БУДІВНИЦТВО НАРОДНЕ — ділянка матеріальної культури, яка охоплює житло та госп. споруди, розташовані у межах сільс. садиби. Д. чл. НТШ почали дбати про всебічне вивчення об’єктів традиційної архітектури українців зі серед. 90-х рр. XIX ст., про що свідчать пр. програмно-метод. характеру. Вже у розширеній „Проґрамі до збирання відомостей про українсько-руський край і нарід, уложеній членами наукового товариства ім. Шевченка“ під кер. М. Грушевського та опубл. у дод. т. 1 „Етноґрафічного збірника“, йдеться про завдання фіксувати етнограф. мат-ли і про „хату й обійстє“ (блок запитань із 8 п.). Деякі питання, що опосередковано стосуються інтер’єру традиційного помешкання, містила наук. „Проґрама до збірання відомостей, дотичних народньої побутової техники (Arts of life)“ Ф. Вовка.
Етнограф. джерела про житлово-госп. комплекс уперше опубл. на стор. „Материялів до українсько-руської етнольоґії“ і походять вони зі Сх. Полісся. Зокрема, у пр. „Будівля на Чернігівщині, Глухівського повіту у с. Полошках“ (нині — с. Полошки Глухівського р-ну Сумської обл.) М. Могильченко описав заг. вигляд місцевих садиб і дворів, окр. об’єкти буд-ва (житла, клуні, ями для зберіг. зерна, колодязі), вибір місця, мат-л, конструкцію і технологію буд-ва споруд, систему опалення, інтер’єр помешкання, типи огорожі („ліса“, „плетінь“, „баркан“) з воротами („коворотом“) та перелазами, подав горизонтальні плани дворів (одно- і дворядні, Г- та П-под.) і різних типів житла (хата — сіни — комора; хата — сіни — хата; хата — сіни — теплушка та ін.). Текстову част. дослідження М. Могильченка доповнюють 24 мал. і світлини.
Житло посіло належне місце у монографії В. Шухевича „Гуцульщина“. Розд. „Гуцульский оседок“ як важливий складник т. 1 цієї пр. починається з пояснення наз. садиби: „Оседок, се хата враз з иньшими будинками, садок, царина, пасовисько, кішниця, словом, ціле нерухоме майно одного ґазди, обведене плотом“ (В. Шухевич). Відтак автор послідовно описує різні етапи буд-ва житла (вибір місця, закладання підвалин, зведення стін, стелі, даху), а також вигляд і конструкцію віконних та дверних пройм. Значну увагу приділено інтер’єру традиційного гуцул. помешкання — системі опалення (печі), кухонному начинню, хатнім меблям (лавам, столу, скрині, миснику), іконам, прикрасам тощо. Згадує В. Шухевич й окр. госп. споруди: „амбарі“, „притули“, „колешні“, „древоруби“, „ватарники“ тощо. Крім типового помешкання, дослідник розглянув специфіку ін. типів житла: „ґражди“ (замкнутого двору-житла) та „бурдею“ (курного тимчас. опалювального житла). Найбільш важливі об’єкти нар. буд-ва і їхні компоненти відтворені графічно і на світлинах (усього 32 іл.). Наук. цінність мають також етнограф. мат-ли В. Шухевича про тимчас. житло, яке гуцули зводили в лісі (літні „лубйинки“, зимові „колиби“) та на полонинах („стая“, „стайка“ чи „заватра“), описані у другій част. його монограф. пр. „Гуцульщина“. Загалом наявний у цьому дослідженні фактичний мат-л репрезентує лише галицьку част. Гуцульщини, а не весь етнограф. р-н, за що автору дорікав І. Франко.
