Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ — науково-дослід. підрозділ НТШ, який тісно співпрацював з Історично-філософічною та Філологічною секціями. Cтвор. 03 (15). 01. 1896 з ініціативи М. Грушевського. Діяльність комісії поділяється на три періоди: перший — 1896—1913, другий — 1918—34 і третій — від 1994. Перший період діяльности (1896—1913). Питання видання істор. джерел в НТШ обговорювалося з кін. 1894. 16. 11. 1894 на засіданні Історично-філос. секції запропоновано „взятися в найближчому часі до видання джерел до історії Руси в широкому розумінні слова „історія“: пам’яток літописних, правних, історично-літературних, історично-статистичних і етнографічних, до історії церкви, освіти, побуту і т. ін.“ (М. Грушевський). Пропозицію Виділ (президія) НТШ прийняв, про що М. Грушевський пише 09. 12. 1894 у листі до М. Біляшівського. Для виконання завдань М. Грушевський запропонував створити А. к., яка б опікувалася сталим фінансуванням джерельних видань і зосередила роботу на таких напрямах: об’єднувала всі можливі „археографічні сили“ в Україні; розробляла археограф. проекти для подальшого їх виконання; стежила, „щоб приготовані до друку праці відповідали вимаганням щодо їх змісту, М. Грушевськийнаукового виконання й поправності мови“; організовувала місцеві й закордонні археограф. експедиції тощо. Вже від поч. передбачалося видання джерел у 2-х серіях: „Жерела до історії України-Руси“ та „Пам’ятки українсько-руської мови і літератури“. Перше тем. засідання відбулось уже 22 (10). 01. 1896. Завдяки діяльності М. Грушевського як голови в 1896—1913 А. к. розгорнула широку вид. роботу у зазначених напрямах. Задля реалізації поставлених завдань А. к. дбала про власні матеріальні засоби. З метою отримання дотацій ухвалювалися звернення до Галицького сейму та мін-ва освіти Австро-Угор. імперії. Уперше А. к. отримала держ. допомогу 1896 — 1000 зол. рин.

Бюджет А. к. у 1896—1905 становив від 500 до 5 500 зол. рин. Цих коштів було замало для реалізації запланованих вид. проектів. Напр., на вид. одного тому „Жерел...“ чи „Пам’яток...“ (наклад 600 прим.) витрачалося 3—4 тис. кор. (Табл. 2).

Наявність коштів дала можливість розпочати реалізацію археограф. проектів трьома етапами: евристичним (проведення археограф. експедицій із метою пошуку архівних мат-лів), камеральним (опрацювання виявлених док-тів) та едиційним (підгот. збірників мат-лів до видання). Щодо першого планувалося розпочати видання люстрацій староств укр. воєв. Польської Корони й Речі Посполитої. Вдалося реалізувати лише частково видання люстрацій староств Рус. воєв. 1564—66 і 1570 (зберігаються в Архіві скарбу коронного у Варшаві), над якими М. Грушевський працював 1895. С. Томашівський у Львові опрацьовував акти до історії Галичини 1648—57, які побачили світ у 3­томному вид. п. н. „Матеріали до історії Галичини“. Док-ти історик узяв із львів. Міського та Крайового архівів, б-ки Оссолінських, а також краків. архів. зб.

