АРХЕОЛОГІЯ АНТИЧНА В ДОСЛІДЖЕННЯХ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА. Історія стародавніх цивілізацій, у т. ч. гр.-рим. елліністичного періоду — один із важливих розділів науки про минуле, мист-во, релігію Давньої Греції і Риму. З кін. ХІХ ст. на зх.укр. землях визначився цілий напрям історико-археол. досліджень — антич. чи класич. археологія. Значний внесок у розвиток А. а. зробило НТШ. Дослідження А. а. започаткували Л. Цвіклінський та його учні П. Беньковський і К. Гадачек, згодом долучився Е. Булянда. Активно у цьому напрямку працювали К. Міхаловський та В. Антоневич.
Ці науковці (хоч не були чл. НТШ) — не лише провідні дослідники класич. археології кін. ХІХ — першої третини ХХ ст. Львова й Сх. Галичини, але й фундатори загальноєвроп. А. а. Вони контактували і мали безпосередній вплив на вчених Й. ПеленськийНТШ, з ними спільно розробляли наук. проблематику, впроваджуючи у життя наук. концепції. На поч. ХХ ст. важливу роль у дослідженні А. а. в НТШ відіграли чл. каф. класич. археології та праісторії і каф. історії стародав. світу Львів. ун-ту.
Одним із провідних науковців-археологів НТШ у довоєнний період був Й. Пеленський. 1907 вчений захистив докт. дис. „Античні та старохристиянські базиліки“. 1909—12 проводив самостійні археол. дослідження церкви св. Пантелеймона біля Галича, вів пошуки решток Успенського собору в Крилосі, написав низку праць із проблем стародавнього Галича. 1913 підгот. наук. працю „Костел святого Станіслава коло Галича“. В міжвоєнний період вів історично-мистецтвозн. дослідження, тісно співпрацював з ін. чл. НТШ й упродовж кількох десятиліть розробляв питання антич. та старохристиян. архітектури, антич. мист-ва і культури.
Найбільше в галузі класич. археології зробив чл. НТШ І. Старчук, який навч. в Академії мист-в у Кракові (1923), а 1925 вступив на філос. ф-т Львів. ун-ту, де студіював педагогіку, антич. й середньовічне мист-во. На нього звернув увагу зав. каф. класич. археології ун-ту Е. Булянда, який із 1928 доручив студентові вивчати кам’яні скульптури і різьбу по каменю зі замку Вілянова (Нова Вілла) під Варшавою. І. Старчук за сприяння МВіО і меценатів 1931 побував у Греції, на Криті, в Туреччині, Болгарії, Румунії, Угорщині, в 1933 — в Англії, Німеччині, а в 1935 — знову в Греції, Югославії, Болгарії, Румунії, Угорщині. Згодом працював у Британ. музеї завдяки фінансуванню графині Артцтовської. Розраховуючи лише на власні сили, зокрема здібності, волю і бажання домогтися успіхів у науці і мист-ві, І. Старчук досяг можливого в наук. кар’єрі того часу. З 1935 став ад’юнктом у Е. Булянди, багато писав, видавав цінні мистецтвозн. розвідки, в яких висвітлював питання походження старогрец. мист-ва, зокрема скульптури, барельєфа. Незважаючи на те, що І. Старчук працював у галузі класич. археології, для нього була близькою сучасІ. Старчукність. Він був великим патріотом України, співпрацював із Я. Пастернаком, Й. Пеленським, М. Смішком та ін. чл. Т-ва, пропагував укр. культуру серед молоді, зокрема як учитель дитячого рисунка. Всіляко підтримував нар. школи, збирав пожертви на підтримку талановитих дітей з укр. приват. шкіл Львова.
Один із гол. теоретиків у питаннях стародавнього мист-ва — д. чл. НТШ (з 1932) Л. Чикаленко. Вчений спеціалізувався в орнаментиці виробів первісних культур — від палеоліту (Мізин) до Трипілля (Більче-Золоте, Заліщики). Досліджував також мист-во та орнамент гр.рим. антич. доби. Родом із Херсонщини, син відомого укр. суспільно-політ. діяча і мецената НТШ Є. Чикаленка. У Лозан. ун-ті вивчав геологію. 1909 запрошений проф. Петербурзького ун-ту Ф. Вовком до Петербурга, де став асистентом професора. (Разом вони досліджували у 1912—16 знамениту палеоліт. стоянку Мізин на Чернігівщині.) 1920 переїхав до Варшави, де досліджував археологію у фондах різних музеїв (зокрема в Музеї Еразма Маєвського, де зберігалися збірки трипільської культури з України), 1922 — до Праги, де 1923 захистив докт. дис., присвячену геометр. орнаменту палеоліт. доби. У Празі викладав у Високому пед. ін-ті, працював у Чес. нац. музеї. 1926 — у Франції, а з 1928 у Польщі аналізував матли з трипільського поселення Більче-Золоте.