Цінні етнограф. відомості про житло мешканців пн.-зх. част. Бойківщини зібрав М. Зубрицький. Уперше про цю ділянку нар. культури дослідник написав у праці про рідне с. Кіндратів (нині — Турків. рну Львів. обл.), зазначивши: „Опис хати подав я так, як затямив своє рідне домівство“. У дослідженні „Селянські будинки в Мшанци, Старосамбірського повіта“ етнограф докладно описав орієнтацію житлово-госп. споруд, порядок розміщення камер у зімкнутому типі забудови двору (хата „під одним покритьом“), заготівлю буд. мат-лу, вибір місця, поч. буд-ва, зведення зрубу і даху, технологію виготовлення снопиків для покриття споруд, віконні та дверні пройми тощо. Значне місце дослідник приділив у цій пр. опису інтер’єру бойківської хати: системи опалення, мисника, лав, стола, зон відпочинку (постіль, колиска) та праці, декоративно-худож. оздоблення деяких компонентів інтер’єру. Йдеться тут і про вигляд, розміри та функціон. призначення госп. споруд — комори, „боїща“, стайні, „кучи“, „шопи“, оборогу, госп. ями і пивниці. Завершує розвідку мат-л про пліт, який оточував садибу, „городці“, та демонолог. оповіді про домовиків („хованців“). У Мшанці та сусід. селах (Галівці, Головецьку, Грозьовій та ін.) М. Зубрицький зібрав також етнограф. відомості про нар. уявлення, повір’я і вірування, пов’язані з майстрами та будівлями. Зібраний мат-л оприлюднив в одному з випусків часоп. „Житє і слово“. Наук. зацікав. становить зафіксована вченим інформація про давню і нову моделі тимчас. житла („буду“) бойківських пастухів, а також про способи утримування овець у стайні та хаті взимку („Годівля, купно і продаж овець у Мшанци старосамбірського повіту“).
Б. н. цікавило І. Франка. Зокрема, у пр. „Етнографічна експедиція на Бойківщину“, яка узагальнила результати організованої НТШ антропологічно-етнограф. експедиції 1904 з його безпосередньою участю, йдеться також про житло і госп. споруди, їхнє планування, зовн. і внутр. вигляд, обстановку тощо. Автор звернув увагу на маловідомі чи зовсім невід. широкому загалу об’єкти цієї ділянки матеріальної культури: на зовн. вигляд, конструкцію і спосіб зведення характерної для бойківської садиби госп. будівлі — оборогу та його різновидів. Згодом (1905) в оповіданні „Під оборогом“ учений описав внутр. вигляд і конструкцію батьків. оборогу: „Прості палички, позаверчувані скісно в огнива, бігли догори і збігалися разом у чубі, а поперек них ішли тоненькі півперечки з ліскового пруття, поперевивані де-де космиками соломи, а поза тим зверху густа солом’яна пішва“.
У „Матеріялах до української етнольоґії“ (т. XVIII) уперше опубл. спогади І. Франка про батьків. хату в с. Нагуєвичах (нині — с. Івана Франка Дрогоб. рну Львів. обл.). Згідно з ними, окр. житлова будівля розділяла весь двір на дві „обори“ — передню і задню. На задній „оборі“ рівнобіжно до хати стояла зблокована зі стодолою стайня, за ними — два обороги на сіно і снопи. Сх. сторону передньої „обори“ займали шпихлір і шопа, зх.— кузня та криниця. Загалом батьків. двір поєднував елементи дворядової і Ппод. форм. Помешкання І. Франка становили два житлові приміщення — „горішня“ та „долішня“ хати, розділені сіньми. Одне з житлових приміщень (менше) слугувало повсякденним житлом, ін.— світлицею. При напільній стіні „долішньої“ хати розміщувалася комора. Автор спогадів описав також компоненти інтер’єру свого помешкання: піч, дерев’яні меблі (постіль, лави, ослін, стіл, мисник) у „горішній“ хаті; ікони, систему опалення, меблі, посуд тощо у „долішній“ хаті. Йдеться тут і про функціон. використання горища та простору під солом’яною стріхою.
Окр. елементи традиційного інтер’єру навів І. Франко у пр. „Людові віруваня на Підгірю“. Те саме, а також низка нар. повір’їв і демонолог. персонажів із царини буд. обрядовости наявні у дослідженнях Ф. Колесси („Людові віруваня на Підгірю. В с. Ходовичах Стрийського пові-ту“) та А. Онищука („Матеріяли до гуцульської демонольоґії“, „Останки первісної культури у гуцулів“).