Третій напрям археограф. діяльности А. к. першого періоду — пошук, опрацювання й видання джерел до історії України козацької доби. 02. 11. 1904 на засіданні комісії М. Грушевський запропонував видати мат-ли до історії козаччини кін. XVI — серед. XVIII ст. За його словами, це проект „систематичного збирання й видання матеріалів до історії України в козацьких часах і самої козаччини спеціально, коротше сказати — корпусу матеріалів до історії української козаччини“. Були організовані у різний час археограф. експедиції у складі 2—4 істориків до Кракова, Варшави, Відня, Москви, Харкова, Рима та ін. Упродовж 1905—11 їх здійснювали учні М. Грушевського: Б. Бучинський, В. Гарасимчук, Ф. Голійчук, І. Джиджора, М. Кордуба, І. Кревецький, І. Крип’якевич, С. Томашівський, І. Шпитковський. Роботу поділено на різні хронол. періоди. Так, І. Крип’якевич збирав мат­ли від поч. козаччини до 1648, М. Кордуба — акти до історії Хмельниччини, В. Гарасимчук — за 1657—67, І. Кревецький — 1665—76 (гетьманування П. Дорошенка), І. Джиджора — 1720—40, Ф. Голійчук — листи П. Орлика, І. Шпитковський — до історії Коліївщини. С. Томашівський виявляв док-ти до історії козаків періоду війни Б. Хмельницького у ватикан. архівних зб. Окрім учнів М. Грушевського, до археограф. роботи долучалися його колеги. Напр., О. Грушевський досліджував мат-ли про внутр. устрій Гетьманщини (запропонував план видання док-тів із внутр. історії Гетьманщини), М. Василенко — договори укр. гетьманів із моск. царем Олексієм Михайловичем і запропонував публ. „Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку“. В. Модзалевський готував до друку 4-й т. „Щоденника“ Я. Марковича, В. Липинський — мат-ли до історії укр. шляхти до і під час війни Б. Хмельницького, до історії гетьманування І. Мазепи, Ф. Колесса в стокгольмських архівах копіював і складав реєстр док-тів, що стосувалися загалом періоду козаччини. Як наслідок, 1908 з’явився 1­й т. „Матеріалів до історії української козаччини“ („Жерела“, т. VIII, упоряд. І. Крип’якевич), а 1911 — 2-й т.— про часи Б. Хмельницького („Жерела“, т. ХІІ, упоряд. М. Кордуба). 1919 С. Томашівський опубл. у новій серії („Ватиканські матеріали до історії України“, т. І) „Донесення римських нунціїв про Україну 1648—1657 рр.“ (вип. 1: Тексти). Також 1994 Я. Федорук підгот. до друку мат-ли, зібрані В. Гарасимчуком („Матеріали до історії козаччини XVII віку. Василь Герасимчук: життя і творчість (1880—1944)“. Львів, 1994, с. 3—132), які планувалося опубл. як 2-й т. „Українського архіву“ Археограф. комісією ВУАН на поч. 1930­х рр.

Окрім суто істор. проектів, видавалися історично-літ. джерела XVI—XVIII ст. (твори періоду реліг. полемічної л­ри, апокрифи тощо). О. Колесса запропонував видати драм. твори ХVІІ—ХVІІІ ст., твори М. Устияновича і Ю. Федьковича, К. Студинський — твори полемістів XVI—XVII ст., граматики Л. Зизанія, М. Смотрицького, І. Франко — укр. варіанти апокрифів, М. Возняк — твори К. Саковича, корпус духовних та світських пісень, В. Перетц — пам’ятки укр. віршованого письменства XVII—XVIII ст., В. Гнатюк — зб. „Страстей Христових“, Д. Багалій — невидані твори Г. Сковороди.

Із запланованих проектів комісії не вдалося перейняти від москвофілів видання мат­лів Львів. Ставропігії (1900), видати галицькі грамоти XIV—XV ст. (1902), акти до історії Берестейської унії (1907), вона лише розпочала опис рукоп. із б-ки Василіянського монастиря у Львові (1906) та ін. Із планованих 56 археограф. проектів у 1894—1913 А. к. реалізувала лише 22. Наймасштабніші здійснив М. Грушевський: публікації люстрацій Рус. воєв. 1565—66, 1570 („Жерела“, т. І—ІІІ, VII; 1895, 1897, 1900, 1903). С. Томашівський підгот. „Матеріали до історії Галичини“ („Жерела“, т. ІV—VІ; 1898, 1901, 1913), „Ватиканські матеріали до історії України“ („Жерела“, т. XVI; 1919); В. Модзалевський — вид. 4­го т. „Щоденника“ Я. Марковича („Жерела“, т. XXII; 1913); І. Крип’якевич, М. Кордуба — „Матеріали до історії української козаччини“ („Жерела“, т. VIII, XII; 1908, 1911). Томи видавалися тем. серіями залежно від підгот., а не за хронологією.

