Енциклопедія «Наукове товариство імені Шевченка»

„АЗБУЧНА ВІЙНА“ В ГАЛИЧИНІ — громадсько-культ. рух укр. освічених кіл Галичини у відповідь на дискримінацію органами австрій. влади й польс. елітою укр. населення в культурно-освіт. сфері та на їхні спроби нав’язати укр. писемності лат. алфавіт, а також схильність до цього деяких укр. і слов’ян. діячів. Названа подія хвилювала укр. патріотично налаштовану громадськість віддавна і на різних рівнях, у т. ч. наук. У ній зауважено суспільно-політ. підтекст, один із способів ліквідації українства. Велика увага історії цього руху приділялась НТШ.

Перші ознаки „А. в.“ з’явилися під час реформування нар. шкільництва, що здійснювалось урядовцями Галицького губернаторства у 1815—18. Тоді галицький митр. М. Левицький виступив з ініціативою запровадити в нар. школах Сх. Галичини навчання укр. мовою. Натрапивши, однак, на опір губ. чиновництва і вищого римо-катол. духівництва, представники якого наполягали на збереженні польськомов. шкільництва та друкуванні україномов. шкільних книжок латинкою, М. Левицький спільно з І. Могильницьким звернулися до уряду з протестом, унаслідок чого за ухвалою імператора Франца І (1818) україномов. навчання і навч. л-ра отримали доступ до значної частини нар. шкіл Сх. Галичини. Такий стан тривав до 1848. 1821 віден. цензура заборонила друкування україномов. (кириличного) пастирського листа митр. М. Левицького. Запропоновано послуговуватися лише „крайовою“, тобто польс. мовою. Цей випадок спонукав І. Могильницького виступити з протестом, який вважається першим наук. обґрунтуванням самостійности укр. мови та її абетки. Згодом автор написав відомий трактат „Відомість о руськім язиці“, який до 1849 витримав три вид. польс. та одне рос. мовами. У 1830-х рр. у пошуках оптимальних шляхів підвищення статусу укр. мови від народнорозмов. до літ. (як одного із засобів забезпечення реалізації гол. засади романтизму — народности, тобто нац. своєрідности, л­ри) з проектом пристосування до укр. писемности латинсько-польс. алфавіту (абецадла) виступив укр. філолог Й. Лозинський. Свій проект, навіяний порадами В. Копітара та видавця зб. польс. і укр. нар. пісень Галичини (1833) В. Залеського, він виклав у ст. „O wprowadzeniu Abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego“, обґрунтовуючи невідповідність традиційної, але вже „мертвої“, на його думку, кирилиці фонет. системі укр. мови та потребу її реформування, а також можливість наближення завдяки цьому укр. л­ри до європ. Для підтвердження доцільности цього заходу він опубл. лат. алфавітом свою фолькл. зб. „Ruskoje wesile“ (1835).

Поява праці викликала ряд зауваг, застережень, згодом широке та тривале обговорення, а з боку влади — чергові спекуляції стосовно українців. Створюючи свій трактат, Й. Лозинський не врахував суспільно-політ. аспекту проблеми — небезпеки асиміляції поляками галицьких українців і дальшого розмежування й без того розділеного держ. кордоном укр. народу та реальної загрози згуртуванню його духовної еліти, вкрай потрібному в умовах тогочас. формування нації. Проект Й. Лозинського зазнав гострої критики, зокрема від І. Лаврівського, Й. Левицького (пор. „Odpowied? na zdanie o zaprowadzeniu Abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego“, 1834), М. Шашкевича („Азбука і Abecad?o“, 1836), які відображали думку загалу.

