БОЙКИ — етнограф. група укр. етносу, яка проживає у Сх. Карпатах. 1ше писемне свідчення про наз. „Б.“ датується поч. XVII ст. і стосується Сяноччини (нині — Польща). Укр. поет кін. XVII — поч. XVIII ст. Климентій Зіновіїв ужив цей етнонім в одному зі заголовків свого вірша. Перші спроби пояснити походження наз. „Б.“ з’явились у XIX ст. Спершу польс. етнограф і письменник І. Любич-Червінський, а відтак польс. історик та етнограф Л. Голембйовський пов’язували її з румун. сл. „bou“ (множина „boi“ — віл, воли). Чес. славіст П.-Й. Шафарик ідентифікував етнонім „Б.“ з наз. місцевости „Boiki“, яку згадував візант. імператор Константин III Порфірогенет у тв. „De administrando imperio“ від 948—52. Водночас учений пов’язував походження цієї наз. з рос. сл. „бойкий“, „боек“ у значенні „відважний, безстрашний, хоробрий, сміливий, моторний“. На противагу П.-Й. Шафарикові укр. славіст О. Потебня висунув припущення про можливість походження наз. „Б.“ від слова „боятися“. Укр. історик, етнограф і філолог А. Петрушевич пов’язував наз. „Б.“ з дієсловом „бити“, тобто ототожнював її носіїв із неспокійними, забіякуватими людьми. Натомість І. Вагилевич виводив цей етнонім від кельтських племен бойїв, які нібито проживали на теренах Бойківщини в певний істор. період. Згодом відповідної гіпотези у власній інтерпретації дотримувались Я. Головацький та О. Партицький. Твердження про кельтське походження наз. „Б.“ заперечував мовознавець І. Верхратський, який уважав, що вона є похідною від уживаного в бойківському діалекті слова „бойє“ („бойєчко“) у значенні вигуку „Ага!“, „Їй-Богу!“, прислівника „справді“, на основі чого сусіди, передусім гуцули і лемки, нарекли носіїв цього слова Б. Сучас. укр. мовознавець М. Худаш спростував усі попередні етимологічні версії походження наз. „Б.“ і запропонував нову — відантропонімну, згідно з якою Б. пов’язуються з особ. власною наз. „Бойко“.
Учені виділяють три антропол. варіанти Б.: карпатський, представникам якого властиві темна пігментація очей і волосся, брахікефальний покажчик голови, переважання опуклих спинок носа (24 %) над увігнутими (1 %), брак у третині випадків складки верхньої повіки; західний, для представників якого характерні світлоокість та світле волосся, а кількість опуклих та увігнутих спинок носа однакова — по 10 %; ін. групи Б. становлять третій антропол. варіант.
У складі укр. загальнонар. мови бойківський говір належить до т. зв. карпат. говорів пд.-зх. групи укр. діалектів із виразними характерними рисами у фонетиці, граматиці та лексиці.
У традиційній культурі та побуті Б. тривалий істор. період (до 60—70-х рр. XX ст. включно) зберігалися численні арх. з походження елементи і навіть цілі комплекси — у виробничо-госп. діяльності, нар. архітектурі, одязі, їжі, календарно-побутовій та сімейній обрядовості, світоглядних уявленнях і віруваннях, нар. знаннях, усній поет. творчості, музиці, танцях, сімейному і громад. співжитті, звичаєвому праві тощо, причому для більшости з них характерні загальноукр. риси та загальноукр. етнокульт. генет. зв’язок. Традиційно-побутова культура Б. викликала зацікав. у народознавців уже на поч. XIX ст. (І. Любич-Червінський). Відтак окр. її складові досліджували чл. „Руської Трійці“ (І. Вагилевич, Я. Головацький), П.Й. Шафарик, польс. вчені Вінцетій Поль, Тадеуш Жулінський, Ізидор Коперницький, чес. етнограф Франтішек Ржегорж та ін.