У серійному вид. „Пам’ятки українсько-руської мови і літератури“ були реалізовані проекти І. Франка — видання старозавітних, новозавітних та есхатол. апокрифів із рукоп. ХV—ХVIII ст. („Пам’ятки“, т. І—ІV, VI; 1896, 1899, 1902, 1906, 1910), К. Студинського — твори полемістів кін. XVI — поч. XVII ст. („Пам’ятки“, т. V; 1906), В. Перетца — вид. творів поета Климентія Зиновієва („Па м’ятки“, т. VII; 1912). Ост., 8-й т. серії, вид. 1930 Я. Гординським, умістив твори укр. драм. л­ри ХVІІ—ХVІІІ ст. (ідея видання О. Колесси). Крім серійних вид., комісія факс. вид. „Кобзар“ Т. Шевченка 1840, „Енеїду“ І. Котляревського (1898) та ін. М. Грушевський частково перейняв методику видання джерел від Київської археографічної комісії. Док-ти пропонувалося видавати окр. серіями. Кількатомове серійне джерельне вид. вміщувало док-ти широкого кола дослідн. питань з історії України (напр., соціальна й екон. історія Рус. воєв. другої пол. XVI ст., історія Галичини 1648—57, історія козаччини тощо). У кожному томі серії мали публ. мат-ли щодо окр. проблеми. Напр., серія „Матеріали до історії козаччини“ складалася з томів „Документи по рік 1631“, „Акти до Хмельниччини“, „Донесення римських нунціїв про Україну 1648—1657 рр.“ У серіях велася власна нумерація томів. До кожного тому додавалася ґрунтовна вст. ст., що стосувалася проблеми, та док-ти. Деякі томи містили іменний, географ. та тем. покажчики. Док-ти у серіях видавалися суцільним текстом (люстрації), в ексцерптах („Матеріали до історії козаччини“) і реґестах („Матеріали до історії Галичини“, т. II; „Жерела“, т. V). Така практика частково була перейнята з нім. джерельних вид., напр., із „Urkunden und Aktenst?cke“ (Берлін). У поодиноких випадках при кожному док-ті вказувалося його походження (автограф, ориґінал, копія та ін.; „Жерела“, т. XII). Під час археограф. опрацювання мат-лів вироблено методику передання тексту. Цій проблемі С. Томашівський присвятив свій виступ на засі данні комісії 04. 07. 1909. Упоряд. зберігали правопис ориґіналу, написання великих і малих літер подавали відповідно до норм сучас. правопису. Вставки в тексті від редакції чи упоряд. позначалися [], а в круглих дужках розписували скорочення або дописували втрачені слова. Невідчитані місця в тексті позначали [...].

Від 1896 до 1913 А. к. провела 71 засідання. Найактивніше вона працювала протягом 1905—12, відбуваючи в серед. 4 засідання на рік. 1910 і 1912 відбулося по 6 засідань, у 1908—09 — 7, а 1911 — 8. А. к., порівняно з ін. комісіями Т-ва, упродовж 1900—13 провела найбільшу кількість засідань 1900 А. к. налічувала лише 12 чл., отож разом із Лікарською комісією була найменш численною, а 1911 стала найчисленнішою — 30 чл.

Загалом за перший період існування А. к. (1896—1913) в її складі налічувалося 30 чл. зі Львова, Києва, Чернігова, Будапешта та Стокгольма. Крім згадуваних дослідників, чл. А. к. були іноземці А. Єнсен, Г. Стрипський; українці В. Антонович, І. Каманін, Д. Коренець, О. Маркевич, І. Свєнціцький, С. Смаль-Стоцький, О. Целевич та ін. Незмінним заст. М. Грушевського був І. Франко, секретарями — К. Студинський (1896—97), М. Павлик (1897—98), С. Томашівський (1899—1911 з перервою), І. Джиджора (1911—13). Формально М. Грушевський очолював А. к. до 1918, хоча насправді 1913 провів ост. засідання як голова комісії.

