БАРВІНСЬКИЙ Василь (крипт.: В. Б.) (* 20. 02. 1888, м. Тернопіль — † 09. 06. 1963, м. Львів. Похований на Личаківському цвинтарі) — композитор, піаніст, муз. критик, педагог, диригент, організатор муз. життя в Галичині.
З дитинства навч. гри на фортепіано у Львів. муз. школі К. Микулі, пізніше у проф. В. Курца. 1906 закінчив гзію, вступив на юрид. фт Львів. унту, однак через рік уже був студентом філос. фту Карлового унту (1908—14 навч. композиції у проф. В. Новака, фортепіано — у проф. Я. В. Гольфельда). 1911 з відзнакою склав держ. іспит із музики і здобув право викладати у муз. навч. закладах. 1915, повернувшись до Львова, очолив Вищий муз. ін-т ім. М. Лисенка та викладав у ньому, водночас керував хором співацького т-ва „Боян“.
Виступав як піаніст-соліст із виконанням власних творів та в ансамблі зі співаками О. Любич-Парахоняк, А. Крушельницькою, М. Менцинським, скрипалем Е. Перфецьким. 1923 разом зі співаком Р. Любинецьким здійснив концертне турне Чехо-Словаччиною, 1928 із віолончелістом Б. Бережницьким — рад. Україною (автор. вечори у Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську). Свої враження від України Б. В. виклав у серії репортажів. У 1930-х рр.— голова СУПроМу, чл. НТШ, викладач УВУ. На поч. 1948 на підставі сфабрикованого звинувачення Б. В. заарештовано і заслано на десять років ув’язнення в Мордовську АРСР, де він перебував до 1958. Під час арешту рукоп. творів композитора спалили. Повернувшись до Львова, він відновив із пам’яти част. знищених творів, таємно давав уроки, звертався листом до О. Корнійчука про потребу вшанувати С. Людкевича та М. Лисенка. 1964 посмертно реабілітований.
Б. В. разом із С. Людкевичем очолював розбудову укр. муз. життя в Галичині у 1920—40-х рр. Домігся високої якости муз. освіти, професіонального рівня концертного життя, систематичности й фаховости муз. критики, підтримував молодих композиторів та оберігав ці здобутки у найважчі часи окупаційних режимів. „Мислячи себе невід’ємною часткою всієї України, композитор, сповідуючи ідеї соборності, прагнув збалансувати культурні процеси, виробити єдину лінію розвитку національного мистецтва. Це проявилося у листуванні, плідних творчих контактах з культурними діячами усієї України ( О. Кошиць, П. Козицький, В. Косенко, Г. Беклємішев, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, М. Грінченко, А. Петрицький, П. Тичина, родина Лисенків), пропаганді музичних творів“ (Л. Назар). Б. В. у 1930—40-х рр. у певному сенсі символізував усю укр. муз. культуру Галичини, тому, репресуючи його, рад. режим карав в особі Б. В. укр. культуру — її нац. та європ. ідеали.
Осн. зацікав. Б. В.— композиторська, пед. та акт. суспільно-громад. діяльність. Композиторська творчість митця була новою для України, в ній переважали камерно-інструментальні жанри. Використовуючи нар. пісні, Б. В. намагався пов’язати укр. традицію з актуальними тенденціями європ. музики. Б. В.— один із перших укр. композиторів, який здобув визнання у світі: його твори видавалися у Німеччині, США, Японії, звучали з багатьох світ. сцен, у радіо- та телепередачах із Відня, Лондона, Берліна, Стокгольма, Праги, Варшави, Нью-Йорка, Буенос-Айреса та ін. Своєрідний композиторський стиль Б. В. не сприймався відразу. Сучасник писав про нього: „Представник неоромантичного напряму з нахилом до імпресіонізму, завжди м’який лірик“ (З. Лисько). О. Козаренко з позиції укр. нац. муз. мови вважає творчість Б. В. „авторським варіантом загальноєвропейського сецесійного інваріанту“. Л. Назар щодо стилю музики Б. В. зауважує: „Визначаючи себе як „поміркованого модерніста“, формувався у Празі в аурі європейських культурних процесів. Неоромантизм, імпресіонізм, сецесія, експресіонізм, фольклоризм, вітаїзм, тенденції „нової простоти“, ряд нео-векторів сплелися у стилістиці композитора“. Працював композитор у жанрі фортепіанної музики (одні з перших в Україні зразків сонати, концерту для фортепіано з оркестром), камерно-інструментального ансамблю (тріо, квартет, квінтет, секстет, особливо твори для віолончелі з фортепіано), писав вокальні, хорові, вокально-симфонічні твори. З більших задумів — „Українська рапсодія“ для симфонічного оркестру, „Урочиста кантата“ і кантата „Заповіт“ на сл. Т. Шевченка.