Полеміка довкола проекту активізувала громад. думку і сприяла консолідації національно-патріот. сил. Під впливом критики Й. Лозинський згодом трохи модифікував свою позицію й у відповіді Й. Левицькому та М. Шашкевичу („Jeszcze raz o wprowadzeniu Abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego“, 1836), наполягаючи на потребі відмовитися в письменстві від „мертвої“ кирилиці, пропонував замінити її якщо не лат. алфавітом, то хоча би більш досконалими „гражданськими“ буквами. Ймовірно, під впливом полеміки навколо проекту Й. Лозинського, „гражданський“ шрифт першою в Галичині використала „Руська Трійця“ у вид. альманаху „Русалка Дністровая“ (1837).

1840 ознак „А. в.“ набуло листування братів Івана і Якова Головацьких у зв’язку з підгот. до друку у Відні фолькл. зб. Г. Ількевича „Галицькі приповідки і загадки“. Віден. приятелі І. Головацького Ф. Кампелік і Й. Подліпський, згодом лідери чес. радикально-дем. руху, ознайомившись зі змістом зб., дали їй високу оцінку і висловили побажання, аби ця „простонародна практична філософія слов’ян“ стала доступною ін. слов’ян. народам, видати її лат. буквами. Їхню пропозицію підтримав І. Головацький, вважаючи це важливим кроком до „здійснення великої ідеї з’єднання Слов’янщини і цілої Європи“. Та проти цього рішуче заперечили укладач зб. Я. Головацький і спонсор вид. М. Верещинський в інтересах уникнення „А. в.“ та збереження духовної спільности всіх частин єдиного, але розділеного держ. кордоном народу. Внаслідок цього збірка як цінна пам’ятка укр. фольклористики серед. ХІХ ст. надрук. „гражданськими“ літерами (1841).

1859 черговий спалах „А. в.“ спричинила спроба австрій. неоабсолютистського уряду (міністр освіти — Лео Тун) під впливом галицького намісника Аґенора Ґолуховського перевести укр. письменство на лат. алфавіт законодавчо. А. Ґолуховський, спекулюючи на проявах русо фільства серед частини тогочас. галицької інтеліґенції, намагався зобразити українців ворогами Австрії та тодішнього сусп. ладу й протиставити їх полякам. Виставляючи латинізацію укр. азбуки як рятівний засіб проти уявної русифікації, він насправді вбачав у ній шлях до прискорення полонізації укр. населення Галичини. Урядовий проект заміни укр. азбуки латинкою у чес. транскрипції був викладений у брошурі секретаря мін­ва освіти у Відні Й. Їречека „Ueber den Vorschlag das Ruthenische mit latеinischen Schriftzeichen zu schreiben“, вид. потаємно на поч. трав. 1859 для службового користування. У такій заміні автор убачав засіб утвердити укр. письменство на народномов. основі і цим запобігти небезпеці штучного культивування рос. мови в Галичині. Для обговорення й затвердження проекту ухвалою мін-ва освіти була створ. комісія у складі визначних укр. діячів, кількох урядовців, А. Ґолуховського та Й. Їречека. Під час ряду її засідань протягом 30 трав.— 8 черв. 1859 більшість укр. чл., однак, виступила проти заміни традиційної кириличної азбуки латинкою (Я. Головацький, М. Куземський, М. Малиновський та ін.). Проти проекту були міністер. радник Г. Шашкевич, ін. представники укр. громадськости. Літератор-початківець Б. Дідицький напередодні видав дві брошури: „О неудобности латинскои азбуки в письменности руской“ (1859) і „Спор о рускую азбуку“ (1859), спрямовані проти такої заміни. Відомі славісти П. Шафарик та Ф. Міклошич також висловилися проти проекту, і як наслідок, його було відкликано.

Компромісною ухвалою комісія 08. 06. 1859 затвердила зреформований на засадах кирилиці правопис, який відрізняв укр. мову від церковнослов’ян. та рос. 25. 07. 1859 його схвалило мін­во освіти, а намісництво рекомендувало до вжитку школам і духовенству. Та укр. громадськість його не сприйняла. Крім урядових структур, ним ніхто не бажав користуватися. На звернення новоіменованого митр. Г. Яхимовича у верес. 1860 до імператора Франца Йосифа І із проханням скасувати нав’язаний правопис 24. 03. 1861 було видано міністер. декрет, за яким українцям у питаннях мови і л-ри в дусі нових конституційних настанов залишено повну свободу дій. На цьому „А. в.“ в Галичині закінчилася.