Другий період діяльности (1918—34). Після Першої світ. війни через брак матеріальних засобів для повноцінного функціонування та неґативне ставлення польс. влади до укр. установ загалом і НТШ зокрема, комісія „обмежила [...] свою діяльність на чисто місцеву“. Про організацію і продовження археограф. експедицій за кордон не було і мови, а ті мат-ли, „що перед війною збиралися до друку, або знищені, або розгублені...“ (І. Крип’якевич). Незважаючи на труднощі, 1920 чл. А. к., а це лише присутні на той час у Львові М. Кордуба та І. Крип’якевич, ухвалили проект видання історично-географ. словника Зх. України (вико нував М. Кордуба), укладання бібліографії історії України XIX ст. (виконував І. Крип’якевич). На засіданні Виділу Т-ва 15. 03. 1920 взято до відома повідомлення А. к. про друк питальника для зб. мат-лів до історико-географ. словника. На засіданнях А. к. порушували також питання укладання біограф. словника та наголошували на потребі дослідження Йосифінської метрики. На засіданні Виділу Т-ва 10. 09. 1922 вирішено відкрити кредит на том мат-лів „Архів Археографічної комісії“, обсягом не більше 15 друк. арк. Чл. А. к. в 1920-х рр. зосередилися на збиранні і дослідженні краєзн. мат-лу. 1930 комісія видала 8-й т. „Пам’яток української мови та літератури“, підгот. Я. Гординським. Від 1918 і до своєї смерти 1926 А. к. очолював кол. голова НТШ О. Барвінський. Заст. був М. Кордуба, а функції секретаря виконував М. Чубатий. На засіданні Виділу Т-ва 10. 05. 1922 взято до відома оформлення президії А. к. у складі О. Барвінського (голови), М. Кордуби (заст.) та М. Чубатого (секретаря). У 1923—25 комісія не засідала жодного разу. З 1926 її головою став М. Кордуба, заст.— І. Свєнціцький, секретарем — М. Чубатий ( Табл. 6). 1928 А. к. налічувала 28 чл., 1921—22 — 26, 1926—30 — 25, а 1932 — 21. За другий період існування комісії чл. стали О. Барвінський, М. Чубатий та О. Терлецький. Ост. згадка про А. к. в „Хроніці НТШ“ датується 1932. Формально комісія припинила існування з від’їздом її голови, водночас голови Історично-філос. секції М. Кордуби, до Варшави 1934. 30. 06. 1934 головою секції обрано І. Крип’якевича, який провів реорганізацію, а саме зініціював утворення п’яти нових комісій: Комісії нової історії України (1934), Статистичної (1934; від 1935 — Комісія національної економіки, соціології і статистики), Комісії старої історії України (1936), Історично-джерелознавчої (1936) та Музикологічної (1936),— які стали осн. осередками наук. діяльности секції. Бібліологічна та Етнографічна комісії перейшли до Філол. секції. У 1936—39 наступницею А. к. стала Історично-джерелознавча комісія НТШ (голова — кол. чл. А. к. О. Терлецький), на засіданнях якої здійснювався огляд джерел і л-ри різних періодів історії України, обговорювалися проекти видання літописів, розпочалося опрацювання підручника з бібліографії історії України (зібрали понад 3 тис. карток).