Цінний фактолог. мат-л про Б. н. гуцулів Буковини зібрав й опубл. д. чл. НТШ, проф. Чернів. ун-ту Р.-Ф. Кайндль. Зокрема, в його відомій монографії „Гуцули“ (1894) міститься окр. розд. „Дім і двір“, де автор розглянув різні аспекти традиційного буд-ва: вибір місця для споруди, процес зведення її осн. компонентів, планування та облаштування помешкання, наявних у дворі госп. будівель тощо. На думку В. Гнатюка, бездоганною з наук. погляду була ін. пр. Р.Ф. Кайндля — ст. „Хата і подвір’я у гуцулів“, в якій етнограф описав подвір’я і хату, а також вірування, які супроводжували буд-во,— від вибору місця до вселення. З цим же дослідженням тісно пов’язана його ст. „У гуцулів долини Пруту“, в якій мовиться про житло в околицях таких нас. п. Галицького краю, як Космач, Яремче, Дора, Микуличин. Відомості про вибір місця під будво хати, пов’язані з цим вірування, обряди, а також опис інтер’єру помешкання та вселення в новобудову наявні у дослідженні Р.-Ф. Кайндля „Двір і хата у русинів“.
У 20—30-х рр. ХХ ст. вийшло кілька пр. відомого знавця Б. н. українців, д. чл. НТШ В. Січинського. У розвідці „Українська хата в околицях Львова“ автор схарактеризував типи житлових будівель (хата — сіни; хата — сіни — хата; хата — сіни — хата — комора та ін.) у с. Гряді Жовківського пов. Львів. воєв. (нині — Жовківського р-ну Львів. обл.), які особисто вивчав 1922. На відміну від багатьох попередників, дослідник розглядав укр. сільс. хату крізь призму соціально-екон. чинників і вважав її результатом, „з одного боку, самостійної творчости, з другого — предивної постійної перерібки чужих впливів“. Побіжно розглянув учений сільс. буд-во й у пр. „Будівництво міста Потилича“, зазначивши: „Потилицькі хати переважно рублені; складаються з сіней та одної чи двох хат; з одного чи з двох боків хати припирають хлів, комора або шпихлір. Середня частина житлової хати знадвору вимащена глиною і побілена або лише побілена, тоді як хлів чи шпихлір заховує природню барву дерева“. Найбільш цінний мат-л зосереджений у його дослідженні „Українське деревляне будівництво і різьба“, де вчений уперше в укр. етнографії виділив т. зв. округи буд-ва з притаманними для них типами житла: Гуцульщину, Бойківщину, Лемківщину, центр. (околиці Львова), зх. (околиці Перемишля і Ярослава; нині — Підкарпат. воєв., Респ. Польща) та пн. (Яворів, Рава-Руська, Кам’янка-Бузька, Сокаль Львів. обл.) част. Галичини, Поділля, Буковину з Пн. Бессарабією, Волинь з Поліссям, Чернігівщину, Київщину, Полтавщину, Запоріжжя і Слобожанщину.
Окр. питання традиційного сільс. буд-ва у с. Зіболках Жовківського пов. (нині — Жовківського р-ну Львів. обл.) висвітлив відомий укр. археолог, етнолог та антрополог, д. чл. НТШ Я. Пастернак у ст. „Бувальщина за пів сотні літ“.
Загалом до Другої світової війни переважав опис. характер етнограф. вивчення буд-ва, як і багатьох ін. ділянок нар. культури українців, що своєю чергою сприяло нагромадженню джерельної основи для наст. порівняльно-аналіт. наук. студій. Винятком була узагальнювальна пр. Ф. Вовка „Етнографічні особливості українського народу“, в якій учений уперше в укр. етнології розглянув буд-во в порівняльно-істор. ракурсі, а також спробував з’ясувати його загальноукр. риси, реґіональні особливості та локальну специфіку. Автор теж поділив усе традиційне житло на тимчас. будівлі та постійне житло, тобто студіював його з погляду гол. істор. стадій розвитку.