Пізніші період. спалахи „А. в.“, вносячи пожвавлення в культ. життя галицьких українців, спричинилися до поступового набуття ними позитив. досвіду у відстоюванні нац. інтересів у культурноосв. сфері, а спорадичні стихійні спроби вживання лат. букв в україномов. публікаціях були без претензій на кодифікацію. Відродилися такі спроби у Львові на зламі ХХ—ХХІ ст. (пропозиції часоп. „Ї“), однак без ширшого резонансу. У НТШ „А. в.“ в Галичині досліджували д. чл. Т-ва М. Андрусяк, М. Возняк, В. Гнатюк, К. Кисілевський, В. Лев, І. Левицький, О. Маковей, О. Огоновський, К. Студинський, І. Франко, Ю. Шевельов, В. Щурат. Їхні осн. праці опубл. переважно у таких наук. вид. НТШ, як „Записки НТШ“, „Українсько-руський архів“ або окр. книгами у Друкарні НТШ.

Арх. дж.: ІЛ НАН України, від. рукопис. фондів і текстології, ф. 104, спр. 102 (І. Франко), автограф Я. Головацького; ф. 3 (І. Франко), спр. 617, арк. 1-а зв.— 7 зв.; спр. 744, арк. 1-а зв.—16 зв.; спр. 753, арк. 8 зв. (10 зв.); спр. 4547, арк. 1—86; ЛННБ України, від. рукоп., ф. 19 (І. Вагилевич), спр. 53, арк. 3—4; ф. 36 (Я. Головацький), спр. 117, 832; ф. 77 (А. Петрушевич), спр. 1059; ф. 142 (архів М. Шашкевича), спр. 32, арк. 1; ф. 157 (Й. Лозинський), спр. 3, арк. 1—5; спр. 4, арк. 1—6; спр. 5, арк. 1—2; спр. 6, арк. 1—4; спр. 7, арк. 1—7; ф. 165 (М. Козакович), спр. 26, арк. 1—16; ф. 205 (О. Терлецький), спр. 32, п. 2; ЦДІА України у Львові, ф. 152, оп. 2, спр. 2840, арк. 36—42, 48—51.