Третій період діяльности (від 1994). Після відновлення НТШ у Львові 1989 А. к. входила на рівні з ін. до складу Комісії допоміжних істор. дисциплін та публікації джерел при Історично-філос. секції. 26. 04. 1994 А. к. виділяється в окр. комісію цієї ж секції. Виокремлення комісії обґрунтовувалося потребою виявлення і публікації нових джерел із історії України. Головою А. к. обрано І. Сварника. Перше окр. її засідання відбулося у рамках 6-ї наук. сесії Т-ва 01. 03. 1995. Щороку у берез. А. к. зазвичай проводить 1, а протягом року — інколи 2—3 засідання, на яких обговорюються проблеми джерелознавства історії України. Чл. А. к. на листоп. 1995 були Марія Вавричин, Тетяна Гошко, Андрій Гречило, Ярослав Дашкевич, Мирон Капраль, Уляна Козак, Оксана Мартиненко, Діана Пельц, Галина Сварник, Іван Сварник, Ігор Скочиляс, Ярослав Федорук. Результатом її діяльности (разом з Істор. комісією НТШ) є такі вид.: „Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ у Львові: лютий 1992 р.— жовтень 1993 р.“ (Львів, 1994); „Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ у Львові. Вип. 2 (1995—1997 рр.)“ (Львів, 1999).

А. к. НТШ за 1-й період свого функціонування (1896—1913) зайняла провідне місце в укр. істор. науці. Разом із Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів (Київська А. к.) наприкін. XIX — на поч. XX ст. вона була єдиним осередком едиційної археографії в Україні. У роботі А. к. брали участь такі історики України, як С. Томашівський, М. Кордуба, І. Крип’якевич, В. Гарасимчук та ін. Результати її діяльности дали можливість реалізувати істор. дослідження М. Грушевському та його учням. Вагомими здобутками А. к. стали публікації джерел з історії Галичини XVI—XVII ст., козаччини ХVІ—ХVІІІ ст., історії укр. л­ри ХVІ—ХVІІІ ст., видання апокрифів, велика кількість джерельних публікацій під рубрикою у „Записках НТШ“ — „Miscellanea“. Див. Археографія у Науковому товаристві ім. Шевченка.

Осн. вид.: Жерела до істориї України-Руси. Львів, 1895, т. І: Люстрації королівщин у землях Галицькій і Перемиській з р. 1565—1566; 1897, т. ІІ: Люстрації королівщин в землях Перемиській і Сяноцькій з р. 1565; 1900, т. ІІІ: Люстрації королівщин в землях Холмській, Белзькій і Львівській з 1564—1565 рр.; 1898, т. IV: Галицькі акти з рр. 1648—1649 (Матеріали до історії Галичини, т. І); 1901, т. V: Галицькі акти з рр. 1649—1651 (Матеріали до історії Галичини, т. ІІ); 1913, т. VI: Літописні пам’ятки з рр. 1648—1657 (Матеріали до історії Галичини, т. ІІІ); 1903, т. VII: Люстрація 1570 р.; 1908, т. VIII: Документи по рік 1631 (Матеріали до історії української козаччини, т. І); 1912, т. XII: Акти до Хмельниччини (1648—57) (Матеріали до історії української козаччини, т. V); 1919, т. XVI: Донесення римських нунціїв про Україну 1648—1657 рр. Вип. 1. Тексти (Ватиканські матеріали до історії України, т. І); К.; Львів, 1913, т. XXII: Дневник Якова Марковича (1735—1740 рр.); Памятки українсько-руської мови і літератури. Львів, 1896, т. I: Апокрифи старозавітні; 1899, т. II: Апокрифи новозавітні. А. Апокрифічні євангелія; 1902, т. III: Апокрифи новозавітні. Б. Апокрифічні діяння апостолів; 1906, т. IV: Апокрифи есхатологічні; 1906, т. V: Пам’ятки полемічного письменства кін. XVI і поч. XVII в.; 1910, т. VI: Легенди про святих, ч. 1; 1912, т. VII: Вірші єромонаха Климентія Зиновієва сина; 1930, т. VIII: З української драматичної літератури XVII—XVIII ст.; Перше видання „Енеїди“ І. Котляревського, передруковане в столітню річницю його, коштом і заходом Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1898; Матеріали до історії суспільно-політичних й економічних відносин Західної України / Зібрав і видав М. Грушевський. Львів, 1906, ч. 1; Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ у Львові: лют. 1992 р.— жовт. 1993 р. Львів, 1994; Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. Вип. 2 (1995—1997 рр.). Львів, 1999.