Етнограф. мат-л про Б. н. представлено у вид. НТШ, які виходили за кордоном протягом 1948—91 в „Українському архіві“ та „Записках НТШ“. Значна част. цих мат-лів ґрунтується на спогадах, спорадично на прямих автор. записах, зроблених у діаспорі чи вивезених з України. В „Українському архіві“ автори нарисів згадували про характер сільс. садиб і житло по-різному: в одних випадках під час оп. сіл, в ін.— в окр. статтях, присвячених цілому реґіону тощо. Так, у заг. нарисі Теодора Лехмана „Село Тернопільщини (Побут і давні звичаї)“, опубл. в т. 35 „Українського архіву“ („Тернопільщина“), виділено аж два окр. параграфи про місцеве буд-во — „Хата та господарські приміщення“ і „Будова домів та господарських будинків“. У пр. М. Лозовського „Село Лази“, яка охоплює весь т. 51 „Українського архіву“, міститься параграф „Як будували лажени свої хати“. Про буд-во у м. Бучачі йдеться у ст. І. Бобика „Бучацькі будівлі“, опубл. у колект. вид. „Бучач і Бучаччина“ (т. 27). Цікаві етнограф. мат-ли подав у параграфі „Будівництво“ В. Грабець в автор. дослідженні „З бувальщини Нового Села коло Чесанова в Галичині. 1826—1944“ (т. 18). Короткий параграф „Будівництво“ містить нарис О. Твердовського „Нагуєвичі — село Івана Франка“, опубл. у т. 25 „Українського архіву“ („Дрогобиччина — земля Івана Франка“). Параграф „Угнівська хата“ наявний у колект. розд. „Побут Угнова“ Володимира Петришина, Миколи Петришина та Теодора Решетила (т. 16). Цінний док. мат-л становлять фотознімки з другої пол. XIX — перших десятиліть XX ст., на яких зафіксовані об’єкти Б. н. і характер сільс. поселень різних адмін. од. зх. земель України, представлені у вид. „Український архів“ (т. 20, 27, 29, 35, 38, 48 та ін.).
У „Записках НТШ“ (1988, т. ССVI) опубл. мат-ли про Б. н.— параграф „Сільське будівництво“ І. Красовського та параграф „Будівництво“ М. Мушинки. Цей том присвячено лемкам як етнограф. групі українців. Через це дослідники торкнулися передусім локальної специфіки їхнього традиційного помешкання і госп. споруд.
Етнограф. джерела й аналітично-узагальнювальні дослідження про житлово-госп. комплекси та окр. об’єкти Б. н. українців посіли належне місце на шпальтах „Записок НТШ“ лише з відновленням діяльности Т-ва в Україні 1989. З-поміж таких мат-лів — оп. Н. Заглади, мал. і фотомат-ли Ю. Павловича житла та госп. будівель у поліщуків (хліва, „осеті“, комори, „стьобки“, клуні, колгоспних новобудов тощо), що їх народознавці зробили 1934 у кол. Чорнобильському р-ні Київ. обл. Зусиллями мистецтвознавця й історика В. Пуцка у „Записках НТШ“ опубл. масштабну пр. С. Таранушенка „Житло на Слобожанщині“. Її основою слугували автентичні джерельні мат-ли, які зібрав автор особисто в різний час і не зміг оприлюднити в рад. період. Зазначене дослідження складається зі шести умовних розд.: „Лебедин. Заселення та дещо з історії“, „Старі хати Харкова“, „Лебединський замок“, „Лебединські хати“, „Селянське житло південної Слобожанщини“, „Житло південно-східної Слобожанщини“. Велику наук. цінність має ілюстрат. мат-л, який доповнює текстову част. цієї пр.: зовн. вигляд, горизонтальні плани, поздовжні і поперечні розрізи житла, інтер’єр та екстер’єр помешкання, декоративно-худож. оформлення окр. госп. будівель тощо. Те саме стосується ін. пр. С. Таранушенка з ділянки традиційного буд-ва — „Клуні українського Полісся“ та „Давнє поліське житло“.
