під різним кутом зору: І. Франко, Ф. Вовк, М. Зубрицький, М. Гнатюк, Ф. Колесса, Я. Пастернак, В. Кобільник, В. Щербаківський, М. Драґан та ін., нині — Р. Кирчів, Ю. Гошко, Г. Дем’ян, В. Вуйцик, В. Слободян, Я. Тарас, М. Глушко. Виділяються також мовозн. дослідження І. Верхратського, І. Зілинського, Я. Рудницького, О. Горбача, М. Онишкевича.
Літ.: Lubycz-Czerwi?ski I. Okolica zadniestrska mi?dzy Stryjem i ?omnic?. Czyli opis ziemi, dawnych kl?sk lub odmian tej okolicy. Lw?w, 1811, 281 s.; ?af
Михайло Глушко