БАКАЙ Олександр (* 16. 09. 1938, м. Харків) — учений-фізик. Д. чл. НТШ (з 2007). Закінчив Петрівсько-Роменську серед. школу на Полтавщині (нині — Гадяцький р-н). Рік працював робітником на одному зі заводів м. Харкова. У 1956—61 — навч. на фізико-матем. ф-ті ХДУ.
Від 1961 працює у Харків. фізико-тех. ін-ті за фахом „Теоретична і математична фізика“. 1961—63 — мол. наук. співробіт., 1963—67 — наук. співробіт., 1967—69 — мол. наук. співробіт. зі ступенем, 1969—76 — ст. наук. співробіт., 1976—81 — начальник лабораторії і від 1981 — зав. теор. відділу. 1966 захистив канд. дис. „Вплив періодичних та випадкових збурень на нелінійні системи“, 1972 — докт. дис. „Питання теорії нелінійних коливань та їх застосування в фізиці“. Одночасно — проф. ХДУ (за сумісництвом) 1977—99, проф. Білгород. пед. ун-ту (за сумісництвом) 1994—98. Читав курси лекцій у Харків. і Білгород. ун-тах, Харків. і Київ. політех. ун-тах. Створив наук. школу. Керує відділом теор. фізики ННЦ Харків. фізико-тех. ін-ту.
Осн. наук. зацікав.— квантова електродинаміка; дослідження нелінійних хвильових явищ із застосуванням методу асимптотичних розвинень (1967—75); радіаційна фізика твердого тіла і ядерної енергетики; фізика переохолоджених рідин і скла. Наук. дослідження розпочав під кер. Д. Волкова побудовою квантової електродинаміки за припущенням, що фотони є реджівськими частинками. У 1963—64 брав участь у виконанні проекту з вибору магнітної системи і розрахунків динаміки частинок електрон-позитронного нагромаджувача енергією 2,2 ГеВ під кер. Г. Любарського. Ця робота започаткувала самостійні дослідження нелінійної динаміки коливальних систем під дією період. і випадкових сил. Методами якісного аналізу та асимптотичних розвинень дослідив топологію фазових траєкторій рівнянь другого порядку за наявности нелінійних резонансів і стійких атракторів. Зокрема обчислив міри траєкторій, що переходять у сферу тяжіння кожного з атракторів. Ці методи застосовано для визначення часу життя частинок у прискорювачах, для побудови теорії нелінійного феромагнітного резонансу, для опису явища резонансного затягування біологічних альфа-ритмів та ін. Результати цього циклу робіт стали основою канд. дис. Б. О.
Метод досліджень нелінійних хвильових явищ із застосуванням методу асимптотичних розвинень сформульовано завдяки розгляду динаміки системи взаємодіючих нелінійних осциляторів і далі поширено на опис взаємодії нелінійних хвиль у плазмі, пучково-плазмових та магнітоакт. середовищах. Б. О. ґрунтовно дослідив взаємодію довільного числа високочастотних і низькочастотних хвиль, знайшов істотне уточнення критерію розпаду високочастотних хвиль, розробив теорію комбінованої параметричної нестійкости, виявив ефект спонтанного нелінійного порушення симетрії і звуження спектру при параметричній нестійкості спінових хвиль та ін. Уперше висунув нелінійну теорію еволюції хвиль типу Бернштейна—Гріна—Крускала в пучково-плазмовій системі. Частину з цих результатів узято за основу докт. дис. Б. О. У процесі дослідження еволюції плазмової турбулентности, що породжується пучком зі широким розподілом швидкостей, Б. О. уперше встановив істотний обмежувальний критерій придатности квазілінійного наближення і переходу слабкої турбулентности в помірну, що характеризується виникненням і посиленням кореляції фаз нестійких хвиль. Учений запропонував рівняння помірної турбулентности. Теор. передбачення підтверджено комп’ютерними і лабораторними експериментами.