Результати науково-пошукової праці на ниві традиційного буд-ва українців оприлюднили на стор. „Записок НТШ“ деякі сучас. етнологи — чл. НТШ в Україні. Це, зокрема, Р. Радович, автор наук. студій із Б. н. Незалежно від теренів (Полісся, Волинь чи Опілля), об’єктів (житлово-госп. комплекс загалом чи окр. госп. споруди — стебка, льох) та предмета (планування, мат-л, конструкція, технологія спорудження будівлі тощо) дослідження, його пр. відзначаються багатством етнограф. мат-лів, які народознавець зібрав особисто у різних етнограф. р-нах України. В опубл. дослідженнях Р. Радович оприлюднив також власні міркування і версії стосовно джерел, походження й етапів розвитку деяких об’єктів та компонентів Б. н. Так, на основі значної кількости залучених етнограф. даних дослідник довів генетичний зв’язок між „стебкою“ (тепла госп. будівля для зберіг. коренеплодів) і житлом. Спорідненість цих двох споруд етнолог пов’язує з однокамерним опалювальним приміщенням. Згодом у процесі істор. розвитку сусп-ва житло постійно вдосконалювано: збільшувалась його площа, ускладнювалося горизонтальне планування, змінювались опалювальні пристрої, елементи інтер’єру, збільшувалися дверні та віконні прорізи тощо. Досліджуючи поліський льох як госп. споруду, етнолог дійшов висновку, що з погляду конструкції та просторово-архітектурного сенсу ця будівля також має багато спільних рис із житлом. Заслуговують на увагу й ін. пр. цього народознавця з ділянки Б. н.— про тимчас. житло, походження стелі у стаціонарному помешканні, окр. госп. будівлі тощо.
Р. Сілецький цікавиться передусім системою опалення традиційного житла. У ст. „Проблема типології опалювальних пристроїв стародавнього житла в Україні (конструктивно-функціональні особливості печі)“ та ін. учений дійшов заг. висновку, що система опалення нар. житла українців пройшла еволюцію від наземного примітивного вогнища до „варистої“ печі. Він також довів, що всі археол. печі належали до напівзакритого вогнища, а „вариста“ піч могла виникнути щонайшвидше у княжий період. У низці досліджень Р. Сілецький докладно розглянув різноманітні аспекти буд. звичаєвости та обрядовости: вибір місця і буд. мат-лу, „закупляння місця“, роль майстра і дитини в оказіональних звичаях та обрядах, буд. деревце („віху“), входини, спорудження печі тощо. Гол. складники цих звичаїв та обрядів (повір’я, прикмети, забобони, заборони, атрибути тощо) автор пов’язує з комплексом арх. дохристиян. світоглядних уявлень про локалізацію потойбічного світу під землею, про смерть і потойбічний світ, „своїх“ і „чужих“ мерців та ін. Напр., прикмети та заборони, які супроводжували вибір місця для спорудження будівлі, передусім для житла, а також звичай „закупляння місця“, які дослідник розглянув в одній із публікацій на стор. „Записок НТШ“, були пов’язані з арх. традиціями поховання нечистих мерців біля доріг, перехресть, на межах, під деревами тощо.
Житло і госп. будівлі різних етнограф. р-нів та реґіонів України (Полісся, Волині, Бойківщини, Гуцульщини, Поділля та ін.) цікавили А. Данилюка як чл. НТШ. Учений багато уваги приділяв також історії виникнення і розвитку музеїв нар. архітектури та побуту в Україні, опису й популяризації серед широкого загалу пам’яток традиційного буд-ва Львів. скансену, Музеїв нар. архітектури та побуту в Україні загалом.