Літ.: Lewicki J. Odpowied? na zdanie o zaprowadzeniu abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego. Przemy?l, 1834 (додаток до часоп. „Rozmaito?ci“); його ж. Погляд на розвій низшого і висшого шкільництва в Галичині в рр. 1772—1800 і розвій русько-народного шкільництва в рр. 1801—1820 // Матеріали до культурної історії Галицької Руси XVIII і ХІХ віку / Зб. Історично-філос. секції Наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1902, т. V, с. 139—43; Lozin?ski J. O wprowadzeniu Abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego // Rozmaito?ci, 1834, N 29, s. 228—30; Szaszkiewicz M. Азбука і Abecad?o. Uwagi nad rozpraw? „O wprowadzeniu Abecad?a polskiego do pi?miennictwa ruskiego“. Przemy?l, 1836, 30 s.; його ж. Рускоє вес±лє описаноє через І. Лоз±ньского в Перемишли — в типографіи владичній гр.-катол. 1835 // Русалка Дністровая. Буда, 1837, с. 130—33; Д±дицкій Б. А неудобности латинскои азбуки в письменности рускои. В±день, 1859, 46 + 1 с.; його ж. Спор о рускую азбуку. Львів, 1859, IV + 56 с.; Jireс?ek J. Ueber den Vorschlag das Ruthenische mit lateinischen Schriftzeichen zu schreiben. Wien, 1859, 60 S.; Die ruthenische Sprach- und Schriftfrage in Galizien. Lemberg, 1861, 362 S.; Harasiewicz M. Annales Ecclesiae Ruthenae. Leopoli, 1862, р. 1001—08; Огоновський О. Исторія литературы рускои. Львів, 1889, ч. ІІ, 1 в±дд±л, с. 304, 389—90; Свистун Ф. И. Прикарпатская Русь под владением Австрии. Львов, 1896, ч. 2, с. 76—82; його ж. Гр. Аґенор Голуховский и Галицкая Русь в 1848—1859 гг. Львів, 1901, с. 89—111; Маковей О. З істориї нашої фільольоґії. Три галицькі граматики. Іван Могильницький, Йосиф Левицький і Йосиф Лозинський // Записки НТШ. Львів, 1903, т. LI, кн. І, с. 1—58; Кореспонденція Якова Головацького в літах 1850—1862 / Під ред. К. Студинського. Львів, 1905, с. 445—69; Щурат В. Азбучна статя Миколи Кмицикевича з 1834 р. // Записки НТШ. Львів, 1908, т. LXXXI, кн. І, с. 134—44; Возняк М. Студії над галицько-українськими граматиками ХІХ в. // Там само, 1909, т. LXXXIX, кн. ІІІ, с. 115—43; його ж. До історії видання Ількевичевих приповідок // Там само, 1911, т. CVI, кн. VI, c. 175—90; його ж. Як пробудилося українське народнє життя в Галичині за Австрії. Львів, 1924, с. 179; його ж. Авторство азбучної статті з 1834 р. // Записки НТШ. Праці Фільольоґічної секції. Львів, 1925, т. CXXXVI—CXXXVII, с. 107—18; його ж. Апологія кирилиці Дениса Зубрицького // Там само, 1929, т. СL, с. 121—42; його ж. Хто й чому започаткував азбучну війну в 1859 р. // Шлях виховання й навчання, 1936, № 1, c. 16—27; Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835—1849 / Видав К. Студинський. Львів, 1909, с. 29, 38—41, 57—59; Тершаковець М. Відносини Вартоломея Копітара до галицько-українського письменства // Записки НТШ. Львів, 1910, т. XCIV, кн. ІІ, с. 84—106; його ж. „Азбука і Abecad?o“ Маркіяна Шашкевича // Маркіян Шашкевич. „Азбука і Abecad?o“. Передрук з унікального ориґіналу з 1836 р. Вінніпег, 1969, с. ІІІ—VІІІ, ХІ (Бібліотека Шашкевичіяни, ч. 3); Франко І. Азбучна війна в Галичині. Нові матеріали // Українсько-руський архів. Львів, 1912, т. 8, 180 с.; його ж. Азбучна війна в Галичині 1859 р. // Записки НТШ. Львів, 1913, т. CXIV, кн. ІІ, с. 81—116; т. CXV, кн. ІІІ, с. 131—53; т. CXVI, кн. IV, c. 87—125; Гнатюк В. Національне відродження австро-угорських українців (1772—1880 рр.). Відень, 1916, с. 21—26 (перевид.: Львів, 2006, с. 58—63); Сімович В. Йосеф Їречек і українська мова // Праці Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі. Наук. зб. Прага, 1932, т. ІІ, с. 265—334; Кисілевський К. Історія українського правописного питання: спроба синтези // Записки НТШ. Н.