Учнями Б. В. були відомі в Україні піаністи й педагоги: Р. Савицький, Д. Гординська-Каранович, О. Криштальський, О. П’ясецька-Процишин. Як дир. Вищого муз. ін-ту ім. Лисенка у Львові, 22. 03. 1936 брав участь у 1-му засіданні Музикологічної комісії НТШ у присутності голови НТШ І. Раковського, голови Історично-філософічної секції І. Крип’якевича, д. чл. Тва К. Студинського, Ф. Колесси, В. Щурата, а також голови СУПроМу Н. Нижанківського, музикознавців З. Лиська, В. Витвицького, Б. Кудрика, Й. Хоминського, С. Людкевича, якого одноголосно обрано головою новоствор. комісії. У 1930-ті рр. Б. В. увійшов до редколегії журн. „Українська музика“ (1937—39, гол. ред. З. Лисько), який 1939 видавався у Львові спільно зі СУПроМом Музикол. комісією НТШ (як її орган) під рубрикою „Праці Музикологічної комісії НТШ“. У цьому вид. публ. музикозн. статті та рец. на концерти укр. виконавців (Г. Левицької, О. Бандрівської, М. Сабат-Свірської, А. Поліщука, Р. Савицького, Л. Колесси, Є. Цегельського, К. Андрієнка, Ю. Криха). Як муз. референт, співпрацював із часоп.-щоденниками „Діло“ (1918—31) та „Новий час“ (1931—38), друк. також у таких укр. період. вид., як „Руслан“, „Боян“, „Українське слово“, „Вперед“, „Назустріч“, „Митуса“, „Жінка“, „Життя і знання“, „Краківські вісті“, „Львівські вісті“, „Вільна Україна“, „Література і мистецтво“, „Мистецтво“, „Радянська музика“ (бл. 300 оглядів, рец.).
Тв.: Для симфонічного оркестру: Українська рапсодія (1911), Увертюра-поема (1930, втрачено); для вокально-симфонічного: Українське весілля: У 2-х част.— музично-етноґраф. картини для мішаного хору, квартету солістів і оркестру (1914); кантати: Урочиста кантата (втрачено), Заповіт (сл. Т. Шевченка, 1917), Наша пісня, наша туга (сл. С. Черкасенка, 1933), В перші роковини (сл. П. Карманського, 1939, втрачено), Пісня про Вітчизну (сл. М. Рильського, 1945); для голосу з оркестром: Псалом Давида (сл. П. Куліша, 1918), Сонет і Ноктюрн (сл. І. Франка, 1933); для фортепіано з оркестром: Концерт фа мінор (1937); для камерно-інструментального ансамблю: 2 фортепіанні тріо (1910—11, втрачено), 2 струнні квартети (1912, 1935), фортепіанний секстет (1915), фортепіанний квінтет (1953—63); для фортепіано: 8 прелюдій (1908), Соната до-дієз мажор (1910), Пісня, Серенада, Імпровізація (1911), Українська сюїта (1915), цикл „Любов“ (1914—15), 2 цикли варіацій (втрачено), Варіації і Фугета соль мажор (1920), 6 мініатюр на укр. нар. теми (1920), 3 п’єси на теми лемківських нар. пісень (1932), 20 дитячих п’єс на теми укр. нар. пісень (1935), збірка укр. колядок і щедрівок (1935), збірка укр. нар. пісень (1935) та ін.; для віолончелі і фортепіано: Варіації на укр. нар. тему (1918), Соната фа-дієз мінор (1926), Сюїта на укр. нар. мотиви (1927), Концерт (1956) та ін.; для скрипки і фортепіано: Сумна пісня (1910), Соната (1925, втрачено) та ін.; хори: Шевченкова хата (сл. Б. Лепкого, 1919), Колосися, ниво (сл. Б. Лепкого, 1920), Вітчизні (сл. М. Рильського, 1959) та ін.; солоспіви: Вечером в хаті (сл. Б. Лепкого, 1910), Колискова (сл. Г. Чупринки, 1923), Пісня пісень, тріо для сопрано, фортепіано і скрипки (сл. В. Маслова-Стокіз, 1924), Його портрет (сл. М. Рильського, 1947), Надія (сл. Лесі Українки, 1956) та ін.; обробки укр. нар. пісень.