Літ.: Зубрицький М. Будинки і майстри // Житє і слово (Львів), 1895, т. III, кн. I, с. 71—75; його ж. Село Кіндратів (турецького пов.) // Там само, т. IV, кн. IV, с. 104—12; кн. V, с. 216—30; його ж. Годівля, купно і продаж овець у Мшанци старосамбірського повіту // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1905, т. VI, с. 1—40; його ж. Селянські будинки в Мшанци, Старосамбірського повіта // Там само, 1909, т. XI, ч. 1, с. 1—22; Проґрама до збирання відомостей про українсько-руський край і нарід, уложена членами наукового товариства ім. Шевченка // Етноґрафічний збірник. Львів, 1895, т. I, с. 1—16 (окр. пагінація); Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Huzulen: Ein Beitrag zur Hausforschung in ?sterreich // Mitteilungen der аnthropologischen Gesellschaft. Wien, 1896, Bd. XXVI, S. 147—85; його ж. Bei den Huzulen im Pruththal: Ein Beitrag zur Hausforschung in ?sterreich // Там само, 1897, Bd. XXVII, S. 210—23; його ж. Haus und Hof bei den Rusnaken. Mit einer Einleitung ?ber den Namen der Rusnaken // Globus: Illustrierte Zeitschrift f?r L?nder- und V?lkerkunde, 1897, Bd. LXXI, N 9, 10 S. (Sonder-Abdruck); його ж. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази / Пер. з нім. (за вид. 1894 р.) З. Ф. Пенюк; післямова О. М. Масана. Чернівці, 2000, 207 с.; Гнатюк В. [Рец. на:] Dr. Kaindl R. F. Viehzucht und Viehzauber in den Ostkarpaten (Sonder-Abdruck aus des Globus. Illustrierte Zeitschrift f?r L?nder- und V?lkerkunde. B. LXIX, N 24; Dr. Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Huzulen. Ein Beitrag zur Hausforschung in Oesterreich (Separatabdruck aus der Mitteilungen der Anthropologischen Gesellschaft. Wien. B. XXVI [der neuen Folge, B. XVI]); Dr. Kaindl R. F. Haus und Hof bei den Rusnaken. Mit einer Einleitung ?ber den Namen der Rusnaken (Sonder-Abdruck aus des Globus. B. LXXI, N 9) // Записки НТШ. Львів, 1898, т. XXI, кн. I, с. 29—37; Колесса Ф. Людові віруваня на Підгірю. В с. Ходовичах стрийського повіту // Етноґрафічний збірник. Львів, 1898, т. V, с. 76—98; Франко І. Людові віруваня на Підгірю // Там само, с. 160—218; його ж. Моя вітцівська хата // Матеріяли до української етнольоґії. Львів, 1918, т. XVIII, с. 1—4; його ж. Під оборогом // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1979, т. 22: Повісті та оповідання (1904—1913), с. 35—52; його ж. Етнографічна експедиція на Бойківщину // Там само, 1982, т. 36: Літературно-критичні праці (1905—1906), с. 68—99; Вовк Хв. Проґрама до збірання відомостей, дотичних народньої побутової техники (Arts of life) // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1899, т. I, с. 1—22 (окр. пагінація); його ж. Этнографическія особенности украинскаго народа // Украинскій народ в его прошлом и настоящем. Пг., 1916, т. II, с. 455—647; Могильченко М. Будівля на Чернігівщині, Глухівського повіту у с. Полошках // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1899, т. I, с. 79—95; Шухевич В. Гуцульщина [т. I, ч. 1] // Там само, т. II, с. 1—144; його ж. Гуцульщина [т. I], ч. 2 // Там само, 1901, т. IV, с. 145—318; Онищук А. Матеріяли до гуцульської демонольоґії. Записав в Зеленици, надвірнянського повіта, 1907—1908 [...] народний учитель // Там само, ч. 2, с. 1—139; його ж. Останки первіcної культури у Гуцулів (Записано в Зеленій, Надвірн[янського] пов.) // Там само, 1912, т. XV, с. 159—77, іл.; Січинський В. Українська хата в околицях Львова. Реферат, читаний на зібранню Українського наукового товариства в Празі. Львів, 1924, 22 с.; його ж. Будівництво міста Потилича. Реферат, читаний в Історичній секції Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Львів, 1928, 30 с.; його ж. Українське деревляне будівництво і різьба. Львів, 1936, 34 с.; Пастернак Я. Бувальщина за пів сотні літ // Життя і знання (Львів), 1938, № 2 (125), с. 51—53; Петришин В., Петришин М., Решетило Т. Побут Угніва // Укр. архів. Н.