Системно і цілеспрямовано збирати етнограф. відомості про різні ділянки культури Б. почали лише чл. і д. чл. НТШ, які зумисне зосереджувалися на локальній специфіці окр. елементів та компонентів: Ю. Жаткович досліджував заняття, матеріальну і духовну культуру, М. Зубрицький — госп. заняття, традиційне житло, одяг і взуття, календарну обрядовість, релікти великої сім’ї, В. Гнатюк — традиційне харчування, весільну обрядовість, світоглядні уявлення і вірування, усну нар. словесність, Ю. Кміт, З. Кузеля і В. Левинський — весільну звичаєвість та обрядовість, В. Охримович — залишки великої сім’ї і звичаєве право, І. Франко — традиційні заняття, житло і госп. споруди, їжу й одяг, звичаї та обряди, нар. вірування, усну словесність тощо. О. Охримович зібрала польові мат-ли про голосіння, похоронні звичаї та обряди, С. Охримович та М. Драґан — мат-ли про відзначення пастухами дня св. апостолів Петра й Павла. З метою доведення етнокульт. однорідности Б. на всій території їхнього проживання, 1904 І. Франко організував і провів першу комплексну етнограф. експедицію в зх. і центр. райони Бойківщини за маршрутом: Мшанець, Лютовиська, Дидьова, Локоть, Бориня, Верхнє Висоцьке, Сможе, Лавочне, Славське, Тухля, Гребенів, Сколе, Верхнє Синьовидне, Крушельниця, Нижнє Синьовидне. Тоді ж Федір Вовк вивчав антропол. риси місцевого населення.
У 20—30-х рр. XX ст. різні ділянки традиційної культури і побуту Б. цікавили укр. народознавців М. Драґана, В. Кобільника, В. Кубійовича, Ф. Колессу, І. Панькевича, М. Скорика та ін., польс. етнографів Я. Фальковського і Р. Райнфусса, рос. етнолога П. Богатирьова. 1931 М. Скорик знову порушив питання про походження цієї етнограф. групи українців. 1939 Я. Рудницький видав монограф. дослідження „Географічні назви Бойківщини“.
У другій пол. XX ст. найбільше досліджували Б. К. Матейко (нар. кераміка, традиційний одяг, допоміжні заняття), З. Болтарович (нар. медицина і ветеринарія), Р. Кирчів (етнографія, нар. вірування і знання, календарні звичаї та обряди, усна нар. творчість), Ю. Гошко (сім’я і сімейний побут, громада, звичаєве право), С. Павлюк (традиційне хліборобство), Т. Гонтар (нар. харчування), Г. Горинь (громад. побут, шкіряні промисли), М. Мандибура (традиційне хліборобство і скотарство), Н. Здоровега (сім’я і сімейний побут, весільна обрядовість), М. Глушко (шляхи сполучення, традиційний сухопутний транспорт, лісосплав), Р. Сілецький (сільс. садиба і поселення), А. Будзан (домашні промисли і ремесла, нар. різьба по дереву), І. Гургула (нар. миство), С. Сидорович (худож. особливості нар. ткацтва), О. Никорак (худож. ткацтво) та ін. Мовознавець М. Онишкевич спеціально вивчав бойківський говір.
З відновленням НТШ в Україні окр. аспекти традиційної культури і побуту Б. було висвітлено на стор. „Записок НТШ“ (1996, т. CCXXXII). Усну нар. творчість цієї етнограф. групи, що особливо пов’язана з національно-визвольними змаганнями у 30—60-х рр. XX ст., широко представлено в дослідженнях Г. Дем’яна.