-Й.; Париж, 1956, т. CLXV, с. 80—81, 89—91; Hа?jek Z. Styky Jakiva a Ivana Holovack?ch s Josefem Podliрsk?m a Franti?kem Cyrilem Kampelikem // Franku Wollmanovi k sedmdesatinam. Sbornik praci. Praha, 1958, s. 217—20; Гербільський Г. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині ХІХ століття (до 1848 р.). Львів, 1964, c. 80—81, 83—86; Schewelow G. Die ukrainische Schriftsprache 1798—1965: Ihre Entwicklung unter dem Einflu? der Dialekte. Wiesbaden, 1966; його ж. Внесок Галичини у формування української мови. Львів; Н.-Й., 1996, 192 с. (Українознавча бібліотека НТШ, ч. 7); Марунчак М. „Азбука і Abecad?o“ наших днів // Маркіян Шашкевич. „Азбука і Abecad?o“.., Вінніпег, 1969, с. ХІ—ХVI; Шалата М. Й. Маркіян Шашкевич: життя, творчість і громадсько-культурна діяльність. К., 1969, 256 с.; Kozik J. Ukrain?ki ruch narodowy w Galicji w latach 1830—1848. Krak?w, 1973, s. 142—57, 160—61, 280; Лев В. Боротьба за українську літературну мову в Галичині та за характер її // Збірник на пошану Івана Мірчука (1891—1961) / За ред. О. Кульчицького. Мюнхен; Н.-Й.; Париж; Вінніпеґ, 1974 (Наук. зб. УВУ, т. VIII), с. 67—86; Трусевич С. М. Суспільно-політичний рух у Східній Галичині в 50—70-х роках ХІХ ст. К., 1978, c. 80—82; Magocsi P. R. The Language Question as a Factor in the National Movement // Nationalbuilding and the Politics of Nationalism. Essays an Austrian Galicia / Ed. S. Markovits and F. E. Sysyn. Cambridge, 1982, р. 223—24, 228—30; Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму (проблема національного й інтернаціонального). Львів, 1983, с. 125—30; „Руська трійця“ в історії суспільно-політичного руху і культури України / Ред. Ф. І. Стеблій. К., 1987, 337 с.; „Русалка Дністрова“. Документи і матеріали. К., 1989, с. 149—56, 161—70; Худаш М. Алфавітно-правописні принципи Й. Лозинського // Лозинський Й. І. Українське весілля. К., 1992, с. 26—44; Підкова І. З., Шуст Р. М. „Азбучна війна“ // Довідник з історії України. К., 1993, т. 1, с. 22; Ґерус-Тарнавецька І. „Азбука і Abecad?o“ (Роль М. Шашкевича у формуванні українського правопису і літературної мови в Галичині) // Передрук: Шашкевичіана. Вип. 1—2. Львів; Броди; Вінніпеґ, 1996, с. 213—18; Мойсеєнко В. Про одну спробу латинізації українського письма // Австрія після Австрії: Середня Європа // „Ї“. Незалежний культурол. часопис. Львів, 1997, № 9, с. 140—47; Wendland V. Die Rusophilen in Galizien. Wien, 2001, S. 98—131; Чорновол І. Латинка в українському правописі: ретроспектива й перспектива // „Ї“. Незалежний культурол. часопис. Федеративна Республіка України. Львів, 2002, № 23, с. 205—11; Стеблій Ф. Предтеча „Руської Трійці“. Перемишльський культурно-освітній осередок першої половини ХІХ ст. Львів, 2003, с. 23, 26, 30—31; Лесюк М. Початок азбучної війни в Галичині // Шашкевичіана. Зб. наук. праць. Вип. 5—6. Львів, 2004, с. 41—56; St“pien? S. Spory wok?l j?zyka i alfabetu ukrai?c?w galicyjskych. Druki ukrai?skie wydane alfabetem ?aci?skim w Przemy?lu w XIX i XX wiekach // До джерел. Зб. наук. праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. К.; Львів, 2004, с. 190—212; Мацюк Г. Нові штрихи до лінгвістичного портрета Йосифа Лозинського // Шашкевичіана. Зб. наук. праць. Вип. 5—6. Львів, 2004, с. 463—71; Маркіян Шашкевич на Заході / Упоряд., ред. і вступ Я. Розумного. Вінніпеґ, 2007, 383 с.; Фаріон І. Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець. Лінгвістичний феномен на тлі романтизму. Львів, 2007, с. 58—59, 61—63; Мозер А. Причинки до історії української мови. Х., 2008, с. 317—19, 322—23.

Феодосій Стеблій