Арх. дж.: ЦДІА України у Львові, ф. 309 (НТШ у Львові), оп. 1, спр. 35, арк. 130 зв.; спр. 42, арк. 7 зв., 11 зв.—12, 29, 132 зв., 161.

Літ.: [Засідання Археографічної комісії НТШ] // Хроніка НТШ. Львів, 1900—32, ч. 1—71; Львів; Н.-Й.; Торонто, 1995—2005, ч. 86—97; Грушевський М. Дотеперішній розвій Наукового товариства імени Шевченка // Там само. Львів, 1900, ч. 1, с. 10—13; його ж. Про видання джерел до історії українсько-руської. Записка до хвального виділу Наукового товариства ім. Шевченка // Грушевський М. Твори: У 50 т. Львів, 2003, т. 5: Серія „Історичні студії та розвідки (1888—1896)“, с. 29—32; його ж. Передмова до тому 1-го „Жерел до істориї України-Руси“ // Там само, с. 38—43; його ж. Наукова діяльність Товариства імени Шевченка в р. 1895. Записка для загального збору р. 1896 // Там само, 2004, т. 6: Серія „Історичні студії та розвідки (1895—1900)“, с. 538; його ж. Наукова діяльність товариства імені Шевченка в 1896 і 1897 рр. Записка для загального збору 1898 р. // Там само, с. 547; його ж. Записка, предложена археографічній комісії в справі видання корпусу матеріалів до історії Козаччини // Там само, т. 7: Серія „Історичні студії та розвідки (1900—1906)“, с. 539—40; його ж. Від комісії [Передмова до т. VIII „Жерел“] // Там само, 2007, т. 8: Серія „Історичні студії та розвідки (1906—1916)“, с. 534—37; Грушевський О. Плян виданя актів з внутрішньої історії Гетьманщини // Хроніка НТШ. Львів, 1908, верес.—груд., ч. 36, с. 23—27; Томашівський С. Тимчасове справозданє з археографічних занять у Ватиканському архіві в Римі // Там само, 1912, ч. 49, c. 15—17; Krupnitzkyj B. Die arch?ographische T?tigkeit M. Hru?ewskijs // Jahrb?cher f?r Kultur und Geschichte der Slaven. Breslau, 1935, Bd. XІ, N 3—4, S. 610—21; Бабей Ю., Гумницька Н., Червінський Р. Структура та керівний склад НТШ. Довідник 1990. Львів, [1990], с. 8; Крип’якевич І. Історично-філософічна секція НТШ під керівництвом Михайла Грушевського у 1894—1913 роках // Записки НТШ. Праці Історико-філософ. секції. Львів, 1991, т. CCXXII, с. 392—411; Едиційна археографія у ХІХ—ХХ ст.: Плани, проекти, програми видань / Упоряд.: О. Журба, М. Капраль, С. Кіржаєв, Г. Папакін, С. Рильков. К., 1993, с. 9—11, 53—66; Капраль М. Археографічна діяльність Михайла Грушевського у львівський період життя (1894—1914) // Михайло Грушевський і українська історична наука: Зб. мат-лів конференції. Львів, 1999, с. 172—76; його ж. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (нарис історії діяльності) // Український археографічний щорічник. К., 1999, вип. 3/4, с. 56—76; Теми доповідей та повідомлень, виголошених на засіданнях Археографічної комісії НТШ у Львові протягом 1995—1997 років // Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій НТШ в Україні. Вип. 2 (1995—1997 рр.). Львів, 1999, с. 473—74; Попович О. Археографічні дослідження членів НТШ у польських архівах та бібліотеках (1895—1913 рр.) // Багатокультурне історичне середовище Львова в ХІХ і ХХ століттях. Львів; Жешув, 2006, т. IV, с. 346—54; Фелонюк А. Археографічна комісія Наукового товариства Шевченка у Львові // Українська архівна енциклопедія. Робочий зошит: А—Г. К., 2006, с. 28—30.

Андрій Фелонюк