Б. займалися хліборобством, зокрема і підсічно-вогневим. До поч. XX ст. включно вони часто застосовували толоко-царинну систему хліборобства з кошаруванням ґрунтів. Серед зернових культур переважав овес, а серед тех. культур — льон. Тривалий час карпатські автохтони вирощували „крицю“ — спец. сорт жита, з якого виготовляли снопи для покриття хат і госп. будівель. У скотарстві переважав вигінно-полонинський тип із випасом великої рогатої худоби на гірських пасовищах та овець на постійних і тимчасових випасах громад. кадастрів. У давнину також випасали свиней у букових лісах. Б. активно займалися різними видами ремесел і домашніх промислів: ткацтвом, бондарством, столярством, лозо- і коренеплетінням, обробкою шкіри, хутра і рогу та ін. У XIX ст. вони активно сплавляли карпатськими ріками дерево. Поселення Б. мали переважно рядову, ланцюгову і вуличну форми, спорадично — безсистемну (с. Семичів Долинського р-ну Івано-Франк. обл., с. Грабовець Сколівського р-ну Львів. обл.). „Довга хата“ („хата під одним покриттям“) — характерний тип забудови їхнього двору, в якому житло і госп. приміщення зрубної конструкції розміщувалися під одним дахом. Інколи „довга хата“ сягала до 50 м. Шедеврами нар. буд-ва вважають бойківські тридільні в плані, триверхі церкви з пірамідально ступеневим завершенням об’ємів „бабинця“, „нави“ і „вівтаря“, а також дзвіниці, які зовн. формою нагадують оборонні вежі. Архаїчністю характеризувалося багато компонентів традиційного одягу Б.: тунікоподібна сорочка зі суцільними рукавами, обрус як жін. гол. убір, безрукавка („бунда“) та кожухи прямоспинного і приталеного крою тощо. Особливо велика кількість давніх із походження пережитків спостерігалась у календарно-побутовій та сімейній обрядовості, світоглядних уявленнях і віруваннях, ін. ділянках духовної культури цієї етнограф. групи. До комплексу унікальних пам’яток загальноукр. худож. культури належать тв. нар. малярства XVI—ХІХ ст. Осн. сусп. ін-том Б. була сільс. громада, яка реґулювала сімейні і громад. стосунки, мала колект. відповідальність за кожного її чл., стежила за правильним і якісним використанням спільних земельних угідь, пасовищ і лісів, боролася зі злочинністю, бродяжництвом, жебракуванням тощо. Ще у другій пол. XX ст. серед автохтонів Бойківщини часто побутували такі форми взаємодопомоги, як толока та супряга.
Більшість зазначених етнограф. особливостей Б. і сьогодні досліджують й обговорюють на конференціях в Секції етнографії та фольклористики, нині — Етнографічної комісії та Комісії фольклористики НТШ. Мат-ли цих досліджень друкуються у серійних чи спец. вид.
Літ.: Верхратский И. До квестії походженя назви „Бойки“ // Діло (Львів), 1894, ч. 212; його ж. Звідкиля взяла ся назва „Бойки“? // Там само, ч. 263, 265; Партицкий О. До розправи о „Бойках“ // Там само, ч. 262; його ж. Звідки пішла назва „Бойки“? // Там само, ч. 255—56; його ж. Про Білу землю в Галичині і про кельтицьке походженье Бойків // Там само, ч. 284— 85; Зубрицький М. Село Кіндратів (турецького пов.) // Житє і слово (Львів), 1895, т. IV, кн. IV, с. 104—12; кн. V, с. 216—30; його ж. Народній календар, народні звичаї і повірки, привязані до днів в тиждни і до рокових сьвят (Записані у Мшанці, Староміського повіту і по сусідніх селах) // Материяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1900, т. III, с. 33—60; його ж. Годівля, купно і продаж овець у Мшанци (Старосамбірського повіта) // Там само, 1905, т. VI, с. 1—40; його ж. Велика родина в Мшанци Старосамбірського пов. // Записки НТШ. Львів, 1906, т. LXXII, кн. V, [ч.] 1, с. 119—24; його ж. Пачкарство бакуну (тютюну) в горах у Галичині в XIX ст. // Науковий збірник присьвячений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894—1904). Львів, 1906, с. 409—32; його ж. Верхня вовняна ноша