Б. О. розробив метод інтеґральних многовидів у теорії адіабатичних інваріантів та встановив зв’язок адіабатичних інваріантів з інтеґральними інваріантами Пуанкаре-Картана. Вперше з експоненційною точністю отримав доказ збереження ентропії систем із сильним перемішуванням, що повільно еволюціонують. Цей результат обґрунтовує твердження про адіабатичність ентропії, що широко використовується в термодинаміці. Результати теорії викладено в монографії Б. О. „Адиабатические инварианты“ (у співавт.). Описуючи динаміку збурень іоносфери, знайшов розв’язки солітонного типу, котрі правильно описують спостережене в межах радянсько-амер. програми „Аполон-Союз“ (1976) явище швидкого розповсюдження сильних збурень густини іоносфери впоперек магнітних силових ліній. Збурення виникають під час запуску балістичних ракет. Реєстрацію цих солітонів використовували для виявлення і фіксації моменту пусків ракет. З 1980 працює у галузі радіаційної фізики твердого тіла і ядерної енергетики.
Розвинув методи опису еволюції структури і фазового складу сплавів в умовах реакторного опромінення. Разом із колегами побудував структурно-фазові діаграми бінарних сплавів під дією опромінення. Вперше встановив, що властивістю структурно-фазових станів під опроміненням є наявність сильних (порівняно з термодинамічними) гетерофазних флуктуацій побл. меж співіснування фаз. Показав, що саме ці гетерофазні флуктуації визначають мех. властивості та радіаційну стійкість. Також описав явище індукованого поліморфного перетворення при імплантації. Теорія структурно-фазових перетворень під дією опромінення становить основу довготермінових передбачень поведінки реакторних мат-лів. Від 1984 працює в царині фізики переохолоджених рідин і скла. Сформулював полікластерну модель скла та описав мікроскопічну будову точкових і продовжених дефектів у склі. Розвинув теорію мех., кінетичних і термодинамічних властивостей полікластерів. Описав природу і густину низькоенергетичних збуджень, механізми дифузії та механізми низькотемпературної і високотемпературної пластичної деформації аморфних твердих тіл. Описав карту мех. станів (карту Ешбі) для скла.
Розробив теорію гетерофазних станів. Створив флуктуонну модель гетерофазних флуктуацій. Довів, що фрустрація флуктуонів визначає ширину температурного інтервалу перетворення рідини в скло, та вивчив можливі фазові перетворення рідин. Довів, що короткосяжні об’ємні взаємодії флуктуонів можуть зумовити виникнення великомасштабних кореляцій збурень густини в рідині. Т. ч., з’явилася теорія явища кластера Фішера, підтверджена численними експериментами. Також розробив теорію низькотемпературних поліаморфних переходів у склі і застосував її для опису поліаморфізму орієнтаційного скла на основі фулерену. Співавт. пропозицій НАН України щодо стратегії розвитку ядерної енергетики в Україні.
Б. О.— автор бл. 300 наук. публікацій та 6-ти книжок, акад. НАН України (04. 02. 2009), д-р фізико-матем. наук (1972), проф. (1987), Соросівський проф. (1996). Його дослідження у галузі теорії полікластерних аморфних тіл відзначені Держ. премією України (1992). Лауреат премії ім. К. Д. Синельникова (2003). За дослідження в галузі ядерної енергетики отримав премію О. І. Лейпунського (2008).
З 24. 11. 2007 — д. чл. НТШ, один із організаторів діяльности Харківського осередку НТШ. Автор рец. у „Фізичному збірнику НТШ“ (1998), актуальних публікацій у виданнях НТШ про перспективи розвитку ядерної енергетики України, зокрема у „Віснику НТШ“. 14. 03. 2008 в рамках XIX Наук. сесії НТШ виступав на засіданні Харків. осередку Т-ва з доповіддю „Меморіальні читання на пошану пам’яті акад. О. Ситенка“.