Чималий внесок у розвиток А. а. зробив Я. Пастернак — один із найвидатніших археологів України у міжвоєнний період і після війни, д. чл. НТШ (з 1929). Він, публікуючи наук. статті про знахідки рим. імпорту на теренах Галичини, дав заг. характеристику гр.-рим. періоду та впливу еллініст. культури на розвиток племен у степах Причорномор’я. Я. Пастернак тісно пов’язаний із Львів. ун-том не лише навчанням і антропол. курсами у Я. Чекановського, але й був безпосереднім кер. каф. археології у 1939—41. Доля вченого склалася, однак, так, що у повоєнний період він жив за кордоном, хоч завжди працював над питаннями археології України, про що свідчать його праці, зокрема узагальнювальне вид. „Археологія України“ ( Торонто, 1961). Під час студій (закінчив філос. ф-т Львів. унту) познайомився з наук. секретарем НТШ В. Гнатюком, дещо пізніше — з дир. Національного музею у Львові І. Свєнціцьким (1912), які відіграли провідну роль у формуванні і становленні Я. Пастернака як науковця. 1913 розпочинається його праця в Нац. музеї (ведення інвентар. книг надходжень пам’яток).
1928 він очолив Музей НТШ. З особливою увагою ставився до Археологічного відділу Музею НТШ, в якому зберігались пам’ятки „доісторичної і протоісторичної археології“. Створив різні лабораторії, необхідні для камерального опрацювання викопних речей,— консерваційну, реставраційну та фотофіксації. З 1929 Я. Пастернак активно публікується у „Записках НТШ“, „Ділі“, „Нашій Батьківщині“, „Ново- му часі“, „Житті і знанні“ та ін. Він підтримував і розвивав свої європ. контакти, найперше з працівниками каф. археології УВУ в Празі (І. Борковським, Л. Чикаленком, О. Кандибою, В. Щербаківським та ін.). У 1930—40-х рр. брав участь у багатьох міжнар. форумах — з’їздах і конференціях в Берліні, Братиславі, Будапешті, Бухаресті, Варшаві, Відні, Вроцлаві, Дрездені, Кракові, Ленінграді, Москві, на яких представляв укр. археологію і рекламував її здобутки.
У 1930-х рр. учений проводив польову роботу, розкопав низку пам’яток бронзової, ранньозалізної та рим. доби (розкопки у селах Гринів, Почапи, ДусаЛ. Чикаленконів, Якторів, Делів, Янчин, Кульчиці, Крилос та багато ін.). Ці дослідження підсумовано у його кн. „Коротка археологія західноукраїнських земель“ (1932). У 1928—40-х рр. Я. Пастернак розкопав низку міст княжої доби: Белз, Звенигород, Перемиль, Пліснеськ, Теребовль, опубл. результати цих досліджень. Окр. видав цикл статей про Закарпаття. 1935 вчений провів розкопки двох мадярських (угор.) могил у галицькому лісі „Діброва“. Свої статті, крім укр., публ. польс., чес., нім., франц. та Я. Пастернакугор. мовами.
Ін. д. чл. НТШ (з 1933), археолог М. Смішко, впродовж усього життя вивчав місцеві племена періоду гр.рим. доби — липицької, черняхівської, пшеворської, зарубинецької культур (ост. ст. до н. е. — перші ст. н. е.). 1928 студентом брав участь у розкопках середньовічного Крешова, могильника перших ст. н. е. біля с. Копки Ниського пов. (нині — Польща), 1930 — могильника побл. с. Гринева неподалік Львова. Того самого року виголосив доповідь на І З’їзді студентів праісторії вищих навч. закладів Польщі у Кракові. 1932 опубл. монографію „Kultury wczesnego okresu epoki cesarstwa Rzymskiego w Ma?opolsce Wschodniej“, в якій довів існування окр. самобутньої липицької культури. У 1933—34 проводив інтенсивні польові роботи — розкопав кургани доби неоліту/енеоліту у с. Копці Дрогобицького рну, с. Кульчицях Самбірського р-ну на Львівщині, поселення культури лійчастого посуду в с. Малих Грибовичах побл. Львова, поховання у с. Колоколині Рогатинського р-ну на Івано-Франківщині та ін. 1937 вчений обійняв посаду ад’юнкта при каф. праісторії Львів. ун-ту. У 1930-х рр. він публ. наук. праці, присвячені проблемам розвитку місцевих племен у період гр.-рим. доби і їх контактам з елліністичним світом.