українсько-руського народа в Галичині // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1908, т. X, ч. 1, с. 69—97; його ж. Селянські будинки в Мшанци, Старосамбірського повіта // Там само, 1909, т. XI, с. 1—22; його ж. Ходаки, обув селян Старосамбірського і Турчанського повіта // Там само, с. 23—29; його ж. Похоронні звичаї й обряди в Мшанци і сусідних селах Старосамбірського і Турчанського повіта // Етноґрафічний збірник. Львів, 1912, т. XXXI—XXXII, с. 211—26; Охримович В. Звідки взяла ся назва Бойки? // Житє і слово (Львів), 1895, т. III, кн. I, с. 143—46; його ж. Знадоби для пізнання народніх звичаїв та поглядів правних // Там само, кн. II, с. 296—307; кн. III, с. 387—401; його ж. Про останки первісного комунізму у Бойків-Верховинців в Скільськім і Долинськім судовім повіті // Записки НТШ. Львів, 1899, т. XXXI—XXXII, кн. V—VI, с. 1—16; Франко І. [Уваги про походженє назви Бойки] // Житє і слово (Львів), 1895, т. III, кн. I, с. 146—49; його ж. Людові віруваня на Підгірю // Етноґрафічний збірник. Львів, 1898, т. V, с. 160—218; його ж. Етнографічна експедиція на Бойківщину // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. К., 1982, т. 36, с. 68—99; Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні з Угорської Руси // Етноґрафічний збірник. Львів, 1896, т. II, с. 1—38; Гнатюк В. Народна пожива на Бойківщині // Науковий збірник присьвячений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його десятилітньої наукової праці в Галичині (1894—1904). Львів, 1906, с. 576—94; його ж. Бойківське весілє в Мшанци (Старосамбірського повіта) // Матеріяли до українсько-руської етнольоґії. Львів, 1908, т. X, ч. 2, с. 1—29; Вовк Ф. Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини // Там само, ч. 1, с. 1—67; Кміт Ю. Бойківське весілє в Гвіздци (Турчанського повіта) // Там само, ч. 2, с. 82—100; Кузеля З. Бойківське весілє в Лавочнім (Стрийського повіта) // Там само, с. 121—50; Левинський В. Бойківське весілє в Доброгостові (Дрогобицького повіта) // Там само, с. 101—20; Schnaider J. Z ?ycia g?rali nad?omnickich // Lud. Lw?w, 1911, t. XVII, s. 151—61; 1912, t. XVIII, s. 141—217; Панькевич І. Великодні ігри й пісні Закарпаття // Матеріяли до етнології й антропології. Львів, 1929, т. XXI—XXII, с. 255—76; Охримович С. Петриковання у селі Корчині, Скільського повіту (Бойківщина) // Там само, с. 299—300; Скорик М. Про назву „Бойки“ // Літопис Бойківщини. Самбір, 1931, рік I, ч. 1, с. 6—23; Falkowski J., Pasznycki W. Na pograniczu ?emkowsko-bojkowskiem: Zarys etnograficzny. Lw?w, 1935, 128 s.; Falkowski J. Zachodnie pogranicze Huculszczyzny: Dolinami Prutu, Bystrzycy Nadw?rnia?skiej, Bystrzycy So?otwi?skiej i ?omnicy. Lw?w, 1937, 170 s.; Рудницький Я. Географічні назви Бойківщини з 1939 р. Львів, 1939; 2-е вид., справлене, [Б. м.], 1962, 246 с.; Онишкевич М. О. Очерки по лексикографии и лексикологии Бойковщины по данным словаря бойковского диалекта / Автореф. ... докт. дисс. Львов, 1968, 35 с.; його ж. Словник бойківських говірок. К., 1984, ч. 1, 495 с.; ч. 2, 515 с.; Матейко К. І. Український народний одяг. К., 1977, 223 с.; її ж. Український народний одяг: Етнографічний словник. К., 1996, 196 с.; Вагилевич І. Бойки, русько-слов’янський люд у Галичині / Пер. з польс. Р. Кирчіва // Жовтень (Львів), 1978, № 12, с. 117—30; Кирчів Р. Ф. Етнографічне дослідження Бойківщини. К., 1978, 174 с.; його ж. Усна народна творчість бойків // Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України: Нариси й статті. Львів, 2002, с. 34—114; Худаш М. Л. Антропонім Бойко і питання його генезису (до проблеми походження етноніма бойки) // Мовознавство, 1978, № 1, с. 66—73; його ж. До питання походження назв бойки, гуцули, лемки // Народознавчі зошити (Львів), 1998, № 3, с. 299—318; Гонтар Т. О. Народне харчування українців Карпат. К., 1979, 138 с.; Бойківщина: Монографічний збірник матеріалів про Бойківщину з географії, історії, етнографії і побуту / Ред. і голова редкол. М. Утриско. Філадельфія; Н.