Пр.: On quantum electrodynamics with a reggeized photon // Physical Letters, 1963, vol. 5, р. 223—24 (у співавт.); Влияние периодических и случайных возмущений на нелинейные системы. Х., 1966; Резонансные явления в нелинейных системах // Диффузные уравнения, 1966, № 2, с. 479—91; Interaction of high-frequency and low-frequency waves in plasma // Nuclear Fusion, 1970, vol. 10, N 1, p. 53—57; Вопросы теории нелинейных колебаний и их применения в физике // Препринт ФТИ АН УССР, ХФТИ-71-4, 1971; Асимптотические методы в теоретической физике // Проблемы асимптотической теории нелинейных колебаний . К., 1977, с. 17—42; О бесстолкновительной релаксации неравновесных распределений волн и частиц // Доклады АН СССР, 1977, т. 237, № 5, с. 1069—72; Адиабатические инварианты. К., 1981 (у співавт.); Integral manifold and adiabatic invariants of systems in slow evolution. Asymptotic analysis II // Lecture Notes in Mathematics. Heidelberg; Berlin; N. Y., 1983, vol. 985, p. 96—136; Поликластерные аморфные тела. М., 1987, 192 с.; Nucleation and growth of precipitates of new phases under cascade damages // Material Science Forum (Trans. Tech. Publications). Zurich, 1992, vol. 97—99, p. 307—16; The polycluster concept of amorphous solids. Glassy Metals III / Еd. H. Beck, H.-J. Guntherodt. Berlin, 1994, p. 208—55; The Multifaceted Turbulence // Journal of Fluid Mechanics Research, 1995, vol. 22, N 5—6, p. 7—74; О термодинамике переохлажденных жидкостей и стекол // Физика низких температур, 1998, № 24, с. 27—46; [Рец. на:] Фізичний збірник Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, т. 2 // Фізичний збірник НТШ. Львів, 1998, т. 3, с. 529—31 (у співавт.); Long-range density fluctuations in glass-forming liquids // Journal of Non-Crystalline Solids, 2002, vol. 307—10, р. 623—29; Structure and radiation damage of metallic glasses // Успехи физики металлов, 2002, т. 3, № 1, с. 87—106; On the nature of long-range correlations of density fluctuations in glass-forming liquids // Journal of Chemical Physics, 2004, vol. 120, p. 5235—52 (у співавт.); Про термодинаміку і структуру фрустрованих мезоскопічно гетерофазних рідини і скла // УФЖ, 2005, т. 50, с. 170—78; Combined effect of molten fluoride salt and irradiation on Ni-based alloys // Materials Issues for Generation IV Systems: Status, Open Questions and Challenges / Ed. V. Ghetta, D. Gorse, D. Maziеre, V. Pontikis. Berlin; Heidelberg, 2008, p. 537—59; Про майбутнє ядерної енергетики в Україні // Вісник НТШ. Львів, 2008, ч. 39, с. 28—31; Про стратегію розвитку ядерної енергетики в Україні. К., 2008 (у співавт.); Роль гетерофазных флуктуаций в фазовых превращениях // Проблемы современной физики. Х., 2008, с. 30—60.
Літ.: Патон Б. Е. История АН Украинской ССР. К., 1979, с. 137, 205—06; Вісник АН УРСР. К., 1980, № 1, с. 98; Ранюк Ю. Лабораторія № 1. Історія ядерної фізики в Україні. Х., 2006, с. 13; 80 лет харьковскому альпинизму. Сборник / Сост. В. С. Рябинина, В. А. Бахтигозин. Х., 2008, с. 16—17; XIX Наукова сесія НТШ. Програма. Львів, 2008, с. 74; 70-річчя дійсного члена НТШ, члена-кореспондента НАН України, професора О. Бакая // Фізичний збірник НТШ. Львів, 2008, т. 7, с. 645—47; 70-річчя члена-кореспондента НАН України О. С. Бакая // Вісник НАН України, 2008, № 9, с. 59.
Ярослав Довгий