Пр.: Українська народна пісня і українські композитори. Вступ до брошури з текстами українських народних пісень для концерту хору „Глагол“. Прага, 1914; [Рец. на:] Матеріали до української етнології // Українське слово. Львів, 1917, № 169—87; 60-ліття чеського композитора і педагога Вітезслава Новака // Новий час, 1930, 19 груд.; Muzyka ukrai?ska. Lw?w, 1934; В обороні доброго імені української музичної культури (відповідь А. Рудницькому) // Новий час, 1935, 21 січ.; Беля Барток у Львові // Укр. музика, 1937, № 5/6, с. 71—76; Мої спомини про М. Лисенка // Там само, № 9/10, с. 141—42; Огляд історії української музики // Історія української культури. Львів, 1937, с. 691—718; Віктор Косенко // Укр. музика, 1939, № 1, с. 22—24; З історії культури Західної України // Література і мистецтво, 1941, № 2, с. 47—50; Митець великого обдаровання (про С. Людкевича) // Мистецтво, 1958, № 4, с. 26—28.
Арх. дж.: ЛННБ України, від. рукоп., ф. 11 (Барвінські), спр. 79—94 (Листи В. Барвінського).
Літ.: Barwinskyj Wassyl // Riemann H., Einstein A. Musiklexikon, 1927, Auf. 11, Bd. I; Лисько З. Василь Барвінський // Укр. музика, 1938, № 2, с. 17—21; Людкевич С. Василь Барвінський. У 30ліття музичної діяльности // Діло (Львів), 1938, ч. 47; його ж. В. Барвінський: камерні ансамблі для струнних інструментів та фортепіано // Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Львів, 1999, т. 1, с. 401—02; Грінченко М. Музична творчість і музичний фольклор Західної України // Радянська музика, 1939, № 6; Ковалів І. Василь Барвінський. Нарис життя і творчости. Торонто, 1964, 14 с.; Витвицький В. Василь Барвінський у моїх спогадах // Сучасність (Мюнхен), 1965, ч. 11 (59), 32 с.; Павлишин С. Василь Олександрович Барвінський // Укр. музикознавство. К., 1968, вип. 3, с. 132—41; її ж. „Был всегда искренен и чист...“ // Советская музыка, 1988, № 8; її ж. Василь Барвінський. К., 1990, 87 с.; Lukanyuk B. Barvіnsky Vasyl // The New Grove Dictionary of Music and Musicians / Ed. by Stanley Sadie. [London, 1980], vol. 1, p. 231—32; Тихонюк Б. Василь Барвінський — композитор і піаніст — в оцінці львівської преси 20-х років. Львів, 1989, 20 с.; його ж. Концертно-освітня діяльність Василя Барвінського... // Укр. музикознавство. К., 1990, вип. 25; його ж. Короткий огляд музично-критичних публікацій Василя Барвінського. Львів, 1991, 28 с.; Шуп’яна Т. Фортепіанний секстет В. Барвінського в класі камерного ансамблю. К., 1991, 20 с.; Кашкадамова Н. Василь Барвінський як фортепіанний педагог // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1993, т. CCXXVI, c. 312—21; її ж. Василий Барвинский и его ученики // Музыкальное образование в контексте культуры. М., 1994, с. 75—82; її ж. З історії Львівської фортепіанної школи: Василь Барвінський та його учні-піаністи // Musica galiciana. Ряшів, 1997, т. 1, с. 186—93; її ж. Авторські вказівки до виконання фортепіанних творів Василя Барвінського в контексті сецесійного стилю // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 2009, т. CCLVIII, с. 284—97; Савицький-мол. Р. Віднайдено великий твір В. Барвінського // Музика, 1993, № 6; Лист композитора Василя Барвінського Президії Верховної Ради СРСР у зв’язку із звинуваченням його в антирадянській діяльності. Серп. 1956 р. // Культурне життя в Україні. Західні землі. Львів, 1996, т. ІІ: 1953—66, с. 183—201; Василь Барвінський і українська музична культура: Святкова академія, присвячена 110 річниці від дня народження Василя Барвінського 16 берез. 