-Й.; Париж; Сідней; Торонто, 1960, т. XVI: Угнів та Угнівщина. Історично-мемуарний збірник, с. 212—37; Грабець В. Будівництво // Там само, 1967, т. XVIII: Василь Грабець. З бувальщини Нового Села коло Чесанова в Галичині. 1826—1944, с. 30—33; Таранушенко С. Клуні українського Полісся // Народна творчість та етнографія, 1968, № 3, с. 60—64; його ж. Давнє поліське житло // Там само, 1969, № 1, с. 8—23; його ж. Житло на Слобожанщині / Післямова В. Пуцка // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1995, т. CCXXX, с. 33—78; Бобик І. Бучацькі будівлі // Укр. архів. Н.-Й.; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972, т. XXVII: Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник, с. 473—74; Твердовський О. Нагуєвичі — село Івана Франка // Там само, 1973, т. XXV: Дрогобиччина — земля Івана Франка, [ч. 1], с. 328—41; Лехман Т. Село Тернопільщини: побут і давні звичаї // Там само, 1983, т. XXXV: Шляхами золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина. Реґіональний історично-мемуарний збірник, ч. III, с. 314—32; Красовський І. Матеріяльна культура: Сільське будівництво // Записки НТШ. Н.-Й.; Париж; Сидней; Торонто, 1988, т. CCVI: Лемківщина. Земля — люди — історія — культура, т. II, с. 58—79; Мушинка М. Матеріяльна культура: Будівництво // Там само, с. 224—36; Лозовський М. Як будували лажени свої хати // Укр. архів. Торонто; Н.-Й.; Париж; Сидней, 1989, т. 51: Мирон Лозовський. Село Лази. Збірник історичних, археологічних, етнографічних нарисів та спогадів про село Лази на Ярославщині в Західній Україні, с. 32—34; Данилюк А. Українська хата. К., 1991, 110 с.; його ж. Господарські будівлі на Поліссі кінця XIX — початку XX століття // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1992, т. CCXXIII, с. 105—14; його ж. Музей в Шевченківському музеї: Нарис. Львів, 1993, 41 с.; його ж. Музеї просто неба і проблеми їх становлення в Україні // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1995, т. CCXXX, с. 479—92; його ж. Поклонися народному зодчому: Етнографічні нариси про народну архітектуру України. Львів, 1995, 63 с.; його ж. Релікти давнього будівництва: Пам’ятки народної архітектури Рівненського Полісся. Рівне, 1995, 79 с.; його ж. Волинь: пам’ятки народної архітектури. Луцьк, 2000, 99 с.; його ж. Скарби народної архітектури Гуцульщини: Етнографічний нарис. Львів, 2000, 135 с.; його ж. Традиційна архітектура регіонів України: Полісся. Львів, 2001, 146 с.; його ж. Народна архітектура Бойківщини. Львів, 2004, 167 с.; його ж. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку. Тернопіль, 2006, 103 с., іл.; Данилюк А., Рибак Б. Музей народної архітектури та побуту у Львові: Путівник. Львів, 1988, 40 с.; Купчинський О. Етнографія і фольклористика на сторінках „Українського архіву“ (1960—1989; Т. ХVI—LI) // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1992, т. CCXXII, с. 434—45; Мороз М. Етнографічна діяльність Раймунда Кайндля // Там само, с. 197—205; його ж. Зв’язки Івана Франка з Австрійським народознавчим товариством. Маловідома рецензія на працю Володимира Шухевича „Гуцульщина“ // Там само, с. 272—83; Радович Р. Особливості народного житла південно-західної частини Волині (Друга половина XIX — початок XX століття) // Там само, с. 95—104; його ж. Традиційне сільське житло на Опіллі другої половини XIX — початку XX століть // Там само, 1995, т. CCXXX, с. 79—106; його ж. Техніка та технологія традиційного житлово-господарського будівництва на Поліссі другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. Львів, 1997, вип. 1: Київське Полісся. 1994, с. 62—82; його ж. Релікти архаїчного поліського житла // Там само, 1999, вип. 2: Овруччина. 