Отже, львів. археологи — вчені НТШ, насамперед Й. Пеленський, І. Старчук, Л. Чикаленко, Я. Пастернак, М. Смішко, в період перед Першою світ. війною і в міжвоєнний час зробили чималий внесок у дослідження А. а., вивчаючи переважно пам’ятки Сх. Галичини, які так чи інакше були пов’язані з грец. та рим. цивілізаціями (культ. впливи та речовий імпорт, монети). Виділявся своїми дослідженнями чл. НТШ І. Старчук, який був спеціалістом із класич. археології, вивчав антич. цивілізацію в Греції і Римі, елліністичне мист-во і робив узагальнення у львів. та закордонних збірниках. Після війни питання А. а.— імпорти, рим. монети на території України — деякий час досліджував О. Фенін.
Так само В. Цигилик (продовжуючи дослідження М. Смішка) опрацював унікальні могильники та поселення на теренах Верхнього Подністров’я, саме ли-пицької, зарубинецької і черняхівської культур, які за часом належать гр.-рим. добі. Це такі відомі сьогодні пам’ятки, як Верхня Липиця, Ремезівці, Липівці, Свірж, Оселівка, Болотня. У багатьох із них знайдено предмети побуту, фраґменти амфор і прикраси, що трактуються як рим. імпорт із міст-колоній Причорномор’я або ж із центру Рим. імперії. Від 1960-х рр. питання культур епохи бронзи — раннього заліза Сх. Європи досліджувала д. чл. НТШ Л. Крушельницька. Крім того, вона вивчала проблеми культурно-істор. зв’язків населення Подністров’я з племенами Центр. європ. реґіону у період давньогрец. цивілізації. Унікальним за наук. змістом було її дослідження багатокульт. поселення Бовшів Галицького р-ну на Івано-Франківщині (12 різночасових горизонтів) зі залишками 52 споруд. Важливе значення мало виявлене кельтське житло, оскільки до того часу перебування кельтів на Дністрі ставилося під сумнів. Нині нові поступи в А. а. роблять чл. Археологічної комісії НТШ. Питання А. а., гр.-рим. імпорту і культ. зв’язків із місцевим населенням вивчають такі науковці, як М. Бандрівський, О. Бандровський, В. Войнаровський, Я. Онищук, О. Петречко та ін. Див. Археологічні дослідження в Науковому товаристві ім. Шевченка.
Літ.: Pe»enski J. Geneza i rozw?j pierwszych ko?cio??w // Przewodnik Naukowy i Literacki. Lw?w, 1907, t. 35, zesz. 4—6, s. 289—303, 401—11, 498—515; його ж. З руїн Галича // Записки НТШ. Львів, 1909, т. ХСІ, кн. V, с. 159—60; його ж. Halicz w dziejach sztuki ?redniowiecznej na podstawie bada? archeologicznych i ?r?de? archiwalnych. Krak?w, 1914, 221 s.; Чикаленко Л. Нарис розвитку геометричного орнаменту палеолітичної доби. Прага, 1923; Starchuk I. Les skulptures antiques de Wilanow // Eos, 1930, N 32, р. 389—422; 1931, N 33, р. 555—69; його ж. Technika malarstwa staro?ytnego // Kwartalnik Klasyczny (Lw?w), 1931, N 5, s. 433—48; 1932, N 6, s. 13—21; його ж. Conception of the ornament and foundation of its evolution // Eos, 1933, N 34, р. 277—87; його ж. Maja|tek i willa Horatiusa na tle epoki // Przegl?d klasyczny, 1936, N II. 6, s. 413—44; його ж. Ornament roslinny na Ara Pacis Augustae // Там само, 1937, N III, s. 399—420; його ж. Studnie w staro?ytnej Grecji // Filomata, 1938, s. 507—19; його ж. Zum Figurenfries der Ara Pacis Augustae. Leopoli, 1938, 65 р.; його ж. Йосип Пеленський // МДАПВ. Львів, 2005, вип. 9, вип. 400—01; Пастернак Я. Нововідкриті римські пам’ятки з Галичини і Волині // Записки НТШ. Львів, 1931, т. СLI, с. 1—17; його ж. Коротка археольогія Західно-Українських земель // Богословія. Львів, 1932, т. Х, кн. 3, с. 95; його ж. Перша бронзова доба в Галичині в світлі нових розкопок // Записки НТШ. Львів, 1933, т. CLII, с. 62—112; його ж. Шнурові могили в Кульчицях. Струтинське городище // Літопис Бойківщини. Самбір, 1936, ч. 7, с. 1—4; його ж. Археологія України. Торонто, 1961, 789 с.; Фенін О. Знахідки римських монет в Прикарпатті // Археологія (К.), 1951, т. V, с. 92—104; Majewski K. Edmund Bulanda (28. X. 1882—15. IV. 1951) // Archeologia. Wroc?aw; Warszawa, 1952—1953, t. V, s. 377—81; Czekanowski J. Sto lat antropologii polskiej 1856—1956. O?rodek Lwowski. „Materia?y i Prace Antropologiczne“. Wroc?aw, 1956, N 34, 69 s.; Дольницький М. Визначний археолог проф. др. Ярослав Пастернак // Терем. Проблеми української культури. Дітройт, 1962, ч. 1, с. 3—6; Баран В. Дослідник давньої історії слов’ян. До 70-річчя від дня народження М. Ю. Смішка // УІЖ. К., 1970, № 11, с. 139; Іванівська Т. Л. Є. Чикаленко як археолог // Укр. історик (Н.