1998 р.: Статті та матеріали / Упоряд. О. Смоляк. Тернопіль, 1998, 64 с.; Барвінський В.=Barwinskyj W. Вибрані матеріали про його життя і творчість із родинного архіву Романа Савицького (Кренфорд, США) / Реставрування, побільшення, упоряд., нотатки Р. Савицького-мол. Кренфорд, 2000, 317 с., іл.; Козаренко О. Галицька композиторська школа в контексті становлення національної музичної мови // Козаренко О. Феномен української національної музичної мови. Львів, 2000, с. 166—69; Лесик Д., Біркова Є. Василь Барвінський: Дитяча фортепіанна музика. Івано-Франківськ, 2000, 50 с.; Німилович О. Фортепіанна творчість Василя Барвінського. Дрогобич, 2001, 78 с.; Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури. Статті та матеріали / Упоряд. О. Смоляк. Тернопіль, 2003, 189 с.; Василь Барвінський. З музично-письменницької спадщини. Дослідження, публіцистика, листи / Упоряд. В. Грабовський. Дрогобич, 2004, 256 с., іл.; Катола О. Барвінський Василь Олександрович // Українська журналістика в іменах. Львів, 2005, вип. 12, с. 21—22; Kyyanovska L. Die Briefe von Vassyl Barvins’kyj aus Prag als Spiegel des Musiklebens vor dem Ersten Weltkrieg (1905—14) // Musikgeschichte in Mittel- und Osteuropa. Leipzig, 2005, Heft 10, S. 72—78; її ж. Василь Барвінський // Кияновська Л. Галицька музична культура ХІХ—ХХ ст.: Навч. посібник. Чернівці, 2007, с. 229—47; Виконавсько-педагогічні принципи Василя Барвінського та його послідовників як складова частина Львівської піаністичної школи. Львів, 2006, 104 с.; Максимов О. Виховання піаністів за методикою В. Барвінського. Донецьк, 2007, 128 с.; Назар Л. Стильові виміри творчості Василя Барвінського / Автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства. Львів, 2007, 20 с.; Василь Барвінський у дослідженнях та матеріалах / Упоряд. В. Грабовський. Дрогобич, 2008, 336 с.; Василь Барвінський. Статті. Листи. Спогади / Упоряд. В. Грабовський. Дрогобич, 2008, 268 с.; Ковальська-Фрайт О. Фортепіанна спадщина Миколи Лисенка та Василя Барвінського // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 2009, т. CCLVIII, с. 238—48; Садова Л. Музично-виконавська естетика та фортепіанна педагогіка Василя Барвінського // Садова Л. Фортепіанна школа Вілема Курца. Дрогобич, 2009, с. 195—218; Філоненко Л. „Особова справа“ Василя Барвінського // Записки НТШ. Праці Музикознавчої комісії. Львів, 2009, т. CCLVIII, с. 492—506; Ярко М. Солоспіви Василя Барвінського на тлі модерного етапу національного стилеутворення // Там само, с. 298—310; Жук Г. Значення камерної творчості Василя Барвінського у становленні і розвитку української музики // Камерно-інструментальний ансамбль: історія, теорія, практика. Львів, 2010, с. 136—42 (Наук. збірки ЛНМА ім. Лисенка, вип. 24).
Оксана Гнатишин, Наталія Кашкадамова