1995, с. 87—98; його ж. Технологія зведення зрубу житла (ХІХ — початок ХХ ст.) // Там само, с. 99—116; його ж. Поліська стебка (За матеріалами правобережного Полісся) // Записки НТШ. Праці Секції етнографії і фольклористики. Львів, 2001, т. CCXLII, с. 203—29; його ж. Деякі специфічні риси житла та господарських будівель на Поліссі (ХІХ — початок ХХ ст.) // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. Львів, 2003, вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996, с. 83—94; його ж. „Хата в хаті“, або Житло з дахом на пристінних стовпах // Вісник Львівського університету: Серія історична. Львів, 2003, вип. 38, с. 705—26; його ж. Тимчасове житло українців // Там само, 2005, вип. 39—40, с. 486—526; його ж. Тимчасове житло поліщуків // Народознавчі зошити (Львів), 2006, № 3—4, с. 481—92; його ж. Традиційне житлово-господарське будівництво українців північно-західної Галичини і південно-західної Волині другої половини XIX — початку XX ст.: Етнічні риси і локальна специфіка / Автореф. дис. ... канд. істор. наук. Львів, 2007, 17 с.; його ж. Поліський ток// Вісник Львівського університету: Серія історична. Львів, 2008, вип. 43, с. 184—216; його ж. Розвиток поліського житла: проблема генезису стелі // Там само, с. 88—133; його ж. Традиційне житло (будівельний матеріал, техніка та технологія, особливості планування) // Етнокультура Рівненського Полісся. Рівне, 2009, с. 17—28; його ж. Поліський льох і питання реконструкції землянкового та напівземлянкового житла // Записки НТШ. Праці Секції етнографії і фольклористики. Львів, 2010, т. CCLIX, с. 33—56, іл.; Пазяк М. Поновлення видання „Записок НТШ“ у Львові // Народна творчість та етнографія, 1993, № 3, с. 79—81; його ж. Нове видання Записок НТШ: Записки Наукового товариства імені Т. Шевченка. Т. CCXXX. Праці Секції етнографії та фольклористики. Редактори Роман Кирчів, Олег Купчинський // Народна творчість та етнографія, 1998, № 2—3, с. 133—36; Крячок М. Автобіографічні матеріали Стефана Таранушенка // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1995, т. CCXXX, с. 467—78, іл.; Радович Р., Сілецький Р. Стеля та сволок у традиційному будівництві поліщуків (Конструктивно-технологічний та обрядовий аспекти) // Народознавчі зошити (Львів), 1996, № 2, с. 78—92; Pietraszek E. Zapysky Naukowego Towarystwa imeni Szewczenka, tom 230, Praci Sekcji Etnografii ta Folklorystyky. Lwiw, 1995 // Lud, 1997, t. 81, s. 288—91; Сілецький Р. „Закладщина“ хати на Поліссі: Обрядово-звичаєвий аспект // Полісся України: матеріали історико-етнографічного дослідження. Львів, 1997, вип. 1: Київське Полісся. 1994, с. 83—96; його ж. „Входчини“ (новосільні звичаї, обряди та повір’я) // Там само, 1999, вип. 2: Овруччина. 1995, с. 117—24; його ж. Проблема типології опалювальних пристроїв стародавнього житла в Україні (конструктивно-функціональні особливості печі) // Записки НТШ. Праці Секції етнографії і фольклористики. Львів, 2001, т. CCXLII, с. 230—47, іл.; його ж. Вибір будівельного матеріалу в українців (заборони, прикмети, звичаї, повір’я) // Вісник Львівського університету: Серія історична. Львів, 2002, вип. 37, ч. 1, с. 525—41; його ж. Майстер-будівельник у звичаях та повір’ях українців // Там само, 2003, вип. 38, с. 523—42; його ж. Обрядове будівельне деревце („вільце“) на Поліссі // Там само, 2008, вип. 43, с. 382—420; його ж. Опалювальні пристрої народного житла Середнього Полісся: конструктивно-функціональний та світоглядний аспекти // Там само, с. 134—83; його ж. Вибір „чистого“ місця для будівництва в українців (повір’я, прикмети, заборони) // Записки НТШ. Праці Секції етнографії і фольклористики. Львів, 2010, т. CCLIX, с. 7—32; його ж. Традиційна будівельна обрядовість українців. Львів, 2011, 426 с.; Kasian I. M. Etnograficzno-folklorystyczny tom „Zapisek Towarystwa Naukowego imeni Szewczenki“, 1997: 230 // Literatura Ludowa, 1998, N 3, s. 59—63; Заглада Н. Із звіту етнографічної експедиції 1934 року / Публ., підгот. тексту, приміт., „Остання експедиція Ніни Заглади. Замість післямови“ М. Глушка // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 2001, т. CCXLII, с. 443—505; Архип Данилюк. Бібліографічний покажчик / Упоряд. О. М. Сапіга. Львів, 2002, 119 с.; Тарас Я. Колективна допомога в будівництві українців Молдови // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 2010, т. CCLIX, с. 264—72.
Михайло Глушко