-Й., 1980 (Укр. архів, т. XXXIV), 521 с.; Болтарович З. Є. Народне лікування українців Карпат кінця XIX — початку XX ст. К., 1980, 118 с.; Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко. К., 1983, 304 с.; Горинь Г. Й. Шкіряні промисли західних областей України (друга половина XIX — початок XX століття). К., 1986, 93 с.; її ж. Громадський побут сільського населення Українських Карпат (XIX — 30-ті роки XX ст.). К., 1993, 200 с.; Павлюк С. П. Народна агротехніка українців Карпат другої половини XIX — початку XX ст. К., 1986, 171 с.; Гошко Ю. Г., Кіщук Т. П., Могитич І. Р., Федака П. М. Народна архітектура Українських Карпат XV—XX ст. К., 1987, 271 с.; Гошко Ю. Г. Промисли й торгівля в Українських Карпатах XV—XIX ст. К., 1991, 255 с.; його ж. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV—XIX ст. Львів, 1999, 332 с.; Никорак О. І. Сучасні художні тканини Українських Карпат. К., 1988, 223 с.; її ж. Українська народна тканина XIX—XX ст.: Типологія, локалізація, художні особливості. Львів, 2004, ч. I: Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних областей України), 583 с.; Украинские Карпаты: Культура. К., 1989, 199 с.; Глушко М. Етнографія бойківського лісосплаву // Записки НТШ. Праці Секції етнографії та фольклористики. Львів, 1992, т. CCIII, с. 155—71; його ж. Бойки // Хрестоматія з народознавства. Рівне, 1993, с. 66—71; його ж. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX — поч. XX ст. К., 1993, 226 с.; Сілецький Р. Сільське поселення та садиба в Українських Карпатах XIX — початку XX ст. К., 1994, 140 с.; Тиводар М. Традиційне скотарство Українських Карпат другої половини XIX — першої половини XX ст. (Історико-етнологічне дослідження). Ужгород, 1994, 558 с.; Сколівщина. Львів, 1996, 726 с.; Galizien: ethnografischen Erkundung bei den Bojken und Huzulen in den Karpaten: Begleitbuch zur Jahresausstelung’98 im Ethnografischen Museum Schlo? Kittsee vom 6. Juni bis 2. November 1998. Wien, 1998, 244 S.; Старосамбірщина. Альманах. Старий Самбір, 2001, 143 с.; Хай М. Музика Бойківщини. К., 2002, 303 с.; його ж. Музично-інструментальна культура українців: фольклорна традиція. Вид. 2ге, випр. і доп. К.; Дрогобич, 2011, 559 с.; Дем’ян Г. Українські повстанські пісні 1940—2000-х років (Історико-фольклористичне дослідження). Львів, 2003, 581 с.; його ж. Степан Бандера та його родина в народних піснях, переказах та спогадах. Львів, 2006, 568 с.; Галько О. Ю. Шлюб і сім’я у бойків Карпат наприкінці ХІХ ст.— до 1939 р. / Автореф. дис. ... канд. істор. наук. К., 2004, 16 с.; Данилюк А. Народна архітектура Бойківщини. Львів, 2004, 168 с.; Федака П. М. Народне житло українців Закарпаття XVIII—XX століть. Ужгород, 2005, 351 с.; Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. Львів, 2006, т. II: Етнологія та мистецтвознавство, 815 с.; Мовна У. Звичаї та обряди українських пасічників Карпат і Прикарпаття (друга половина XIX — початок XX століття). Львів, 2006, 206 с.; Гузій Р. З народної танатології: карпатознавчі розсліди. Львів, 2007, 351 с.; Герасимчук Р. Народні танці українців Карпат. Львів, 2008, кн. 2: Бойківські і лемківські танці, 320 с.; Ониськів М. Особливості бойківського весілля у Петранці. Львів, 2009, 131 с.; Левкович Н. М. Народна демонологія Бойківщини / Автореф. дис. ... канд. істор. наук. Львів, 2010, 19 с.; Рабій-Карпинська С. Бойківські говірки: зб. статей / Вст. та ред. М. Лесіва; зібрав і до друку підгот. В. Пилипович. Перемишль, 2011, 186 с.; Український обрядовий фольклор західних земель: регіональна музична антологія / Укл. А. Іваницький. Вінниця, 2012, 619 с.
Михайло Глушко