-Й.; Мюнхен), 1970, т. 1—3 (25—27), с. 132—39; Археологія Української РСР. К., 1971, т. 1—3; Gurba J., Kokowski A. Dzia?alno?? naukowa Marcjana Smiszki w okresie przed II wojn? ?wiatow? // Spotkania polsko-ukrai?skie. Lublin, 1992, s. 87—94; Домбровський О. Маркіян Орест Смішко // Укр. історик (Н.Й.), 1993, т. 30, ч. 166—19, с. 135—41; Петегирич В., Павлів Д., Филипчук М. Ярослав Пастернак і українська археологія // Studia archaeologica. Львів, 1993, ч. 1, с. 7—11; Филипчук М. Археологічні, мистецтвознавчі та педагогічні студії Івана Старчука // Записки НТШ. Праці Історично-філос. секції. Львів, 1993, т. ССХХV, с. 97—103; Ауліх В. В. Пам’яті Маркіяна Юліановича Смішка // МДАПВ, 1995, вип. 6, с. 3—5; Бандрівський М. Лариса Крушельницька: 50 років в українській археології // Постаті української археології. МДАПВ, 1998, вип. 7, с. 103—07; Берест Р. Карло Гадачек: штрихи біографії та наукової діяльності // Там само, с. 78—79; Купчинський О. Античне мистецтво у дослідженнях Івана Старчука (Листи до вченого і відгуки на його праці) // Записки НТШ. Праці Комісії образотворчого і ужиткового мистецтва. Львів, 1998, с. 55—600 (6 іл.); Найда О. Окремі аспекти діяльності Історично-філософської секції Наукового товариства ім. Шевченка. 1913—1940 роки // З історії Наукового товариства ім. Шевченка. Зб. доповідей і повідомлень наукових сесій і конференцій НТШ у Львові. Львів, 1998, т. 10, с. 24—33; Петегирич В. Археолог Левко Чикаленко (до 110 річниці з дня народження) // Постаті української археології. МДАПВ, 1998, вип. 7, с. 26—27; Смішко О. Тридцяті роки в науковій діяльності Маркіяна Смішка // Там само, с. 50—53; Цигилик В. Маркіян Смішко — дослідник римської доби на Прикарпатті і Волині // Там само, с. 47—50; Коваль І. Дослідник підземного архіву України. Галич; Львів, 1999, 175 с.; Білас Н. Археологи Львівського університету та їхня участь у краєзнавчо-музейній роботі галицьких українців в 20—30х рр. ХХ ст. // АДЛУ. Львів, 2002, вип. 5, с. 156—72; Лукомський Ю., Романюк Т. Сторінки життя і діяльности Йосипа Пеленського // Записки НТШ. Праці Археологічної комісії. Львів, 2002, т. CCXLIV, с. 312—19; Ситник О. Архівні матеріали археологічних досліджень Маркіяна Смішка // МДАПВ. Львів, 2002, вип. 8, с. 20—23; його ж. Постаті археології Львівського університету у фокусі столітньої історії // АДЛУ. Львів, 2005, вип. 8, с. 11—45; його ж. Львівська археологічна школа у період потрясінь та випробувань (1939—1951 рр.) // Там само, 2006, вип. 9, с. 106—33; його ж. Польові дослідження Львівського відділу Інституту археології АН УРСР (1940—1950) // Там само, 2007, вип. 10, с. 254—86; його ж. Культурно-історичне тло розвитку археологічних досліджень у Львові у період між двома світовими війнами // Професор Леон Козловський. Львів; Варшава, 2010, с. 82—205; Zakos?cielna A., Gurba J. Wk?ad Marcjana ?miszki w badania nad eneolitem Podkarpacia i Wo?ynia // МДАПВ. Львів, 2002, вип. 8, с. 24—26; Булик Н. Кароль Гадачек: (1873—1914 рр.): нові матеріали до наукового портрету // Там само, 2005, вип. 8, с. 154—60; її ж. Охорона археологічних пам’яток у Східній Галичині у ХІХ ст. // Там само, 2006, вип. 9, с. 58—66; її ж. Археологічні осередки Львова (1875—1914): наукові пошуки та польові здобутки // Там само, 2008, вип. 11, с. 209—37; її ж. Львівська археологія до Першої світової війни // Професор Леон Козловський. Львів; Варшава, 2010, с. 18—81.
Олександр Ситник