БУРЯЧЕНКО Володимир (псевд.: В. Буряк) (* 07. 02. 1888, с. Болгарія Аккерманського пов. Бессарабської губ.— † 16. 03. 1930, м. Одеса) — філолог, громад. діяч.
1897—1907 навч. в ІІІ Одеській чол. г-зії. Погляди Б. В. були близькі до ліберальних традицій К. Ушинського, біографію та творчість якого популяризував.
1907—15 навч. на історико-філол., фізико-матем. та юрид. ф-тах у Новорос. ун-ті. Тоді ж був в УСДРП, але мав зв’язок також з есерами. 1907—10 перебував на нелегальній укр. роботі. 1908—09 — чл. одеської „Просвіти“, в якій був розповсюджувачем книжок. 1912 — лідер укр. студент. громади Новорос. ун-ту. У груд. 1914 став чл. т-ва „Українська хата“. Після закінчення навчання в ун-ті Б. В. влаштувався на службу на Пд.-Зх. залізниці.
Осн. зацікав.— публіцист., вид. та громад. діяльність.
У першій пол. 1910-х рр. Б. В. співпрацював із журн. „Рідний край“ і „Сяйво“, вид-вом „Общеполезных и дешевых книг“, київ. „Просвітою“, ризькою конторою грамзапису, вид-вом „Нового энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона“. Він не лише публ. власні статті та перекл., але й консультував щодо джерел про укр. та білорус. нац. рух, щодо запису на грамофонні платівки укр. опер. Цікавився есперанто.
Б. В. був ініціатором заснування видва „Дніпро“, надіслав запрошення до співпраці багатьом діячам укр. культури. 1914—15 у „Дніпрі“ вид. „Мапа земель, де живе український народ“ Г. Саливона та комедія Ж.-Б. Мольєра „Шлюб з примусу“ у перекл. В. Самійленка. 1915 за ред. Б. В. в Одесі видано літературно-громад. часоп. „Основа“ (1—3 т.). 1906—13 Б. В. брав участь у діяльності 1-го укр. одес. книговид-ва „Сніп“. 1917—19 — учасник Укр. нац. революції. 28. 06. 1917 — представник т-ва „Наша кооперація в Одесі“ на Херсон. губ. укр. з’їзді. 1918 очолив довідковий відділ Гол. крайового комісаріату Херсон., Катеринослав. і Таврійської губ. Обіймав посаду зав. Відділу нар. освіти Херсон. губерніальної нар. управи.
Упоряд. укр. термінологію, видав Російсько-укр. словник. У своїх публікаціях на стор. одес. самостійницької газ. „Вільне життя“ пропагував україномов. книжку та бібліот. справу як осн. засоби просвіти населення. У найкращих традиціях укр. просвітянства Б. В. наголошував на потребі врахування зх.європ. досвіду, закликав до єднання сил, до активнішої держ. культ. політики, громад. пожертв на культ. справу. Реґулярно публ. бібліограф. огляди про нові київ. та одес. вид. 1920—22 завідував у Херсоні бкою міського пед. музею та книгарнею кооперативного т-ва „Українська книжка“, очолював вид-во. На поч. 1920-х рр. завідував навч. част. у Першотравневому соціально-екон. кооперативному технікумі. Після повернення в Одесу був одним із провідників укр. книговид-ва. 1925—29 очолив Т-во прихильників укр. книги в Одесі. Акт. роботу розгорнув на посаді секретаря Одес. філії вид-ва „Книгоспілка“. Восени 1930 його заарештували у справі контрреволюційної оргції „Книгоспілка“. 11. 05. 1993 Б. В. реабілітовано.
Підтримував зв’язки з низкою чл. НТШ, зокрема з одеситами І. Липою, І. Луценком та М. Комаровим. 1912 Б. В. передав експонати до Музею НТШ та книжки до Бібліотеки НТШ. 1918 пропонував заснувати бібліот. т-во, яке б зпоміж ін. опікувалося збереженням б-ки М. Комарова. Був шанувальником творчости Б. Грінченка. Після смерти письменника листувався з Марією Грінченко щодо своїх планів видати листівки зі зображенням Б. Грінченка.
У листі до М. Грушевського від берез. 1910 Б. В. закликав історика підтримати ідеї поширення есперанто як засобу „збудування палацца вільної України, щасливої та незалежної від поляка та москаля“. Як видавець „Основи“ спілкувався з О. Грушевським та С. Єфремовим щодо публікування їхніх статей. Також листувався з головою львів. „Просвіти“ В. Гарасевичем щодо скерування наддніпрянських укр. дітей на навчання до Галичини.
Пр.: Словник російсько-український. Одеса, [б. р.], 397 с. (з Додатком 1 — Слова пропущені або невповні переложені, 2 — Канцелярійний словник); В справі української бібліографії // Вільне життя, 1918, 31 лип.; Українські грамофонні плити // Там само, 31 лип.; Література, наука // Там само, 6 серп.; „Вагон-книгарня“ // Там само, 10 серп.; „Бібліотечна сітка“ // Там само, 16 серп.; Книжковий голод // Там само, 31 серп.
Літ.: Хроніка НТШ. Львів, 1911, ч. 49, с. 58; Зленко Г. Д. Видавництво-привід // Дзвін (Львів), 1995, № 3, с. 138—39; його ж. Перші українські видавництва Одеси: Матеріали до книгознавчого словника / Відп. ред. Я. Ісаєвич. Львів, 2000, с. 9; його ж. Незакінчений портрет // Зленко Г. Д. Лицарі досвітніх вогнів. 33 портрети діячів одеської „Просвіти“ 1905—1909 років. Одеса, 2005, с. 238—43.
Олександр Музичко